ЛГБТ військовослужбовець з Миколаївщини “Анубіс”: про війну, ставлення суспільства та цивільні партнерства
31-річний військовослужбовець з Миколаївщини Владислав Поліщук — відкритий гей. Чоловік усвідомив свою приналежність до ЛГБТК-спільноти у 19 років, згодом відкрився своїм рідним. Нині він служить у лавах тероборони, не приховує свою орієнтацію від побратимів і відчуває толерантне ставлення з їхнього боку.
Про особистий досвід, ставлення до ЛГБТК-спільноти та бачення великої війни чоловік розповів кореспондентам .
Владислав Поліщук народився і виріс на Хмельниччині, а у 13 років переїхав до Миколаївської області, у село Софіївка. Зі слів Владислава, люди з села ставляться до його ЛГБТК ідентичності спокійно.
“Це мої краї, де я виріс, де провів дитинство, юність, я там навчався, Миколаївщина займає вагоме значення в моєму житті”.
“Потім пішов навчатися в училище на кухаря-кондитера, і десь напевно вже тоді почав розуміти, що мені не подобаються дівчата, а більше подобаються хлопці, до кінця я ще цього всього не розумів”, — розповідає Владислав.
Він зазначив, що мама та родичі підтримали його, коли він зрозумів свою сексуальну орієнтацію і відкрився їм.
“Мамі я сказав позаминулого року, коли я ще був у відносинах, я їй зізнався, на що вона мені сказала: “Я молода сучасна жінка, я чудово розумію, ти мій син, я тебе приймаю таким, який ти є”, — пригадує камінгаут чоловік.
У 2015 році Владислав брав участь у Антитерористичній операції.
До початку повномасштабної війни військовий вже декілька років як жив у Києві та розвивав свій бізнес. Чоловік займався кейтерингом.
“Воно в мене добре виходило”.
Повномасштабне вторгнення Росії застало Владислава зненацька: чоловік планував свій робочий день, коли його сповістили: війна. А вже 14 січня 2023 року він почав службу в новоствореному батальйоні морської піхоти в Одеській області.
Життя в бригаді, за його словами, почалося з готування страв, котрі прийшлися до вподоби бійцям, тоді його залишили на посаді кухаря у батальйоні. Проте через деякий час Владислава перевели з морської піхоти до лав Територіальної оборони.
“Мені здається, що там про мене командир дізнався і вирішив, що їм такий військовослужбовець не потрібен і він мене просто перевів”.
“Якщо просто солдат захоче перевестися — це неможливо”, — припускає Владислав.
Владислав має позивний “Анубіс”. У військовому колективі, за його словами, ставляться до нього як до рівного.
“Мені сподобалась фраза мого командира бригади, коли про мене всі дізналися: “Цей військовослужбовець нормально виконує обов’язки, котрі на нього покладені, нормально веде службу? Так”. Каже: ну, мені все одно, яка в кого релігія та сексуальна орієнтація. Ви знаєте, що найголовніше, щоб він нормально виконував своє, все інше — це їхнє особисте”, — пригадує боєць.
Чоловік з гордістю говорить про свою приналежність до війська і з сумом згадує про втрати на фронті.
“Дуже важко. Минулого року, коли мене перевели в інший батальйон, через два тижні той батальйон в якому я був, виїхав на позиції. І їх там розбили, ракета влучила в кухню”.
“Загинуло двоє людей, яких я знав і працював з ними. Ми маємо помститися за загибель всіх, кого в нас забрала ця війна”, — розповідає Владислав Поліщук.
На думку Владислава, рівень патріотизму в Україні суттєво знизився в останні роки, порівнюючи з 2015 роком, коли він служив в АТО та початком повномасштабного вторгнення. На його думку, наразі 60 відсотків українців забули про війну.
“Я був у відпустці в Одесі, в Києві, люди живуть своїм життям, ніхто ні за що не хвилюється. Коли був обстріл нещодавно в Одесі, загинули багато дітей, і в день трауру на всю працювали нічні клуби”, — згадує Владислав.
Владислав підтримує законопроєкт щодо цивільних партнерств та вважає, що це може покращити ситуацію з правами спільноти в Україні.
“Ми всі чекаємо прийняття цього законопроєкту, як і всі представники ЛГБТК спільноти, тому що це буде перший великий крок стосовно прав спільноти в Україні”.
Щодо загального ставлення суспільства до прав ЛГБТК спільноти, Поліщук зазначив, що відчуває певні зміни в кращу сторону. Він вважає, що люди стають більш толерантними, особливо ті, хто має досвід життя за кордоном:
“Вже молоді люди, які бачили багато країн, бачать, як там ставляться до ЛГБТК-спільноти й змінюють свою думку та своє ставлення, і багато хто переходить на сторону підтримки спільноти”, — каже Владислав.
“Все це залежить ще від того, наскільки людина релігійна. Тому що релігія також дуже сильно впливає на ставлення до ЛГБТ-спільноти. У них це великий гріх, і вони це нав’язують людям”.
Що відомо про законопроєкт №9103 про реєстровані партнерства
- Петиція на підтримку №9103 “Про інститут реєстрованих партнерств” висвітлює проблему, з якою стикаються ЛГБТК пари, які не мають можливості оформити шлюб, включаючи військових.
- ЛГБТК військові не мають можливості офіційно зареєструвати свої стосунки, а у разі поранення чи смерті партнера або партнерки, вони не можуть ухвалити рішення щодо лікування або розпорядження тілом, а також не мають права на спадок чи соціальний захист з боку держави.
- Зазначений законопроєкт має на меті забезпечити цим парам ті ж права, які мають офіційно одружені люди.
