Побувати на похоронах у Путіна — мій творчий план на найближчий час: кутюр’є Міша Коптєв про свою творчість
З 19 по 26 квітня у Києві проходить кінофестиваль Sunny Bunny, що фокусується на історіях ЛҐБТКІА+. У межах фестивалю відбулась прем’єра короткометражного фільму режисерок Єлизавети Шерстнової та Олі Коваль “З любов’ю, Коптєв”. Стрічка розповідає про ексцентричного українського панка-кутюр’є Мішу Коптєва.
У цьому матеріалі розповідає детальніше про постать модельєра, театр “Орхідея” та фільм “З любов’ю, Коптєв”.
Народження театру “Орхідея” та творчий шлях Міші Коптєва
Народився Михайло Коптєв у Луганську. У вісім років мати віддала його і ще трьох дітей у монастир у Ростовській області, адже після розлучення з батьком грошей на утримування сім’ї в неї не було, а в монастирі годували й давали освіту. У 14 років хлопець закінчив школу та повернувся у Луганськ, щоб продовжити навчання. Вищу освіту здобув за фахом взуттяра — знайшов училище максимально близько до дому і закінчив там курси.
“Ти уявляєш, як це страшно? Це нескінченний сморід, лаки, фарби, гуркіт машин, кліщі, цвяхи, одяг чорт забирай у чому і руки весь час брудні. Це був перший і останній раз, коли я у своєму житті працював за профілем. Потім пішов моделлю в один страшний театр, а після цього створив свій театр”, — Коптєв.
У 1993 році Коптєв заснував театр провокаційної моди “Орхідея”, який став втіленням хаосу та епатажу як в Луганську, так і в усій Україні. Перший показ відбувся у Палаці культури в Луганську. За Коптєва, тоді в нього зовсім не було грошей і він попросив моделей принести свій одяг, який можна було перешити або просто показати.
“Я пошматував блузки і комбінашки, додав декольте, вкоротив спідниці — так, щоб усе світилося. Уже тоді з’явився мій стиль: торкаючись до цих старих шмоток, я перетворював їх на щось благородне”, — модельєр.
Про модельєра та його театр писали не тільки українські видання, а й VICE, Dazed і Calvert Journal.
У 2015 році Коптєв разом зі своїм театром доєднався до Київської бієнале “Київська школа”. Тоді модельєр приїхав до Києва прямо з окупованого Луганська. Через рік “Орхідея” також демонструвала виставу в культурному центрі WUK у Відні (за запрошенням австрійських кураторів Георга Шоллгаммера і Гедвіг Заксенгубер).
Згодом Коптєв перейменував театр “Орхідея” у “Цирк провокаційної моди”. Про це рішення кутюр’є так:
Коли мій театр став знаменитим, у Луганську щотижня почали народжуватися нові театри моди. Усі вони були однаково убогі й скромні: без еротики і з поганою музикою — хітами, які звучать на радіо. Я зрозумів, що мені потрібно протиставити себе цим театрам. На противагу їм я перейменував “Орхідею” на “Цирк…” і зробив відповідний логотип.
У коментарі для Суспільне Культура Міша Коптєв розповів, чому зараз присвячує більшу частину свого життя.
Я завжди займаюся одним творчим проєктом, називається — п’яне моделювання. Коли в мене є натхнення, я збираю всю свою макулатуру, несу додому, перемальовую. Жах жахливий звичайно, але в такому режимі я все життя. Які в мене творчі плани? Ніяких. Війна. Побувати на похоронах у Путіна я хочу, це найбільш творчий мій план на найближчий час.
Коптєв ніколи не користувався грошима держави або спонсорів, ділиться, що працювати над проєктами зараз як ніколи складно. На питання про те, що б Коптєв зробив за підтримки спонсорів або держави, модельєр сказав:
Я б створив моду, від якої західні магнати від світу моди відмовилися б на ранок щось шити і сказали б: «Коптєв вже все сказав, ми проти нього просто сошки тепер». Ось так би я створив.
Водночас у коментарі Суспільне Культура Коптєв зазначив, що останнім часом він втрачає інтерес до моди.
“Річ у тім, що я тепер усе менше й менше хочу цим займатися. Мені хочеться висаджувати рослини і саджати людей за те, що вони не годують власних собак. Займатися законодавством. Прямо реальний термін, викинув кішку — все, іди сиди в тюрмі. Ось цим мені дедалі більше хочеться займатися і дедалі менше всілякими ганчірками і ґудзиками”, — розповів модельєр.
Про творчий стиль та правила життя Міші Коптєва
- Про роботу на стику жанрів
“Я — багатошаровий пиріг суперечностей. Одним словом про мене і не скажеш. Модельєр я чи стриптизер? Я працюю на стику жанрів”, — Коптєв.
- Про натхнення та право називатися художником
“Колись я прочитав таку розумну думку, що творець не може написати жодного рядка без натхнення. Але я вважаю, якщо людині потрібне натхнення, то вона не має права називатися художником. От мені, наприклад, натхнення не потрібне. Я встаю, роблю потягушечку, беру олівчик — і за годину десять нових шедеврів готові. Потім мені просто стає ліньки малювати одинадцятий і дванадцятий ескіз. Я розумію, що ці десять — однаково шедевральні, мені їх достатньо. Натхнення — це частина мене, як рука чи інша частина тіла. Воно завжди зі мною”, — .
- Про драматургію життя
“Я хочу показати людям те, чого вони ще не бачили. «Фешн вік» — х*їк, всі це бачили, це нецікаво. Я хочу, щоб було сумно й весело, хочу показати справжню драматургію життя!” — модельєр.
- Про свою мету та критику
“Щодня вислуховую, як люди дають оцінку моєму життю. Про мій театр моди ж вважають, що там усі наркомани та повії, а я ідіот і таке інше. Хоча я просто художник, живу і насолоджуюся життям, дарую образи і свою любов людям, несу світло”, — Коптєв.
Про стрічку “З любов’ю, Коптєв”
Прем’єра короткометражного фільму “З любов’ю, Коптєв” режисерок Єлизавети Шерстнової та Олі Коваль відбудеться у програмі “Українські короткометражні фільми”. стрічки:
“Фільм відтворює один із показів театру «Орхідея» під керівництвом Михайла Коптєва — маргінального треш-дизайнера з Луганська. Маестро утверджує інший статус митця — без замовника, без наставника, сповідуючи ідею мистецтва заради мистецтва”.
На Мішу Коптєва режисерка Ольга Коваль наткнулася завдяки українському художнику та відеоартисту Євгенові Коршунову. До цього Коптєв брав участь у проєкті Коршунова, і, за словами модельєра, саме відеоартист порадив Коваль звернути увагу на театр “Орхідея”.
Може, Женя їй нашептав, що не такий вже я і п’яниця. І все-таки прийшов я вчасно на зйомки і попрацював. Людям здається, що якщо я показую що я п’яниця, то п’яниця скрізь — і в побуті, і в житті, і в роботі. А Женя їй сказав, що все далеко не так страшно і так далі. У результаті Оля зі мною зустрілася, я якраз їздив за рибками, купила мені просеко, я її попросив. У підсумку хіхі-хаха і якось вона мене переконала.
Переглянути програму “Українські короткі метри” можна буде у межах фестивалю Sunny Bunny: 25 квітня (19:30–21:43).
