MÉLOVIN про орієнтацію, підтримку ЛГБТ, українську мову та важливість бути собою
Він не боїться казати те, що думає.
Він не намагається бути зручним для всіх, він знає, що краще вже бути собою — навіть якщо це означає періодично шокувати громадськість своїми висловлюваннями. І, здається, ця стратегія працює: його слова цитують, його думкам аплодують (або обурюються, що теж непогана реакція), а його концерти збирають повні зали. Тож приготуйся до порції цитат, від яких у консервативної частини суспільства може здригнутися серденько. Люкс вирішив розібратись, що ж такого особливого Melovin сказав світові.
“Найважче боротися з фейками, зі сталими стереотипами, типовістю думок, необізнаністю людей. Оце найскладніше. У нас досі, коли чують чи читають про ЛГБТ, медіа публікують фото, де 2 хлопці цілуються, чи не знати, що роблять. Коли говоримо про гетеросексуальні пари, чомусь ніхто не кидає бридкі фото, усе цивільно, гарно. Чому така незрозуміла сексуалізація цього об’єкта? Чого коли ми кажемо про гетеросексуальну пару, там квіточки та метелики, якщо кажемо про іншу орієнтацію, то у нас в свідомості одразу картинка якогось збочення. Чому? Це не про збочення”.
***
“Коли відкриваєшся світу, люди починають кричати про те, що вони не просили тебе цього робити. А мені якось байдуже. Я зробив це для себе і для людей, яким важко знайти внутрішній баланс, зізнатися в тому, ким вони насправді є. Коли починають говорити про якусь гей-пропаганду, вибачте, у мене все життя була пропаганда гетеросексуальних стосунків, чомусь гетеросексуалом я не став. І коли я дивився фільми про Гаррі Поттера, чарівником не став. І коли стрічки про Спайдермена переглядав, то не перетворився на чоловіка-павука і павутинням не стріляю. Так от, такої пропаганди просто не існує”.
***
“Я зростав у зросійщеному контексті, як і багато одеситів. Я колись теж кричав, що “музика внє політікі”. І як там кажуть, що я “переобувся”. І це дивно. Тому що позиція, яка приходить з віком, з досвідом, якась мудрість, якась елементарна начитаність. Як я вже казав, я почав вивчати дуже круто історію і мені це дуже подобається. Я і половини фактів не знав, тому що в школі нам не розказували про це”
***
“Не дай Боже якусь російську пісню з радіо, на вулиці, з телефону знову почути. Ось за це мені дуже страшно. Бо вийде так, що все це об’єднання було до с*аки”
***
“Чи важко змінювати у своїй голові позицію щодо російської музики – ні, не важко, моїх людей та друзів вбивають. Так, я буду трохи конч*ним, як пишуть деякі, буду підтримувати вислови Фаріон. Мені подобається нелагідна українізація. Чомусь лагідної русифікації у нас не було. Не розумію принципової позиції “не буду спілкуватись українською, какая разніца”. Якщо “какая разніца”, йди с*си, моя красавіца, до Путіна”
***
“Як добре і як я вдячний Всесвіту, що найголовніші слова в своєму житті, я можу говорити мовою музики”.
