Не тільки для одностатевих пар. Чи узаконять в Україні реєстровані партнерства — аналітика Вокс Україна
Нині в Україні визнаються тільки цивільні шлюби чоловіка та жінки. Утім, виклики сучасного світу, насамперед війна проти російських загарбників, пожвавили дискусію про законодавче визнання реєстрованого партнерства, в тому числі осіб однієї статі. На розгляд Верховної Ради у 2023 році . Між тим світова практика надає широке поле для аналізу та впровадження різних варіантів фіксації союзів між людьми. Про це йдеться у дослідженні .
Матеріал опубліковано NV в межах інформаційного партнерства Вокс Україна та NV.
Чинне законодавство регулює лише «традиційні» шлюби. У сучасному суспільстві це виявилося недостатнім для юридичної фіксації різнопланових союзів між людьми, які хочуть унормувати широке коло взаємних обов’язків і прав. Так, поза увагою залишаються відносини осіб без романтичного чи сексуального підґрунтя, але пов’язаних спільним побутом. Також поза легальним способом зафіксувати взаємні права та обов’язки залишаються одностатеві пари.
Як відповідь на такі проблеми, наприкінці 1980-х років у світі з’явилася можливість реєструвати партнерства, які не передбачають створення «традиційної» сім’ї. У різних країнах такі відносини мають назву реєстроване партнерство (registered partnership), цивільний союз (civil union), фактичний шлюб (сommon-law marriage), домашнє партнерство (domestic partnership), життєве партнерство (life partnership) тощо. У Європі зазвичай термін «реєстроване партнерство», на відміну від північноамериканського «цивільного союзу». Велика Британія використовує термін «цивільне партнерство».
Довідково. Згідно з європейським законодавством, — це акт, яким офіційно формуються правові відносини між двома особами. такого союзу може бути встановлена цивільно (в офіційних органах влади та на законних підставах без участі релігійних інституцій), релігійно (реєстрація перед релігійним представником) або в інший спосіб, визнаний законодавством кожної окремої країни. Здебільшого країни світу визнають цивільний шлюб або на законодавчому рівні надають юридичну силу релігійному шлюбу, однак є країни, наприклад , де визнаються лише релігійні шлюби.
Історично на основі культурних (зокрема релігійних) традицій шлюб укладався між чоловіком та жінкою, хоча є одностатевих шлюбів зі стародавніх часів. Надалі секуляризація (розділення світської та церковної влади) передбачала закріплення союзу законом світської влади.
У всіх цивільний шлюб має загальновизнаний правовий статус. Деякі країни ЄС релігійний шлюб рівноцінним цивільному шлюбу (наприклад, Данія, Естонія, Греція, Італія, Польща, Словаччина, Іспанія, Норвегія та ін.), а деякі — ні (у Франції релігійний шлюб не має жодних наслідків для сімейного статусу).
Окрім офіційного шлюбу, є , за якими сторони живуть разом протягом певного періоду часу, не оформляючи свої стосунки у вигляді цивільного та/або релігійного шлюбу — це згадані вище цивільні союзи (партнерства). Їхнє визнання державною владою регулюється кожною країною або територією окремо. Різниця між шлюбом та партнерством здебільшого не з сімейним законодавством, а з правами, які члени подружжя мають в інших сферах — зокрема, спрощений порядок імміграції, пенсійні схеми та ін.
В Україні лише цивільні шлюби, однак у судовому порядку можна довести , тобто коли пара проживає разом, має спільний побут, але не зареєструвала відносини у державних органах.
Загалом можна визначити як юридично оформлений союз двох осіб. Цей союз може бути як між особами однієї статі, так і у різностатевих пар, які перебувають у романтичних або партнерських відносинах (друзі, співмешканці, знайомі). Для ЛГБТК-пар цей механізм є кроком до юридичного визнання та офіційного оформлення їхніх стосунків у разі, коли укласти шлюб неможливо.
Наприклад, у Франції з 1999 року цивільні партнерства оформляються у вигляді «цивільного договору солідарності» () і мають значне поширення серед різностатевих пар, так само як і в Нідерландах, які запровадили партнерства з 1998 року (рис. 1). Наразі близько 95% партнерств у Франції та 97% партнерств у Нідерландах укладаються між різностатевими партнерами, хоча у роки їх впровадження 42% партнерських союзів у Франції та 65% у Нідерландах були одностатевими.
Рисунок 1. Кількість шлюбів та цивільних партнерств у Франції та Нідерландах у 1998—2021 роках
Джерело: ,
Окрім регулювання союзів двох осіб незалежно від статі, виникають нові форми відносин, які потребують офіційного визнання та юридичного оформлення. Таким викликом постали відносини у рамках консенсуальної немоногамії, тобто союзи, де є більше двох партнерів одночасно. Наразі існують лише декілька прикладів їхнього юридичного визнання. Один із них стосується у 2020 році поліаморного домашнього партнерства у місті Сомервіль, штат Массачусетс, для того, щоб партнери, які не перебувають у шлюбі, могли відвідувати своїх хворих на ковід партнерів у лікарні. До такої практики й інші міста цього штату. Інший приклад стосується одиничного визнання державним нотаріусом цивільного союзу трьох осіб у Бразилії у 2012 році, який був укладений у відповідності до формальних вимог (спільна адреса проживання та банківський рахунок). До таких союзів не належать поліандрія (багатомужество) або полігінія (багатоженство), наприклад, за законами шаріату у , оскільки у цьому разі чоловік укладає шлюб із кожною жінкою окремо.
Зараз на міжнародному рівні не існує уніфікованого підходу до регулювання партнерств. Обсяг прав та обов’язків варіюється від країни до країни — від аналогічних до прав в офіційних шлюбах до обмежених лише фінансовими і майновими питаннями та статусом. Здебільшого учасники реєстрованого партнерства мають менший правовий захист, ніж партнери у шлюбі. Найчастіше обмеження стосуються питань усиновлення дітей (як третіх осіб, так і одного з партнерів) та спільного прізвища. Натомість цивільне партнерство зазвичай розширює можливості для двох повнолітніх осіб щодо успадкування чи наживання спільного майна, набуття статусу близьких осіб. Зазвичай реєстроване партнерство легше укласти та розірвати, аніж шлюб.
Олена Луньова, адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA:
«Насамперед це стосується майнових прав, питань успадкування. А також питань, які стосуються ситуації, коли людина хвора або потребує екстреного медичного втручання. Тобто всі права, які мають належати подружжю. Власне, законодавство про реєстровані партнерства має ці несправедливості усунути».
Що у світі
Першою у світі країною, яка реєстровані партнерства, була Данія — це сталося у 1989 році і стосувалося одностатевих пар (див. Додаток, Табл. 1). У 2012 році країна легалізувала одностатеві шлюби та відмовилася від інституту реєстрованих партнерств.
Наразі 79 країн та територій визнають одностатеві шлюби та/або цивільні партнерства.
За ставленням до цього питання країни світу можна поділити на чотири групи (рис. 2):
У 159 країнах та територіях визнають лише традиційні шлюби між жінкою та чоловіком. Здебільшого це мусульманські країни Близького Сходу, Африки та Азії, а також пострадянські країни, зокрема Україна.
Укласти цивільне партнерство та традиційний шлюб можна у 14 країнах та територіях (наприклад, Бермудські Острови).
Всі форми союзів — шлюби різно- та одностатеві та цивільні партнерства — можна укласти у 44 країнах та територіях.
Лише шлюби як для різностатевих, так і для одностатевих пар дозволені у 19 країнах та територіях. Плюс дві окремі території Королівства Нідерланди — Кюрасао та Сінт-Мартен — визнають одностатеві шлюби, укладені за кордоном.
Рисунок 2. Розподіл країн світу за групами визнання шлюбів та партнерств (станом на березень 2023 року)
Джерело:
Примітка. У Канаді, Іспанії, Мексиці, Японії та США регулювання цивільних партнерств (їхнє визнання) здійснюється в рамках місцевих юрисдикцій. В Ізраїлі визнаються лише одностатеві шлюби, укладені за кордоном.
Європа має найбільшу країн, у яких запроваджено одностатеві союзи (шлюби і цивільні партнерства) — 64% (35 із 55 країн). За нею йдуть Америки (46%) та Океанія (33%). Серед країн Африки та Азії таких лише 9% та 4% відповідно.
Рисунок 3. Частка країн, які мають одностатеві союзи (шлюби та/або цивільні партнерства), у кожному регіоні світу, %
Джерело:
Частина країн спочатку дозволяли цивільне партнерство, а потім залишили законодавчу можливість укладання лише шлюбів для всіх пар незалежно від статі, за прикладом Данії. Зокрема, це скандинавські країни (, , ), та . Частина європейських країн залишила опцію вибору між шлюбом та реєстрованими партнерствами, зокрема Велика Британія, Австрія, Бельгія, Іспанія та ін.
З-поміж країн Європейського Союзу законодавчо ані реєстровані партнерства, ані одностатеві шлюби у таких країнах як Болгарія, Латвія, Литва, Польща, Румунія та Словаччина, оскільки в їхніх конституціях та кодексах прямо прописано, що шлюб укладається між чоловіком і жінкою. , , та робили спроби ухвалення законів про цивільні партнерства у 2019−2022 роках, однак всі вони не були фіналізовані.
Віталія Лебідь, адвокатка, юристка Центру стратегічних справ УГСПЛ:
«Європейський суд з прав людини за останні роки розглянув декілька справ відносно різних європейських країн і встановив порушення статті 8 та 14 Європейської конвенції з прав людини у державах, де не було жодним чином забезпечено права одностатевих пар (наприклад, такі порушення були встановлені у справах відносно Італії, Греції, Росії). Наразі на розгляді Європейського суду з прав людини перебуває справа, представлена юристами Центру стратегічних справ УГСПЛ, що стосується дискримінації одностатевих пар в Україні через неможливість легалізувати свої стосунки. Найближчим часом ми очікуємо на рішення Суду у цій справі. З огляду на практику ЄСПЛ, Суд встановить порушення Україною через відсутність відповідного законодавчого регулювання цього питання. Європейська конвенція з прав людини не встановлює вимоги державам поширювати право на шлюб на одностатеві пари. Проте у практиці Європейського суду встановлено, що держава зобов’язана вжити заходів для легалізації відносин гомосексуальних пар у будь-якій формі. Це означає, що держава має передбачити у своєму законодавстві положення, які дозволятимуть мати відносини одностатевим парам, які визнаватимуться і охоронятимуться законом. В якій формі буде забезпечуватися це право — на розсуд держави. Сьогодні серед 46 країн — членів Ради Європи 30 держав (тобто більшість) уже запровадили різні форми легалізації одностатевих пар, отже, існує європейський консенсус у цьому питанні».
Сприйняття одностатевих партнерств в Україні
За останні 10 років в Україні значно покращилося ставлення до прав ЛГБТК+, зокрема що стосується їхнього права на юридичне оформлення відносин.
Згідно з Центру соціальних експертиз Інституту соціології НАН України, напередодні повномасштабного вторгнення Росії суттєво зменшилася частка респондентів, які в жодному разі не хотіли надавати право одностатевим парам на реєстрацію стосунків — з 59% у 2013 році до 36% у 2022 році (рис. 4). Частка респондентів, які вважали, що таке право має надаватися, виросла с 15% до 27%. При цьому найбільшу підтримку розширенню прав для ЛГБТК+ надає молодь у віці 18—34 років: у 2013 році 17% молоді висловлювались за, а у 2022 році ця частка виросла до 58%.
Рисунок 4. Чи вважаєте ви, що гомосексуальні пари повинні мати право зареєструвати свої стосунки, як і звичайна подружня пара?, %
Джерело:
Схожі результати щодо офіційної реєстрації одностатевих відносин показало дослідження (рис. 5). За період з 2016 по 2022 рік відсоток респондентів, які підтримують запровадження реєстрованого партнерства для одностатевих пар, збільшився (з 5% до 24%), а частка тих, хто виступає проти такої опції, впала з 69% до 42%.
Рисунок 5. Чи підтримуєте ви запровадження реєстрованого партнерства для одностатевих пар, подібного до звичайного шлюбу, але без права на спільне всиновлення дітей?
Джерело: КМІС на замовлення
Найсвіжіше дослідження, проведене National Democratic Institute у січні 2023 року, показує, що респонденти простіше відносяться до надання ЛГБТК-парам права на цивільне партнерство, аніж права на шлюб (рис. 6): 56% за партнерство (повністю та скоріше погоджуюсь) та 44% за шлюб.
Рисунок 6. Результати опитування щодо прав для ЛГБТК+ від National Democratic Institute у січні 2023 року
Джерело:
Отже, українське суспільство стало відкритішим до питання надання рівних прав та можливостей ЛГБТК-парам, хоча й досі залишаються громадяни з вкрай радикальними поглядами. При цьому, наразі важливішим є саме термін, який застосовується для визначення стосунків одностатевих пар: українцям простіше сприйняти поняття «партнерство» без романтичних, традиційно-сімейних та релігійних конотацій, притаманних терміну «шлюб». Це відкриває вікно можливостей для офіційного запровадження нового інституту й водночас не потребує внесення змін до Конституції України.
стала одним із каталізуючих факторів питання впровадження реєстрованих партнерств в Україні. Зокрема, медійного розголосу набула Лєди Космачевської, яка заявила про намір укласти шлюб із другом-геєм, аби у разі його зникнення чи загибелі мати можливість вирішити всі юридичні питання, оскільки її друг не має близьких родичів, окрім партнера, з яким він у відносинах понад 15 років.
Володимир Яворський, експерт Центру громадянських свобод:
«Потреба у законодавчих змінах виросла з війною, тому що люди, які мобілізовані, і частини їхньої сім’ї, з якими вони проживали, фактично не мають багато прав, які пов’язані з їхньою службою. Наприклад, якщо людина поранена, пропала безвісти, потрапила в полон або загинула, її партнер фактично не має права навіть отримати інформацію про цю людину. Крім того, вони не мають права доступу до лікарень. У них частіше виникають проблеми зі спадкуванням майна. На сьогоднішній день, навіть якщо партнери разом прожили 20 років, то фактично держава їх не визнає і не вважає частиною сім’ї. Тому потреба продиктована захистом тисяч людей, які постійно відчувають дискримінацію».
Законодавчі ініціативи про реєстровані партнерства
Прогрес у цьому напрямку почався із затвердження 2015 року , на виконання якої уряд розробив План дій. В передбачалася розробка законопроєкту «про легалізацію в Україні зареєстрованого цивільного партнерства для різностатевих і одностатевих пар з урахуванням майнових і немайнових прав, зокрема володіння та успадкування майна, утримання одного партнера іншим в разі непрацездатності, конституційного права несвідчення проти свого партнера» до II кварталу 2017 року. Однак у 2018 році Міністерство юстиції офіційно , що підготовка відповідного нормативно-правового акту «не на часі», оскільки «питання потребує подальшого вивчення та опрацювання». Фактично йшлося про з боку органів місцевого самоврядування, громадських та релігійних організацій, які виступають за «традиційні сімейні цінності».
На той час було підготовлено кілька законопроєктів про цивільні партнерства: від народної депутатки VI скликання Катерини Лук’янової та аналітичної групи Левіафан, а також декілька варіантів Про сімейне партнерство від правозахисного ЛГБТ-центру Наш світ. Про роботу над закону у колаборації із громадськими та правозахисними організаціями також повідомляла Українська Гельсінська спілка з прав людини. Однак жоден із варіантів не дійшов до реєстрації у ВРУ.
два алгоритми інтеграції цивільного (реєстрованого) партнерства у законодавство: «модель винятків» та «модель переліку». Відповідно до першої, у законі зазначається, що реєстровані партнери мають всі ті права та обов’язки, що і партнери у шлюбі, крім винятків, які прямо зазначаються. Друга модель передбачає конкретний перелік прав та обов’язків партнерів.
«Друге дихання» питання реєстрованих партнерств отримало влітку 2022 року. про легалізацію одностатевих шлюбів, ініційована Анастасією Совенко, набрала необхідні 25 тис. підписів та була розглянута президентом України. Володимир Зеленський повідомив, що уряд «напрацьовує варіанти рішень стосовно легалізації в Україні зареєстрованого цивільного партнерства у рамках роботи з утвердження та забезпечення прав і свобод людини».
На початку 2023 року Святослав Шеремет, експерт з питань ЛГБТК, , що Міністерство юстиції почало роботу над законопроєктом про цивільні партнерства і має її завершити до грудня поточного року. Він також зазначив, що за основу взято , розроблену громадськими організаціями.
Роботу над законопроєктом підтвердила на початку березня і заступниця міністра юстиції з питань євроінтеграції Валерія Коломієць. Хоча тексту документу поки немає, за її , концепція передбачає запровадження реєстрованого цивільного партнерства лише для одностатевих пар, визначається конкретний перелік їхніх прав та обов’язків, регулювання партнерського договору. Шлюби, які були укладені між громадянами України однієї статі за кордоном, будуть прирівнюватися до реєстрованого партнерства в Україні. Планом законопроєктної роботи ВРУ на 2023 рік розгляд даного проєкту (завдання № 297) у IV кварталі.
Водночас, 13 березня 2023 року у ВРУ було офіційно зареєстровано альтернативний , який 7 березня народна депутатка Інна Совсун. Оскільки наразі доступний саме його текст, ми проаналізуємо, що пропонується українцям у цій редакції.
Про що законопроєкт?
Проєкт закону Про інститут реєстрованих партнерств складається з п’яти розділів і визначає правовий статус, права та обов’язки партнерів, правовий режим їхнього майна, соціальний захист, спадкування, права у разі смерті чи зникнення партнерів, і безпосередньо питання реєстрації та розірвання реєстрованого партнерства.
На відміну від законопроєкту, який розробляє Мін’юст, реєстроване партнерство у цій редакції визначається як сімейний союз двох повнолітніх осіб як однієї, так різної статі. Тобто ця регуляція стосуватиметься і чоловіка та жінки, які з певних причин не уклали офіційний шлюб. При цьому проживати разом їм не обов’язково.
Умови реєстрованого партнерства:
- досягнення повноліття (18 років) кожним із партнерів, незалежно від статі;
- жодна з осіб на день реєстрації не має перебувати у шлюбі чи іншому реєстрованому партнерстві;
- реєстрованими партнерами не можуть бути родичі (батьки та їхні діти, бабусі й дідусі та їхні онуки; повнорідні та неповнорідні брати та/або сестри; двоюрідні брати та/або сестри, рідні тітки, дядьки та племінники і племінниці);
- реєстрованими партнерами не можуть бути усиновлювач та усиновлена дитина, якщо цей статус не скасований судом, а реєстроване партнерство між рідною та усиновленою дитиною однієї особи, а також між усиновленими дітьми однієї особи, можливе лише за дозволом суду.
За законопроєктом, реєстрація партнерства проводиться через 10 днів після подання заяви до РАЦС. Це можна буде зробити і через Дію. Реєстроване партнерство не є шлюбом і не забороняє укладання шлюбу. Наприклад, реєстровані партнери різної статі зможуть укласти між собою шлюб, що автоматично припиняє їхнє реєстроване партнерство. Однак укладання шлюбу одним із членів партнерства з іншою особою (поза партнерством) можливе лише після припинення дії реєстрованого партнерства.
Оформлений союз надаватиме партнерам статус близьких родичів і такі права та соціальні гарантії: впізнання тіла у разі загибелі, відпустка за сімейними обставинами, призначення пенсії, соціальної допомоги та інше, зокрема у випадку загибелі одного з партнерів під час військової служби. Для того, щоб додатково врегулювати свої права та обов’язки у партнерстві, його учасники можуть укласти договір (аналог шлюбного договору). Якщо договору немає, набуте за час реєстрованого партнерства майно вважатиметься спільною сумісною власністю.
Припинення реєстрованого партнерства відбувається у випадку смерті одного з партнерів; у випадку як спільної заяви, так і заяви однієї зі сторін, а також за рішенням суду. При цьому, на відміну від шлюбу, не проводяться заходи для примирення сторін чи встановлення причин розірвання партнерства.
Водночас законопроєкт не визначає прав партнерів стосовно усиновлення/удочеріння чи опікунства над дітьми. Поза його регулюванням залишаються й права партнерів у адміністративній, кримінальній та податковій сферах.
Реєстровані партнерства двох осіб, укладені за кордоном, в Україні будуть визнаватися. Крім того, шлюби одностатевих пар, укладені за кордоном, будуть прирівнюватись до реєстрованих партнерств в Україні.
В цілому, експерти позитивно оцінюють як саму ідею законопроєкту, так і безпосередньо текст.
Віталія Лебідь, адвокатка, юристка Центру стратегічних справ УГСПЛ
«Перше враження від цього проєкту закону дуже позитивне: він чіткий і логічний. Наразі важко говорити про якісь явні недоліки чи ризики, але я думаю, що в процесі розгляду до другого читання будуть зважені, проаналізовані можливі неузгодження і внесені відповідні зміни чи доповнення. Оскільки даний законопроєкт стосується широкого кола прав, тому важливо, щоб відповідні зміни були синхронно внесені в усі чинні закони, які стосуються його сфери дії».
При цьому залишаються питання до окремих положень, як-от щодо доцільності реєстрованих партнерств для різностатевих пар.
Олена Луньова, адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA:
«Є базове питання, яке ставиться стосовно співвідношення інституту реєстрованих партнерств з інститутом шлюбу, тому що чинна редакція законопроєкту містить положення, що реєстровані партнерства можуть бути укладені не тільки між особами однієї статі, а і між різностатевими партнерами. Але виникає питання, в чому тоді для різностатевих партнерів є перевага цивільних партнерств? Такі речі ми можемо обговорювати в комітеті».
Реакція на законопроєкт
Оприлюднення законопроєкту очікувано викликало жваву дискусію в Україні. З одного боку, консервативні суспільні групи виступають категорично проти запровадження реєстрованого партнерства. Зокрема, свою із закликом не підтримувати законопроєкт № 9103 опублікувала Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій. Інша категорія громадян у соціальних мережах просуває тезу «не на часі» для таких змін. 13 березня було оприлюднено до президента України із закликом «накласти вето на законопроєкт про цивільні партнерства, який дозволить реєструвати одностатеві шлюби», хоча текстом законопроєкту не передбачається впровадження в Україні одностатевих шлюбів.
З іншого боку, громадські організації та правозахисні центри активно вітають реєстрацію законопроєкту у ВРУ і навіть створили 28 березня на його підтримку.
Олена Луньова, адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA:
«Ухвалення закону про реєстровані партнерства — це усунення дискримінаційних положень законодавства, що означатиме наше крокування в бік цивілізованих країн. Бо коли йдеться про дискримінацію цілої групи населення тільки тому, що вони мають орієнтацію, яка відрізняється від нормативної більшості, то такого не може бути в європейській просунутій країні. Тому прийняття законопроєкту, який запровадить такий інститут, знайде йому місце серед інших інститутів, які існують в Україні, — це крок вперед, і ми всіляко це підтримуємо. Не мусять люди, які хочуть запровадити цивільне партнерство, виправдовуватися перед церквою. Народні депутати не можуть не ухвалити законопроєкт тільки тому, що є позиція Ради церков. Не може бути такої дискусії в правовій, демократичній країні, за яку ми всі боремося».
Додаток
Таблиця 1. Реєстровані партнерства та одностатеві шлюби в Європі
| № | Країна | Рівень прав у реєстрованих партнерствах | Рік запровадження реєстрованого партнерства | Одностатеві шлюби |
| 1 | Андорра | Обмежені права з 2005 року. Аналогічно до шлюбу з 2014 року | -2022 | З року |
| 2 | Австрія | Аналогічно до шлюбу | (лише для одностатевих пар) | З року |
| 3 | Бельгія | Визначений перелік прав | З року | |
| 4 | Великобританія | Аналогічно до шлюбу | (лише для одностатевих пар), (для різностатевих пар) | З 2014 року |
| 5 | Данія | Визначений перелік прав | -2012 (лише для одностатевих пар) | З року |
| 6 | Греція | Аналогічно до шлюбу | (для різностатевих пар), (для одностатевих пар) | |
| 7 | Естонія | Обмежені права | ||
| 8 | Ірландія | Аналогічно до шлюбу | -2015 | З року |
| 9 | Іспанія | Аналогічно до шлюбу | 1998 (на рівні окремих місцевих юрисдикцій) | З року |
| 10 | Італія | Аналогічно до шлюбу | ||
| 11 | Кіпр | Аналогічно до шлюбу | ||
| 12 | Ліхтенштейн | Аналогічно до шлюбу | ||
| 13 | Люксембург | Аналогічно до шлюбу | З року | |
| 14 | Мальта | Аналогічно до шлюбу | З року | |
| 15 | Монако | Обмежені права | ||
| 16 | Німеччина | Визначений перелік прав | -2017 | З року |
| 17 | Нідерланди | Аналогічно до шлюбу | З року | |
| 18 | Норвегія | Визначений перелік прав | -2008 | З року |
| 19 | Португалія | Аналогічно до шлюбу (реєстрацію відносин здійснювати не потрібно) | 1999 (для різностатевих пар), (для одностатевих пар) | З року |
| 20 | Сан-Маріно | Обмежені права | ||
| 21 | Словенія | Аналогічно до шлюбу | (лише в питаннях щодо майнових прав), 2017 (розширено права) | З року |
| 22 | Угорщина | Аналогічно до шлюбу, з деякими винятками | ||
| 23 | Фінляндія | Аналогічно до шлюбу | -2017 (лише для одностатевих пар) | З року |
| 24 | Франція | Обмежені права | З року | |
| 25 | Хорватія | Аналогічно до шлюбу | (лише для одностатевих пар) | |
| 26 | Чехія | Обмежені права | (лише для одностатевих пар) | |
| 27 | Чорногорія | Обмежені права | (лише для одностатевих пар) | |
| 28 | Швеція | Визначений перелік прав | -2009 (лише для одностатевих пар) | З року |
| 29 | Швейцарія | Аналогічно до шлюбу | -2022 (лише для одностатевих пар) | З року |
Джерело: , , , вебсайти органів державної влади країн
Примітка. Якщо вказано діапазон років, це означає, що реєстроване партнерство більше неможливо укласти, оскільки дозволені шлюби.
аналітикиня Вокс Україна, докторка філософії з економіки
Редактор: Микола Піддубний
