«Окей, я не вмію кохати». Я аромантична й не хочу стосунків
Чи можливо не відчувати романтичного потягу й почуття кохання, але водночас мати сексуальне бажання? Цілком, і цьому абсолютно нормальному явищу є визначення – аромантичність.
Аромантичність – це вид романтичної орієнтації, який ідентифікує людей, які не відчувають романтичної прихильності або відчувають нетипово чи лише за певних обставин. Водночас аромантики можуть мати сексуальний потяг до будь-якого гендеру й визначати свою сексуальну орієнтацію за всіма типами, не виключаючи асексуальність.
У соціумі про аромантичність говорять рідко, а самі аромантики часто стикаються зі стигматизацією й питаннями на кшталт «як можна жити й не кохати?»
Контент-менеджерка секс-шопу Оксана Михайлишин поділилася з нами своєю історією, у якій розповіла про життя, насичене любов’ю, але не коханням.
Оксана Михайлишин, контент-менеджерка секс-шопу
Отак у 19 років я зрозуміла, що ніколи не закохувалась і вже точно не кохала
Усвідомлення власного «Я»
Свою аромантичність я зрозуміла відносно нещодавно, менше трьох років тому. Це був період глибокого знайомства із собою, своїм «Я», багато чого тоді стало мені зрозумілим.
Почалося з того, що моя подруга багато скаржилася на складні стосунки з хлопцем, якого дуже кохала й боялася втратити. І це підштовхнуло мене на роздуми: «А в моєму житті це коли-небудь було?» Максимум щось на кшталт об’єкта симпатії через відсутність в житті розваг: мені необхідно було на когось спрямовувати свою увагу, але почуттів не виникало. Та коли доходило до ближчого спілкування, ми або залишалися друзями й цього ставало достатньо, або ж людина переставала мене приваблювати абсолютно, унаслідок чого шляхи розходилися. Жодного разу в мене не виникло бажання перейти на «інший рівень».
Отак у 19 років я зрозуміла, що ніколи не закохувалась і вже точно не кохала, не хотіла вступати в стосунки й не відчувала романтичного потягу до людей, які видавалися мені симпатичними / сексуальними / харизматичними / розумними і з якими я могла чудово спілкуватися, проводити час.
За деякий час я відкрила поняття аромантичності. Це було якесь відео в TikTok, у якому я впізнала себе й вирішила вивчити цю тему детальніше. Практично все, описане в статтях, які вдалося знайти, було мені близьким й знайомим. Не скажу, що до цього я часто думала, ніби зі мною щось не так, але погодьтеся, ідентифікувати себе конкретним поняттям і знати, що такі ж люди існують, завжди легше.
Оманливе сприйняття щодо аромантиків у тому, що вони не можуть любити. Але насправді можуть, лиш не в романтичному плані
Аромантичність не дорівнює беземоційність
Аромантичність не має чітких і класифікованих ознак, більшість «пунктів» формується індивідуально. Загалом це термін ідентичності для людей, які не відчувають романтичного потягу або відчувають рідко й за певних обставин. Аромантичний спектр має під собою різноманітні терміни для різних закономірностей.
Люди можуть використовувати низку слів, щоб описати свій досвід романтичного потягу. Деякі з найбільш часто використовуваних термінів:
- Деміромантичний відчуває романтичний потяг лише після встановлення емоційного зв’язку з кимось.
- Літромантичний відчуває романтичну атракцію без бажання отримати взаємність, і за появи взаємності почуття зникають.
- Сероромантичний відчуває романтичний потяг рідко або за певних обставин.
- Квірромантичний – нездатність відрізнити романтичний потяг від платонічного.
- Купіоромантичний – аромантик, який усе ще бажає романтичних стосунків.
Аромантичність іноді називають скороченою формою «аро». У розширеній абревіатурі LGBTQIA+ “A” позначає ароматичність, асексуальність й агендерність.
Деякі аромантичні люді взагалі не хочуть бути в стосунках, зневажають це або повністю байдужі, а інші розглядають неромантичне партнерство або різні види стосунків. Партнери можуть проживати разом, будувати плани на життя й навіть мати спільних дітей.
Оманливе сприйняття щодо аромантиків у тому, що вони не можуть любити. Але насправді можуть, лиш не в романтичному плані, а в платонічному. До того ж люди відчувають емоції, бажання, потяг, збудження.
Для інтимного зв’язку мені не потрібно кохати й відчувати романтичну прив’язаність
Я читала різних психологів, і деякі говорять, що аромантичність – це набуте, вона формується через певні життєві обставини. Наприклад, виховання в сім’ї. Коли душевна близькість з батьками не розвинена, вони не цікавляться емоційним станом, не дають достатньо любові й ласки. Я не буду стверджувати, правда це чи ні, але в моїй сім’ї дійсно панувала саме така атмосфера. Я вдіта й сита, отже, мене люблять. Не знаю, чи дитинство дійсно наклало якийсь відбиток на мою романтичну орієнтацію, але я виросла, тепер одягаю й годую себе сама, і в принципі всі потрібні емоції, турботу й любов можу дати собі сама.
Щодо того, як аромантичність проявляється в мене, то все просто: я не вмію кохати (рада, що в українській мові є саме це слово), бо любити своїх друзів чи сім’ю мені таки вдається.
До речі, я не асексуальна. Десь у той же момент, коли зрозуміла свою аромантичність, я виявила ще й бісексуальність. Люди приваблюють мене фізично, я не цураюсь обіймів, поцілунків і статевого життя загалом. Для інтимного зв’язку мені не потрібно кохати й відчувати романтичну прив’язаність. Найбільше збуджує інтелект і харизма. Я можу абсолютно спокійно провести з людиною ніч, а на ранок залишитися друзями або ніким.
Я працюю в секс-шопі рівно два роки, і ця сфера позитивно вплинула на сприйняття себе. Як мінімум, той факт, що в нас працюють як аромантики, так й асексуали; і кожен почувається гармонійно в середовищі сексу й любові. Секс існує без стосунків. Стосунки існують без сексу. Люди існують і без того, і без іншого. Узагалі секс-позитивне ком’юніті сприятливо ставиться до всіх «нетипових» видів стосунків. One-night-stand (секс на одну ніч) чи friends with benefits («друзі з перевагами»), наприклад, відгукуються мені, як аромантику, бо лібідо за відсутності романтики нікуди не зникає насправді.
Стосунки без романтичної прив’язки
Не бачу нічого привабливого в стосунках, і, коли я кажу, що не хочу їх, то я дійсно їх не хочу. Це не «переростеш» і не «зустрінеш потрібну людину», ні. Мені просто не подобається сама концепція.
Стосунки передбачають роботу над ними, ті чи ті компроміси, спільні плани чи проведення часу, сюрпризи й подарунки (звісно, у кожній парі по-різному, я перераховую відносно стандартні пункти). І це тяжко не лише мені, а й моєму потенційному партнеру: для нього це завжди буде гра в одні ворота. Не можу я працювати над стосунками, якщо не зацікавлена в їхньому збереженні. Не можу я дарувати людині квіти з думкою, що це її потішить, якщо це не тішить мене. І, ну чесно, мене лякає думка, що треба буде з кимось жити й організовувати спільний простір.
Коли намагалася пояснити йому, що просто не вмію кохати й це не тому, що я погана чи він поганий, він залишив мене посеред ночі за містом, де не ловить звʼязок, зі словами: «Може хоч так щось відчуєш»
Романтичні стосунки не грають вагомої ролі в моєму житті, ба більше, без них мені комфортніше, почуваюся вільнішою й незалежною. Не треба ні з ким погоджувати плани чи будувати спільні. У цьому моменті мені часто казали: «То в тебе були якісь аб‘юзери». Але ні, у мене таких не було. Якщо у вас саме здорові стосунки, ви, як мінімум, попереджаєте, що кудись йдете / їдете, узгоджуєте певні речі – мені це не комфортно, зокрема.
У мене були стосунки, при чому декілька разів. І я завжди попереджала, якою буду. Не варто надіятися, що для аромантика ви станете тим самим принцом чи принцесою, який / яка запалить іскру й навчить кохати. Не навчите.
Чи можливі стосунки з аромантиками?
Так, з аромантиками можна будувати цілком гармонійні стосунки, якщо обговорити це. Аромантичні люди можуть мати партнерів, чоловіків чи дружин, не всі повністю відмовляються від цього.
Просто такий союз буде трохи відрізнятися від загальноприйнятого. І до цього варто бути готовим. Аромантичний партнер не має емоційної романтичної прив’язки. Деякі його дії будуть здаватися неприродними, не притаманними, щось на кшталт сценарію, щоби зробити свого хлопця / свою дівчину щасливим(ою), але це не про брехню чи нещирість, це про бажання подарувати близькій людині комфорт, який їй потрібен.
«Я не поламана, і я відчуваю»
Найгірше про мою романтичну орієнтацію відгукувалися якраз мої партнери або люди, які хотіли вступити зі мною в стосунки. Це саме той клішований момент, коли «діло не в тобі, а в мені», але їм було важко усвідомити й прийняти.
Маю випадок як з типової дешевої мелодрами. Третя ночі, порожня траса, страшенна злива, і хлопець кричить мені: «Ти холодна, як цей дощ. Ти якась поламана, несправжня, ти лід, порцелянова лялька – і нічого більше. Я тобі даю все, а від тебе ні крихти любові»
Коли намагалася пояснити йому, що просто не вмію кохати й це не тому, що я погана чи він поганий, і що я дуже ціную його як людину, він залишив мене посеред ночі за містом, де не ловить зв’язок, зі словами: «Може хоч так щось відчуєш». Навряд чи я зможу забути ці слова. Але я не поламана, і я відчуваю, просто не так, як того очікують.
Коли я зізнавалась у своїй бісексуальності, я очікувала набагато гіршого, а фактично отримала в мільйон разів позитивніші коментарі, ніж коли розповідаю про свою аромантичність
Мушу зазначити, що я не була поганим партнером. На початку завжди проговорювала всі аспекти стосунків зі мною, попереджала про кожен нюанс і завжди давала те, що можу, у подвійному розмірі, щоби компенсувати відсутність романтики. Ревнощі для мене – порожній звук, але я намагалася розуміти й вираховувати, які дії можуть викликати негативну реакцію чи образу, і не робити цього.
Наразі я не хочу стосунків і навряд чи колись захочу. Почуваюсь абсолютно повноцінною, з насиченим і цікавим життям. Мене не лякає перспектива померти на самоті без склянки води, про яку мені часто говорять.
«Ти просто не зустріла свою людину»
Коли я кажу, що аромантична, соціум реагує здебільшого негативно, презирливо або зі скептицизмом. Чесно, коли я зізнавалась у своїй бісексуальності, я очікувала набагато гіршого, а фактично отримала в мільйон разів позитивніші коментарі, ніж коли розповідаю про свою аромантичність.
Люди зазвичай говорять щось на кшталт «ти просто не зустріла свою людину» або відверто заявляють, що я верзу дурниці. Деякі щиро дивуються, як це можна не хотіти стосунків, романтики і вступити в шлюб. Тому я навчилася шукати обхідні шляхи. Зазвичай кажу, що просто не хочу стосунків, що зайнята кар’єрою, що хочу реалізувати себе (зрештою, це не брехня). Мене втомлюють жалісливі чи засуджувальні погляди, хай навіть до цього звикаєш.
Найнеприємніший для мене момент – це висміювання. Коли людина заявляє: «Та це тобі просто хтось серце розбив, от ти й бісишся. Постраждаєш і мине». Ні, мені за все життя ніхто й ніколи не розбивав серце, у мене не було складних і болісних розставань, мене навіть не «відшивали» жодного разу.
Також соціуму буває важко зрозуміти, що аромантики мають емоції. Люди часто називали мене безсердечною й черствою, а також іншими словами, які не пропустить цензура. Я досі вчуся пояснювати, що вмію відчувати.
Часто переживаю, що люди бачать мене черствою, як сухар, і порожньою, як пляшку вина. Насправді я вельми емпатична, емоційна й співчутлива
Орієнтація – це не дефект
Я ніколи не почувалася погано через свою аромантичність. І вважаю, що ніхто не має.
Незважаючи на різкі слова, зламаною я себе не вважаю. Не було чогось на кшталт «чому я не можу бути, як більшість людей». І я не почуваюся винною. Окей, я не вмію кохати. Хтось не вміє кататися на ковзанах, винаходити ліки, будувати хмарочоси – люди не повинні вміти всього. Так, я не можу дати своєму партнеру романтики й кохання. Але водночас я ніколи не прошу цього для себе, тому вважаю це справедливим: я не потребую й не вимагаю речей, яких не зможу подарувати у відповідь.
Проте чужі слова однаково накладають свої відбитки. Часто переживаю, що люди бачать мене черствою, як сухар, і порожньою, як пляшку вина. Насправді я вельми емпатична, емоційна й співчутлива. Мої близькі неодноразово відгукувалися, що люблять зі мною розмовляти, просити поради. Я максимально комфортний друг, завжди готова підтримати й допомогти, пожертвувати й піти назустріч. За першого знайомства я можу бути тією, про кого ви подумаєте «overacting» (переграє) просто тому, що я боюся не донести своє внутрішнє назовні. Але паралельно це я буду тією, хто на вечірці заспокоює людей, які плачуть; це зі мною зазвичай стоять на балконі з цигаркою, виливаючи душу; і це я вкладаю спати, вкриваю ковдрою й викликаю таксі.
І все ще мені часом здається, що оце «ти несправжня» буде висіти над моєю головою чи горіти тавром на чолі. Що воно ходить за мною, наступає на п’яти, проникає в серце, і всі люди думають, що я просто фейк.
Але я – справжня. Я люблю себе такою. Аромантичність не діагноз, не хвороба й не вирок. Вона не означає, що я металевий робот чи пластикова лялька.
Я – людина, з плоті й крові. Я вмію відчувати й умію любити, просто іншими способами. Аромантичність – це не дефект. І люди не стають від неї гіршими чи недієздатними. Ми такі, якими є.
