Про це повідомляє ГО Точка опори ЮА.
На Київському міжнародному кінофестивалі SUNNY BUNNY відбулась панельна дискусія «НаЧасі: Чому цивільні партнерства потрібні Україні». Говорили про потребу прийняття інституту реєстрованих партнерств під час повномасштабної війни, про перспективи законопроєкту №9103, а також про те, як кожен та кожна з нас може бути союзниками/цями.
Публікуємо цікаві інсайти від учасників/ць дискусії.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
🔹Інна Совсун, народна депутатка України:
Ці всі зміни і закон не будуть прийняті, якщо кожен і кожна, хто підтримує цю ідею, не включиться. На жаль, недостатньо просто сказати: «Я — за!». Тому що опозиція до законопроєкту значно більш агресивна і організована. Рада церков, ряд організацій традиціоналістського штибу масово шлють листи депутатам з вимогою не приймати цей законопроєкт.
Тому не треба сподіватися, що все станеться саме по собі. Зрештою, так працює демократія, коли включається кожен і кожна. Що можна зробити: написати листи депутатам з закликом підтримати законопроєкт. Як би це банально не було. Це працює, більшість депутатів дивиться, скільки листів «За» і «Проти». І коли їм шлють сотні листів «Проти», а ті, хто «За», думають, що все і так саме собою станеться, бо це логічно, то ні, так не буде. Тому важлива включеність кожного і кожної.
🔹Максим Потапович, ГО «ЛГБТ+ військові за рівні права» Військові ЛГБТ+:
Окрім того, що ЛГБТІК+ військові перебувають в окопах і борються з російською агресією, вони мають ще й боротися з українською гомофобією. І ось приклад Міністерства оборони — один із них. Коли вони опублікували лист, що не підтримують цей законопроєкт, висунувши аргумент, що в них немає даних по ЛГБТІК+ військовим в українській армії, це стало великим шоком для нас.
и звернулися до Міністра оборони Олексія Резнікова: звичайно, ми не маємо «реєстру» ЛГБТІК+ людей в Україні і який відсоток серед них — в армії. Але наше об‘єднання зараз налічує приблизно 300 людей, з них близько 80-100 — відкриті. Це насправді велика цифра, ми не маємо такох цифри навіть у тому ж шоу-бізнесі.
🔹Настя Зухвала, стендап-комікеса:
Я сама не є ЛГБТІК+ людиною, але мене нудить від «трьох китів» гомофобії: що це «проти біблії», що це як педофілія/зоофілія і що це неприродньо. Всі ці аргументи не можуть бути включені в поле дискусії. Релігійні погляди — це право кожного, але релігійний аргумент не може бути присутнім в світській дискусії. Скільки б разів це не пояснювали в соцмережах, знову знаходяться люди, які досі про це говорять.
Якщо я відповідатиму агресією на агресію, я можу зіткнутися тільки зі ще більшим опором. Я думаю, що ця дискусія взагалі не ведеться в полі логіки. Вона ведеться в полі страхів, фантазій. Зараз я намагаюсь зрозуміти, що ще потрібно зробити, щоби пересилити деяку частину української спільноти просто до логічного і послідовного мислення.
🔹Тетяна Касьян, виконавча директорка Точка опори ЮА – NGO Fulcrum UA, модераторка:
Партнер моєї знайомої загинув під Лисичанськом минулого року. Ті кола пекла, які їй доводиться проходити, щоб довести, що вона жила з ним ці останні роки, що вони кохали одне одного і що вони сім’я, брати свідчення у сусідів, що вони жили разом і були сім’єю… Такого нікому не хочеться побажати. Але для гетеросексуальних пар є альтернатива — шлюб. На відміну від гомосексуальних пар.
Дискусію організувала ГО «Точка Опори ЮА» за підтримки Європейського Союзу.
