Піонерський притулок у Києві для ЛГБТ+ ветеранів

В українській столиці відкрився центр, який пропонує допомогу ЛГБТ+ військовослужбовцям та сприяє визнанню певних фундаментальних прав навіть у лавах армії.

Олександр, 30-та Новоград-Волинська бригада. Віталій, в/ч А4674. Максим, 107-ма механізована бригада територіальної оборони. Володимир, полковник. Фотографії та історії, розвішані на стінах, – перше, на що звертаєш увагу, коли заходиш до цього центру допомоги. «Це фотографії хлопців, які загинули від рук росіян. Вони не встигли зробити камінг-аут, коли були ще живі», – пояснює Віктор Пилипенко, тому їхні обличчя розмиті.

Віктор Пилипенко є засновником першого в Києві закладу, який пропонує допомогу ветеранам з ЛГБТ+ спільноти. «Це єдине місце такого роду у всій Східній Європі і в усіх країнах колишнього радянського блоку», – каже Віктор.

Віктор воював добровольцем на Донбасі у 2014 році, а потім пішов на фронт у 2022 році, приєднавшись до 72-ї бригади. Він має понад 10 років військового досвіду. У 2018 році його публічний камінг-аут став переломним моментом: Віктор став одним з перших військових в українській армії, який публічно оголосив себе гомосексуалом.

Він організовував кампанії та створив онлайн-спільноту у Facebook та Telegam. Заснував асоціацію, яка з липня минулого року має власне приміщення: це міст між тими, хто повернувся з війни, і тими, хто досі воює. «Щодня ми отримуємо нові запити від дівчат і хлопців, які хочуть приєднатися до наших чатів, хочуть спілкуватися з нами», – пояснює Віктор.

Обличчя солдатів вздовж стін центру. [RSI/Vincenzo Leone]
Центр розташований у самому центрі міста, лише за декілька кроків від культового колеса огляду, що домінує на головній площі Подолу. Тут є велика зала, кімната для зустрічей та обговорень, а також кімната з робочими місцями. «Ми організовуємо курси та воркшопи. Ми не є закритою спільнотою, яка працює виключно для військових», – пояснює Андрій Лель, 51-річний ветеран, який тут працює.

Незабаром центр переїде до більшого приміщення в тому ж районі, де також знаходиться К-41, історичний клуб електронної музики, що дозволить розвивати мережу заходів та зустрічей. Окрім надання активної підтримки, група також займається інтенсивною адвокаційною роботою: «Ми об’єдналися, щоб боротися за рівні права і допомагати один одному», – каже Віктор.

Мета Віктора – домогтися визнання певних фундаментальних прав, які наразі заперечуються навіть в армії. В Україні немає закону про визнання цивільних союзів та одностатевих шлюбів, а також закону про покарання за злочини на ґрунті ненависті.

Останнє опитування, проведене Міжнародним інститутом соціології в Києві, показує, що 70,4% українців виступають за рівні права, що майже на 7% більше, ніж за два роки. Трохи більше одного з чотирьох (28,7%) підтримують цивільні союзи між людьми однієї статі, тоді як 35,7% виступають проти. Така фрагментація громадянського суспільства у воюючій країні неминуче має наслідки для армії, яку Віктор розглядає як «соціальну лабораторію».

Сьогодні в армії є професійні солдати, але також багато цивільних, які «не мають військової культури», що впливає на випадки гомофобії.

Віктор та інші бійці кажуть, що вони стали мішенню російської пропаганди та ультраправих рухів, але вони залишаються оптимістами. Це місце – старт, безпечне місце. За кілька хвилин ходьби від центру знаходиться кінотеатр «Жовтень», найстаріший у Києві.

У жовтні 2014 року під час проведення ЛГБТ+ кінофестивалю в кінотеатрі вибуховою хвилею було зруйновано частину даху. Цей епізод слугує нагадуванням про те, як сильно змінилося місто, як сильно змінюється Україна, а також пояснює місію Віктора, яка «важлива не лише для ЛГБТ+ людей, але й для всіх нас», – пояснює він. «Це битва, яку ми можемо назвати еволюцією».

Вінченцо Леоне (RSI)

Джерело

Сподобалось? Знайди хвилинку, щоб підтримати нас на Patreon!
Become a patron at Patreon!
Поділись публікацією
Залишити коментар