Реєстроване партнерство: для кого це рішення і чому воно на часі

Одностатеві пари в Україні не мають жодних юридичних прав одне щодо одного. Під час війни це особливо помітно — якщо з кимось у такій парі щось стається, інший в очах держави є просто сторонньою людиною. “Рубрика” розбиралася, які рішення вже в роботі та які перспективи їх запровадження.

У чому проблема?

На відміну від різностатевих пар, одностатеві пари в Україні, навіть якщо десятками років проживають разом і мають спільний побут, не мають жодних юридичних прав в полі сімейного права. У кризових ситуаціях, як зараз під час повномасштабної війни, пара не має права бути разом у палаті реанімації, партнер чи партнерка не має права на впізнання у разі смерті чи зникнення безвісти своєї коханої людини, не має права на компенсацію та відшкодування у разі смерті партнера чи партнерки.

“Особи, що перебувають в одностатевих стосунках, які діють в складі Збройних сил України на фронті, опинилися у становищі, коли їхніх партнерів не буде повідомлено у разі їхнього поранення, полону або смерті, не кажучи вже про те, щоб їм було дозволено навідати їх у лікарні або забрати тіло” — ідеться зокрема в тексті ухвали Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі “Маймулахін і Марків проти України” (Позов № 75135/14), що була оприлюднена 1 червня 2023 року.

Яке рішення?

Створено судовий прецедент

1 червня цього року стало відомо, що Андрій Маймулахін та Андрій Марків виграли позов проти України, який вони подали ще 2014 року через неможливість легалізувати свої стосунки.

На скриншоті: Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

“Позивачами є двоє чоловіків, які проживають як пара, починаючи з 2010 року. Вони скаржилися відповідно до статті 14 у поєднанні зі статтею 8 Конвенції, що відсутність в українському законодавстві будь-якої можливості для них укласти шлюб або будь-який інший вид цивільного союзу, яким визнаються їхні стосунки, є дискримінацією за ознакою сексуальної орієнтації”, — зазначається в тексті ухвали ЄСПЛ.

На скриншоті: Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Суд визнав невиправдану відмову “позивачам як одностатевій парі у будь-якій формі правового визнання та захисту, на відміну від різностатевих пар” дискримінаційною і присудив виплатити кожному з позивачів 5 тисяч євро моральної шкоди та по 32 євро для відшкодування матеріальної шкоди, що відповідає нотаріальним зборам за оформлення заповітів. Та річ тут не в грошах.

“Ми з Андрієм Маймулахіним старі знайомі й ми разом подавали позови до ЄСПЛ у 2014 році. Я зі своїм бойфрендом і він зі своїм. Його позов був розглянутий і задоволений. Мій позов поки що не комунікований. Але в принципі вони були ідентичні, і я дуже радий, що мої друзі виграли цю справу, бо це дійсно дуже важливе, доленосне, я б сказав, рішення щодо України. Я зі своїм бойфрендом живу разом вже майже 26 років, тому я добре розумію потребу в такому кроці, як легалізація одностатевих партнерств”, — каже “Рубриці” співзасновник і член Правозахисного ЛГБТ Центру “Наш світ” Андрій Кравчук.

Співзасновник і член Правозахисного ЛГБТ Центру “Наш світ” Андрій Кравчук/ Фото з архіву Андрія Кравчука

“Суд підтверджує, що … держави-члени (Ради Європи  ред.) повинні забезпечити правову основу, що дозволяє одностатевим парам отримувати належне визнання та захист своїх стосунків“, — йдеться в ухвалі ЄСПЛ за позовом № 75135/14.

Чому це важливо?

“У кризовій ситуації це дуже болюче питання”

“Насамперед ця проблема — це отримання елементарного статусу близького родича, щоб не приховувати це ні від кого, не вигадувати, що «це мій друг» чи хтось там. Щоб відразу сказати: «Це мій чоловік, ми сім’я», і всі питання зараз знімаються”, — каже Андрій Кравчук.

У повсякденному звичайному житті цей статус не має аж такого великого значення, каже Андрій Кравчук, засновуючись на власному життєвому досвіді. Він продовжує:

“Але у кризовій ситуації, як зараз — під час війни, це стає дуже помітним і дуже болючим питанням. У повсякденному житті ми зазвичай не думаємо про те, як ми будемо жити завтра, що може з нами трапитись. Ну, живемо і живемо, все нормально. А тепер ми розуміємо, що завтра може для когось з нас просто не настати. І тоді той, хто залишиться, в очах держави буде абсолютно чужою людиною для свого померлого партнера”.

Тобто людина не матиме жодних прав на те житло, в якому вона могла прожити все своє доросле життя, не матиме прав на успадкування без заповіту. І навіть якщо заповіт є, то щоб набути права спадщини, треба буде викласти чималі гроші.

“Я склав заповіт для свого бойфренда, заплатив за це. І все одно, навіть якщо він отримує мою спадщину, він має платити за це державне мито. І це може бути абсолютно непід’ємним для, наприклад, пенсіонера. Бо пенсії дуже маленькі, а квартири дуже дорогі, і щоб успадкувати половину квартири, в якій ми живемо, доведеться заплатити шалені гроші”, — ділиться Андрій Кравчук.

Скриншот з фб-сторінки Військові ЛГБТ+, де захисники та захисниці розповідають про себе

Які рішення розробляються?
Один законопроєкт — на розгляді, інший — у розробці

Скриншот з сайту Верховної Ради України

У березні 2023 року народна депутатка Інна Совсун та група інших народних обранців подали на розгляд парламенту законопроєкт № 9103 “Про інститут реєстрованих партнерств”. Відповідно до нього  реєстроване партнерство — це зареєстрований у визначеному порядку добровільний сімейний союз двох повнолітніх осіб, однієї чи різної статі, в основі якого лежить взаємоповага, взаєморозуміння, взаємопідтримка, взаємні права та обов’язки.

Також у законопроєкті підкреслено, що реєстроване партнерство не є шлюбом та не є перешкодою для укладення шлюбу між реєстрованими партнерами за умови дотримання інших вимог, встановлених законодавством України. Реєстровані партнери вважаються одне щодо одного близькими родичами.

Проєктом закону передбачається державна реєстрація реєстрованого партнерства — щоб забезпечити реалізацію прав реєстрованих партнерів та офіційне визнання і підтвердження державою факту їхнього реєстрованого партнерства.

Яка позиція глави держави?

Президент зі свого боку у відповіді на петицію на підтримку законопроєкту 9103, що набрала більш ніж 25 тисяч підписів, зазначив: “…я звернувся до Кабінету Міністрів України з пропозицією опрацювати питання щодо запровадження інституту зареєстрованого цивільного партнерства. Уряд у рамках реалізації Національної стратегії у сфері прав людини доручив Міністерству юстиції України розробити та подати до Кабінету Міністрів України законопроєкт про усунення дискримінаційних положень, які можуть порушувати майнові та немайнові права партнерів, що не перебувають у шлюбі, запровадження інституту зареєстрованого цивільного партнерства”.

Що робить Міністерство юстиції України?

Розробляє свій законопроєкт

Введення в законодавство України нового інституту зареєстрованого цивільного партнерства визначено Планом дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на 2021 – 2023 роки. Пунктом 33 вказаного плану передбачається розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроєкту щодо: усунення дискримінаційних положень, які можуть порушувати майнові та немайнові права партнерів, що не перебувають у шлюбі; запровадження інституту зареєстрованого цивільного партнерства (термін виконання — грудень 2023 року), повідомив у відповідь на запит “Рубрики” перший заступник міністра юстиції України Євгеній Горовець.

“Наразі Міністерство юстиції України працює над виконанням завдання Уряду та розробляє проєкт Закону України «Про цивільне партнерство». Після завершення формування тексту проєкту Закону України «Про цивільне партнерство» він в установленому законодавством порядку буде надісланий на погодження до заінтересованих органів, а також винесений на публічне обговорення для з’ясування думки суспільства”, — йдеться у відповіді. На запитання, які основні положення міститиме майбутній документ, у міністерстві не відповіли.

“Який, врешті-решт, буде ухвалений текст, не так принципово, — вважає Андрій Кравчук. — Принципово те, щоб він передбачав реєстрацію цього партнерства, бо дуже важливо мати якийсь документ, якийсь реєстр, де буде вказано, що ви є близькими родичами. І щоб він надавав основні права шлюбу. А основні права — це практично всі, крім тих, які стосуються всиновлення дітей”.

Чи є підтримка цих рішень?

Соціологія свідчить, що ставлення до ЛГБТ-спільноти змінюється на краще

Відповідно до результатів дослідження соціологічної групи “Рейтинг”, проведеного у серпні 2023 року, кожен третій опитаний українець допускає легалізацію одностатевих шлюбів: 37% — можна дозволити, 22% — не визначились, 42% — проти, й при цьому категорично проти — 33%.

На початку літа були оприлюднені також результати опитування громадської думки від Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведеного на замовлення Центру “Наш світ”.

“В Україні зберігається досить істотна частка тих, хто негативно ставиться до ЛГБТ людей — 34% (при цьому варто враховувати, що частина респондентів могли приховати своє негативне ставлення). Утім, за останній рік частка таких людей знизилася з 38% до 34%. Водночас є ріст з 13% до 15.5% тих, хто має позитивне ставлення. Важливим є те, що сумарна кількість тих, хто ставиться позитивно або байдуже — 61%, тобто це більшість населення країни (хоча переважає саме байдуже ставлення — 45%) (у 2022 році позитивно або байдуже ставилися 58%)”, — йдеться в аналітичному звіті КМІС щодо опитування.

Скриншот з аналітичного звіту КМІС

Також опитування КМІС засвідчило, що підтримка реєстрованих цивільних партнерств зросла з 23,6% торік до 28% цього року. Хоча тих, хто проти, досі відносна більшість — 38,9%.

Але багато й тих, хто проти “атаки на сім’ю”. Які контраргументи?

Зазначимо також, що більш ніж 25 тисяч голосів набрала і петиція проти реєстрації одностатевих шлюбів.

Очікувано різко проти законопроєкту 9103 виступила Рада Церков, вважаючи його “атакою на шлюб і сім’ю”. Також подібні звернення ухвалили обласні, міські та інші ради кількох західних областей України.

Одна з громадських організацій навіть заявила, що цей законопроєкт та його ініціатори “вирізають інститут сім’ї” та “просувають всиновлення дітей гомосексуалістами”. Хоча насправді законопроєкт не стосується питання всиновлення і це чітко зазначено у його тексті: “Закон не регулює питання батьківства реєстрованих партнерів”.

Щодо “атаки на сім’ю”, то контраргумент міститься в згаданому вже рішенні Європейського суду з прав людини:

“Суд вже постановив, що немає підстав вважати, що надання правового визнання та захисту одностатевим парам у стабільних і серйозних стосунках може саме по собі завдати шкоди сім’ям, що складені традиційним чином, або поставити під загрозу їхнє майбутнє або цілісність. Дійсно, визнання одностатевих пар жодним чином не перешкоджає різностатевим парам одружуватися або створювати сім’ю відповідно до їхнього розуміння цього терміну…”

І далі: “Іншими словами, широким чином сформульована мета захисту традиційної сім’ї сама по собі не може бути прийнята як обґрунтований суспільний інтерес, яким би можна було виправдати відмову в будь-якому юридичному визнанні та захисті одностатевих пар”.

То які шанси в законопроєкту 9103?

З таким запитанням ми звернулися до його ініціаторки Інни Совсун.

Якщо говорити про довготермінову перспективу, то за пів року, яке минуло з часу реєстрації законопроєкту, я дедалі більше переконуюсь, що це невідворотно. Чи цей, чи подібний законопроєкт у будь-якому разі буде прийнятий“, — вважає народна депутатка.

Вона пояснює, що її оптимізм ґрунтується на кількох речах:

По-перше, на момент, коли я реєструвала законопроєкт, не було жодного депутата парламенту, який готовий був, крім мене, публічно сказати, що підтримує ЛГБТ-людей. Зараз такі депутати з’явилися. З’явилися люди, які про це відкрито говорять.

Друге. Коли у червні почався прайд-місяць, чимало компаній* почали додавати райдужні пропорції до своїх сторінок. Цього ніколи не відбувалося раніше. І це в умовах повномасштабної війни, коли дуже багато всього іншого відбувається, але компанії це ризикнули зробити. Бізнеси так просто не ризикнуть це робити, якщо вони не розуміють, що це шлях майбутнього.

Так само мене втішає реакція журналістів і засобів масової інформації в цілому. Гостьова редакторка одного телеканалу, якому я давала інтерв’ю, сказала мені: «Дуже добре, що ви про це говорите, дуже вам дякую за це. У нас раніше стояв блок на цю тему. Ми не були проти, просто була позиція, що ми про це не говоримо. А зараз у нас цей блок зняли, і ми беремо позицію телеканалу, де говорять про це».

Плюс, звичайно, у нас є рішення Європейського суду з прав людини, яке говорить про те, що Україна зобов’язана, фактично, прийняти в якомусь форматі закон про реєстрацію одностатевих стосунків, тому що це порушує Європейську конвенцію з прав людини“.

*Зокрема це Vodafone та Київстар, “Укрпошта”, мережі Citrus та Comfy, “Аптека доброго дня”, SKVOT, “Ескулаб”, “Ланет”, мережа “Техно Їжак”, бренди OMELIA, Marmur, магазин BAD BOY, онлайн-сервіс Hotline.

Щодо короткострокової перспективи питання складніше, визнає Інна Совсун, адже в дію вступає питання політичного процесу. “Дає надію те, що зараз більше депутатів включаються в це, причому депутатів від фракції більшості в тому числі, що важливо”, — каже ініціаторка законопроєкту.

Міністерство оборони не підтримало законопроєкт 9103. У відповіді тодішнього міністра йшлося, що в Міноборони відсутні дані щодо “тисяч українських військовослужбовців, які не можуть офіційно оформити стосунки зі своїми партнерами”.

“Звичайно, у нас були деякі такі технічні складнощі у вигляді позиції Міноборони. Але зараз відбуваються зміни в Міністерстві оборони, подивимося, якою буде позиція міністерства зараз, — додає Інна Совсун. — У нас є конструктивний діалог з Міністерством юстиції”. 

“Це все не дає нам 100% гарантії, що зрештою закон буде прийнято, я це дуже добре розумію. Але, скажімо так, тенденції, в принципі, позитивні. В цьому році, скоріше за все, цей закон не буде ухвалено. Ось, в наступному, я думаю, що є шанси принаймні на перше читання”, — підсумовує народна депутатка.

Як це працює в інших країнах?

Визнання одностатевих пар — світовий тренд

Ще одна цитата з ухвали Європейського суду з прав людини: “Аналізуючи свободу розсуду держави, Суд звертає увагу на чітку тенденцію на європейському рівні до юридичного визнання та захисту одностатевих пар у державах-членах Ради Європи, з-поміж яких у тридцяти державах уже передбачається можливість юридичного визнання одностатевих пар”.

“Міжнародні тенденції вказують на те, що врегулювання сімейних стосунків серед одностатевих пар є потребою у світовому масштабі. Одна країна за іншою ухвалює закони або про одностатеві шлюби, або про реєстровані партнерства”, — говорить і співзасновник і член Правозахисного ЛГБТ Центру “Наш світ” Андрій Кравчук.

На початку вересня верховний суд Гонконгу ухвалив рішення, яким зобов’язав уряд цієї автономної території у складі КНР протягом двох років ухвалити закон про реєстровані партнерства.

“Він сказав, що закони Гонконгу не гарантують одностатеві шлюби, тому ми не можемо до цього зобов’язати уряд, але одностатеві пари мають право на рівний захист та повагу з боку держави, тому має бути ухвалений окремий закон, який би надав їм основні права шлюбу. Саме про це говориться і в рішенні по справі «Маймулахін і Марків проти України»”, — звертає увагу Андрій Кравчук.

Експерт продовжує: “Там прямо вказується судом на те, що будь-яка країна Ради Європи, не тільки Україна, а також і всі інші країни в Європі, які ще не мають таких законодавств, зобов’язані ухвалити якусь форму законодавчої легалізації одностатевих сімейних партнерств і надати їм основні права, які мають звичайні подружжя. Це може не називатися шлюбом, але це має бути дійсно ефективний легальний інструмент”.

Якщо раніше одностатеві шлюби були чимось екзотичним, то зараз уже практично всі західноєвропейські країни, за винятком Італії, їх мають, каже Андрій Кравчук. У багатьох європейських країнах існує і звичайний шлюб, і партнерство, але фактично вони відрізняються тільки назвою та процедурою укладення й розірвання, говорить співзасновник “Нашого світу”. Така ситуація, наприклад, зараз у Нідерландах, Великій Британії, Ірландії, деяких інших країнах.

А щодо партнерств, то Чехія була першою країною, яка ухвалила закон про реєстровані партнерства і довгі роки залишалась єдиною. А потім такі закони були ухвалені в таких країнах, як Словенія, Кіпр, Греція, Естонія, перераховує експерт:

“Тобто це вже навіть наші колишні, так би мовити, «співкамерники» по соціалістичному табору. І навіть така країна, як Угорщина, де останніми роками урядом проводиться дуже гомофобна політика, ухвалила закон про цивільне партнерство для одностатевих пар ще у 2011 році. Це партнерство практично не відрізняється від шлюбу за своїми законодавчими наслідками”. 

Попри те, що зараз уряд Орбана проводить гомофобну політику, він не зазіхає на цей закон, і одностатеві подружжя захищені, говорить Андрій Кравчук.

Він додає: “Це дійсно тренд: одна країна за іншою ухвалює відповідні закони. Думаю, якщо в Україні реєстроване партнерство, яке планується ухвалити, поширюватиметься і на різностатеві шлюби, на нього буде попит і серед гетеросексуальних пар так само. Бо статистика показує, що у тих країнах, де воно існує, воно популярне серед гетеросексуальних пар”.

Джерело

Сподобалось? Знайди хвилинку, щоб підтримати нас на Patreon!
Become a patron at Patreon!
Поділись публікацією