У 2025 році права ЛГБТ+ людей у Східній Європі та Центральній Азії залишаються під серйозним тиском. Новий регіональний звіт від ЄКОМ показує: навіть там, де закон формально гарантує рівність, у реальному житті люди продовжують стикатися з насильством, дискримінацією та безкарністю.
Особливо помітною є ситуація в Україні — країні, де водночас відбувається війна і триває боротьба за права людини.
Україна: найбільша кількість зафіксованих порушень
У 2025 році в регіоні задокументовано 647 випадків порушень прав ЛГБТ+ людей, і з них:
383 випадки припадають на Україну (59,2%)
Це найбільший показник серед усіх семи країн.
Важливо розуміти: це не означає, що в Україні «найгірше».
Це також свідчить про:
- більш розвинену мережу правозахисних організацій
- більшу готовність людей звертатися по допомогу
- активніше документування випадків
Але водночас війна створює додаткові ризики та посилює вразливість.
Як виглядають порушення в Україні
Як і в усьому регіоні, більшість випадків не є ізольованими.
- 34,2% випадків — це порушення кількох прав одночасно
- 46,2% — кілька форм насильства в одному кейсі
В українському контексті це часто виглядає так:
- булінг або дискримінація →
- аутинг або шантаж →
- фізичне насильство →
- відсутність ефективної реакції
Такі «ланцюги» особливо небезпечні, бо людина залишається без захисту на кількох рівнях одразу.
Що найчастіше відбувається саме в Україні
На відміну від деяких інших країн регіону, в Україні порушення мають свою специфіку.
Найчастіше це:
- насильство та напади
- дискримінація на роботі (булінг, звільнення)
- відмова у послугах або приниження у сфері сервісу
Наприклад:
- 78 випадків пов’язані з порушенням права на працю
- значна кількість — булінг на робочому місці
- 48 випадків — дискримінація у сфері послуг
Це означає, що проблема в Україні часто проявляється не лише у відкритій агресії, а й у щоденній дискримінації.
Хто створює загрози
В Україні, як і в регіоні загалом, джерела загроз різноманітні.
Найчастіше це:
- незнайомі люди
- колеги та роботодавці
- працівники сервісу
- родичі або знайомі
Цікаво, що частка порушень з боку поліції в Україні нижча, ніж у деяких інших країнах.
Але це не означає повну безпеку — швидше, ризики зміщуються в інші сфери, де захист слабший.
Вплив війни
Окремий фактор, який не можна ігнорувати — повномасштабна війна.
Вона:
- підвищує рівень агресії в суспільстві
- ускладнює доступ до правової допомоги
- робить економічну ситуацію нестабільною
- посилює залежність людей від роботодавців і оточення
У такому середовищі ЛГБТ+ люди частіше змушені мовчати про порушення.
Загальний контекст регіону
У регіоні в цілому найпоширеніші порушення:
- насильство — 28,4%
- втручання в приватне життя — 25,3%
- проблеми з медициною — 15,6%
- дискримінація у праці — 14,7%
Але в багатьох країнах ситуація ще складніша через:
- тиск з боку поліції
- криміналізацію
- відсутність правозахисної інфраструктури
На цьому фоні Україна виглядає як країна, де проблема більш видима — але не менш серйозна.
Чому ця ситуація зберігається
Звіт чітко показує: проблема системна.
Причини:
- слабкі механізми захисту
- недовіра до інституцій
- страх звернення по допомогу
- суспільні стереотипи
І в Україні ці фактори також працюють — навіть попри формальний рух у бік європейських стандартів.
Висновок
Україна сьогодні перебуває у складній точці:
- з одного боку — розвиток прав людини та активна громадянська позиція
- з іншого — війна, соціальна напруга і щоденна дискримінація
Звіт показує:
право на папері ще не означає безпеку в житті.
І поки система не гарантує реальний захист, ЛГБТ+ люди в Україні продовжуватимуть жити «між правом і реальністю».
