«По-перше, ми руйнуємо міфи, що ЛГБТ-люди не можуть бути патріотами, по-друге, що Україна – гомофобна держава.», — Юра Двіжон, співзасновник ГО UKRAINEPRIDE

Юра Двіжон, український режисер, кліпмейкер, співзасновник ГО UKRAINEPRIDE про ЛГБТ людей в ЗСУ та ТрО, камінг-аути під час війни, наслідки російської пропаганди за кордоном та чому рівноправність є важливою складовою майбутнього європейської України в інтерв’ю Marie Claire Ukraine.

Що стало поштовхом до того, щоб люди ЛГБТ-спільноти вирішили взяти до рук зброю?

ЛГБТ люди існували завжди. Є лише питання в їхній можливості, або неможливості бути видимими через гомофобію та дискримінацію. В ЗСУ ЛГБТ люди також були завжди, просто лише з 2018 року з’явилася можливість говорити про це відкрито. Цьому допомогла виставка Антона Щебетка “Ми були тут”, яка розкрила тему присутності ЛГБТ людей в зоні АТО. Зараз ми усі разом незалежно від ідеологічних поглядів, сексуальної орієнтації, або віросповідання захищаємо нашу країну від ворога, адже ми всі є патріотами України та бачимо у ній своє майбутнє.

В ЗСУ ЛГБТ люди також були завжди, просто лише з 2018 року з’явилася можливість говорити про це відкрито.

Юро, ти був готовий до війни?

Мої друзі-американці, які займають високі керівні посади в Україні, днів за 10 до вторгнення виїхали та радили мені зробити аналогічно. Я – оптиміст й був впевнений, що нападу не станеться. Намагався не слухати тривожні новини, займався своїми справами, планував свої проєкти. Зрозуміло, ми всі чули недолугу промову путіна з перекрученими історичними фактами та погрозами, яка у кожного викликала цілий спектр негативних емоцій. Відчувалася напруга, але все рівно ніхто до кінця не вірив, що росія нападе на нас.

Єдине, за тиждень до війни я перестрахувався й купив три каністри бензину для автівки. За яким зранку 24-го лютого вишикувалися довжелезні черги на заправках. Новина про вторгнення збила мене з пантелику, як і всіх. У перший день війни я відчував розгубленість і безпорадність. Я поїхав з Києва на Західну Україну. За день до цього я на повторі слухав Джамалу «Шлях додому». Це пророча пісня. Вона заспокоює мене.

Як швидко змогли зорганізуватися UKRAINEPRIDE ? Виокремити напрямки, в яких буде допомагати ЗСУ та іншим?

Хоч ми до останнього і не вірили, що війна почнеться, але готуватися до повномасштабного вторгнення почали за декілька місяців. Зустрічалися з стратегічними партнерами з інших ЛГБТ організації, яким близька наша пропатріотична риторика. Також слідкували за намаганнями розгойдати проросійську тему неонацизму в Україні. За день до війни ми підготували заяву та24 го лютого опублікували її на нашій Інстаграм-сторінці. Ми склали її разом з ЛГБТ-військовими, які були готові взяти до рук зброю та стати на захист України. В ній була висловлена наша позиція, а також вказані реквізити для збору коштів на підтримку ЛГБТ військових та наших союзників.

Як вважаєш, чому важливо донести, що ЛГБТ-воїни беруть участь у війні?

По-перше, ми руйнуємо міфи в середині нашого суспільства. Буцім-то ЛГБТ-люди не можуть бути патріотами і взагалі боягузи, які соромлять Україну, або міфи про те, що серед військових немає ЛГБТ. Вони на рівні з  усіма іншими військовими знаходяться на одному і тому самому фронті. Порівняно з 2014 роком зараз багато хто з них не приховує та не соромиться своєї орієнтації. Точно так же залишається багато тих, хто не може бути відкритими. Завдання кожного військового на фронті – не з’ясування, якої орієнтації твій товариш по службі та як ти до цього ставишся, а здобуття спільної перемоги над одним ворогом.

По-друге, ми руйнуємо міф, що Україна – гомофобна держава. Толерантність та рівність прав кожного українця – це величезний ривок до визнання України на світових теренах. Без цього неможливий вступ України в ЄС.

Мені хочеться вірити, що Рейвах Прайд, який ми провели минулого року і планували цьогоріч перед Офісом Президента таки відбудеться. І що Володимир Зеленський вийде підтримати нас. Чим вчергове покаже всьому світові, що він є сучасним європейським президентом.

По-перше, ми руйнуємо міфи в середині нашого суспільства. Буцім-то ЛГБТ-люди не можуть бути патріотами і взагалі боягузи, які соромлять Україну, або міфи про те, що серед військових немає ЛГБТ. По-друге, ми руйнуємо міф, що Україна – гомофобна держава.

Можна говорити, що ставлення до представників ЛГБТ-спільноти в українському суспільстві змінюється?

Ще буквально 4 роки тому публічним людям було повністю допустимо говорити щось гомофобне, або своєю поведінкою проявляти нетерпимість. Зараз же ми чітко бачимо що гомофобія більше не толерується ні у суспільстві, ні у медіа. Навіть більше, зараз за гомофобію можна суттєво нашкодити своїй кар’єрі. Яскравою представницею неосвіченості та жаги ставити гомофобні діагнози є відома танцівниця, переможниця шоу “Танці з зірками”, викладачка КНУКіМ — Ілона Гвоздьова, яка назвала усіх ЛГБТ людей хворими.

Чи можна говорити, що камінг-аути під час війни відбуваються частіше?

Захищаючи Україну, люди на війні ризикують життям кожного дня. Вони розуміють, що будь-якої миті можуть загинути. Тож для багатьох справа честі – не приховувати свою сексуальну орієнтацію перед близькими і рідними, сказати про свої почуття тому, кого любиш. Оточення адекватно сприймає камінг-аути. З усіх випадків відмовитися та відвернутися від людини, яка здійснила камінг-аут може декілька відсотків. Бо якщо тебе люблять, то люблять не за твою сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність, а за твої людські якості.

Це правда, що рф має так званий «список» українських ЛГБК-активістів?

В сучасних росіян культивують особливу ненависть до людей ЛГБТ-спільноти. Ця історія тягнеться ще з радянщини, де була передбачена спеціальна стаття за якою люди гомосексуальної орієнтації могли потрапити за грати. Тож сьогодні в існування «списку» я скоріше повірю, ніж ні.

Гомофобія це загалом російська “цінність”, а не українська, тому що в гомофобію в Україні росія також вливає дуже багато грошей. Всі ультраправі організації, які активно нападають на ЛГБТ активістів, або ЛГБТ заходи — проплачуються російськими спецслужбами.

Гомофобія це загалом російська “цінність”, а не українська, тому що в гомофобію в Україні росія також вливає дуже багато грошей. Всі ультраправі організації, які активно нападають на ЛГБТ активістів, або ЛГБТ заходи — проплачуються російськими спецслужбами.

Як за кордоном ЛГБТ-спільнота реагує на дії російської пропаганди?

Як я вже говорив росія вливає великі кошти в анти-українську пропаганду та лобіювання своїх інтересів за кордоном. Наприклад, якщо говорити про німецьке суспільство та Берлінську техно-сцену, з якою наша ГО UKRAINEPRIDE тісно співпрацювала з минулого року, то на початку війни вони нас активно підтримували. Але після нашого посту в якому ми процитували Степана Бандеру: “Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб. Якщо народ обирає свободу, він матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний” ми отримали хвилю хейту, кенселінг і звинувачення, що ми підтримуємо нацизм та фашизм. Вони вірять в це, тому що Росія десятиліттями вкладала великі кошти в пропаганду особи Степана Бандери, як найстрашнішого нациста після Гітлера. Наприклад, будь-хто, включаючи росіян може редагувати англомовну статтю у Вікіпедії, де Бандера описаний, як нацист. Хто розуміється в історії і вивчив Нюрнберзський процес знає, що західний Берлін зняв всі звинувачення зі Степана Бандери, навіть більше Бандера отримав політичний притулок у Мюнхені, де пізніше був вбитий агентом КГБ.

Для українців – Бандера, герой який захищав нашу культурну та національну ідентичність і нічого спільного з нацизмом, фашизмом, або шовенізмом не мав. Навпаки є багато цитат Бандери, де він висловлює прагнення України та українців бути вільною державою і мами хороші та дружні відносини з усіма іншими вільними країнами та народами.

Для багатьох іноземців окрім нацизму страшним поняттям також є націоналізм. Але українських націоналізм і націоналізм “панівних держав” не мають нічого спільного між собою. Український націоналізм культивований виключно захисним інстинктом, адже росія і не тільки століттями нищила українців, нашу культуру та мову. Для UKRAINEPRIDE є близькими думки Миколи Міхновського: “Уникаючи національного шовінізму пануючих націй, треба плекати здоровий націоналізм поневолених народів, бо він є джерело творчості, і тільки в тому заховуються зародки народної свободи і ясної будучності”.

За час війни, чия історія тебе найбільше вразила?

Історія Zi Faámelu (Зіанджі) , яка мала великий клопіт з документами на кордоні (за паспортом виконавиця залишається чоловіком) і перенесла булінг з боку прикордонників під спроби перетину кордону. Якщо хочете дізнатися непросту історію евакуації Zi Faámelu, можете почитати її інтерв’ю для американського «Rolling Stone».

Але я дуже радий, що їй це вдалося. Zi Faámelu – кумир мого дитинства. Її сміливість бути собою для мене завжди слугувала підтримкою.

Україна переможе, й ми, українці, вже перемогли. Які твої плани та мрії на мирний час?

Я продовжую планувати заходи та проекти націлені на розбудову рівноправності ЛГБТ-спільноти в Україні. Тобто коли людина сама в праві обирати собі партнера будь-якої статі та гендерної ідентичності, має доступ до повного переліку прав, які доступні гетеросексуальним парам: шлюб, можливість юридично мати та всиновлювати дітей, відвідувати партнера в реанімації та вирішувати інші життєво важливі питання здоров’я, право на спільне майно, мортальні права (процедура поховання та виконання останньої волі партнера) та інше.

Особисто я мрію тримати свого партнера за руку, коли гуляю Києвом, і не ловити на собі дивні погляди та не переживати за нашу безпеку. По суті, це елементарні речі. Якщо ми прагнемо стати європейською країною, то у всіх людей права мають бути однаковими.

Ось чому UKRAINEPRIDE робить Рейвах Прайд в Києві перед офісом Президента, як гаранта принципів рівності конституційних прав і свобод громадян України.

Автор: Ірина Татаренко

Джерело

Поділись публікацією
Залишити коментарій