«Кажуть, геїв на фронті немає». ЛГБТ-військовий розповів про побратима, ідентичність якого мусить приховувати навіть після його загибелі
Серед захисників та захисниць України у лавах ЗСУ знаходяться сотні представників ЛГБТК+ спільноти, проте більшість із них приховують свою ідентичність. Ця інформація залишається конфіденційною навіть після їх смерті — через страх дискримінації.
Про це розповіли на Instagram-сторінці громадської організації Українські ЛГБТ+ військові за рівні права. Вони закликали підписати до президента України на підтримку законопроєкту № 9103 Про інститут реєстрованих партнерств.
«Ми не можемо назвати його імені, віку чи рідного міста. Один із ЛГБТ+ військових не встиг зробити камінг-аут за життя. Він загинув за Україну, а Україна не визнавала його права. Він був другом Віктора Пилипенка та був частиною нашої спільноти квір-військових. Читайте у дописі слова Віктора про цю втрату. Він не пожив відкрито у суспільстві, де досі для деяких його ідентичність не є нормою. Він вже ніколи не зможе відсвяткувати весілля зі своїм партнером в Україні, коли ми здобудемо наші права. Не зможе відсвяткувати перемогу України, бо віддав за її свободу своє життя. Вічна пам’ять загиблому. Ми повинні досягти наших прав. Вибач, друже, що ми не встигли цього раніше», — йдеться у дописі.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
У дописі продублювали Віктора Пилипенка, військового ЗСУ та ЛГБТ-активіста, голови організації Українські ЛГБТ+ військові за рівні права:
«Загинув ще один друг. Його оплакують як героя. Він так і не здійснив камінг ауту за життя, хоч і відстоював свої права анонімно, давав інтерв’ю про свою участь ще в АТО/ООС. Його партнер залишився інкогніто для суспільства також. Його близьке оточення, друзі, колеги знали про нього і можуть засвідчити це. Але огидно те, що завжди знаходяться ті, які кажуть — що геїв на фронті немає, або є, та одиниці і вони ніколи не беруть участі в боях.
Звичайно, відкритих ЛГБТ військових лише трохи більше сотні, та саме тому мало саме відкритих облич, бо такі ненависники створюють надзвичайно токсичні, ворожі умови для того, щоб закриті геї та лесбійки не відкривалися, не говорили про своє особисте життя, а їхні шлюби залишалися незахищеними, так само як і мортальні права близьких людей чи доступ до тяжкопораненого у реанімації, не кажучи вже про звичайну людську гідність — коли тебе, твою кохану людину приймають як належне у суспільстві, у військовому товаристві, а не змушують мовчати про себе та не говорити правду.
Все, що ми можемо в цьому випадку зробити — це виказати шану людині, ім’я якої я не можу вам навіть сказати зараз (ну хіба це не дикунство??), та зробити все можливе, щоб у вільній Україні більше не було такої ганьби дискримінації. Зацементуймо досягнення таких анонімних хлопців та дівчат, що віддали своє життя за вільну Україну — законом, який вже не зможуть заперечити і не рахуватися скрєпоносні ненависники. Підтримайте законопроєкт про Цивільні Партнерства маючи узаконене право на шлюб ЛГБТ+ хлопці та дівчата зможуть сміливо подавати відповідні документи у стройові своїх частин і ніхто з гомофобних командирів не зможе наплювати на права їх та їхніх партнерів. А такі герої, як загиблий, про якого я пишу, не змушені будуть жити утаєним життям, позбавленим рівних прав за життя; не матимуть страждати і їхні кохані після смерті своїх чоловіків героїв. Слава Україні”.
Ініціатором є музикант зі Львова Петро Жеруха, відкритий бісексуальний військовий, який з березня служить в лавах ЗСУ.
