Каталізатор змін. Війна проти гомофобної Росії дає надію на нову політику України щодо одностатевих шлюбів — NYT
Українські ЛГБТ-військові розраховують, що їхня участь у відбитті російської агресії прискорить позитивні зміни в українському суспільстві, що стосуються легалізації одностатевих союзів, і що уряд країни підтримає надання законних прав таким сім’ям. Газета навела кілька історій гей-пар, в яких один із партнерів воював чи воює проти навали РФ.
НВ публікує скорочений виклад матеріалу американського видання.
23-річний військовий медик Олександр Шадських, як і всі на фронті, бореться із страхом смерті. Але його також бентежить інше побоювання: що, коли його вб’ють, а його бойфренд не дізнається про це вчасно, до похорону?
Відповідно до закону, командири повинні повідомити про загибель військовослужбовця батькам, дружині чи іншим близьким родичам. Але в Україні, яка не визнає одностатеві шлюби чи цивільні союзи, це не стосується одностатевих партнерів. Шадських хвилюється, що, якщо він не повернеться додому, його бойфренд Віталій не дізнається про його смерть і не зможе попрощатися.
«Моя мама не знає про Віталіка, — сказав він кореспондентові NYT. — Я хочу розповісти їй, коли повернусь додому».
Олександр — один із сотень, а можливо, і тисяч ЛГБТ-військових, які зіткнулися з відсутністю у них та їхніх партнерів законних прав, що стає відчутною проблемою. В Україні вони не мають автоматичного права відвідувати госпіталізованого партнера, ділити майно, піклуватися про дітей померлого, ховати партнера, який загинув на війні, або отримувати від держави допомогу у зв’язку з його смертю.
Війна надала додатковий імпульс ініціативам активістів щодо легалізації одностатевих шлюбів: на стіл президента Володимира Зеленського лягла петиція, яка закликає до того, щоб одностатеві партнери мали ті ж права, що й гетеросексуальні пари, включно з правом одружуватися. Вона зібрала майже 30 тисяч підписів, достатньо для того, щоб глава держави розглянув її.
«У цей час кожен день може бути останнім», — йшлося у петиції.
Її авторка — 24-річна Анастасія Совенко, вчителька англійської мови із Запоріжжя, ідентифікує себе як бісексуалка. Вона каже, що після прочитання статті про гетеросексуальних солдатів, які поспішають одружитися зі своїми нареченими перед тим, як вирушити на війну, відчула смуток, злість і розчарування, адже одностатеві пари позбавлені такої можливості.
«Вони не зможуть відвідати свою другу половинку у лікарні, коли щось трапиться, — сказала Совенко. — Якщо у них буде дитина, то її заберуть у того з батьків, який живий, якщо це не біологічна матір. Тому що за законом вони не родичі, а просто двоє незнайомців».
Захисники прав геїв сподіваються, що Зеленський, колишній комічний актор, який подає війну проти Росії як глобальну битву за ліберально-демократичні цінності, побачить у боротьбі за рівні права у шлюбах шанс покращити репутацію України, яка стала кандидатом на вступ до Європейського Союзу, та допомогти зблизити її із Заходом.
При цьому парламент України, як і раніше, розділений з приводу прав ЛГБТ, і партія більшості, Слуга народу, не визначилася з цього питання. Ідея легалізації одностатевих шлюбів стикається із серйозним опором у країні, де православна церква московського зразка та консервативні звичаї глибоко вкоренилися, пише NYT.
Забезпечення прав ЛГБТ-спільноти набуло додаткової актуальності в той час, коли агресор захопив значну територію України та планує приєднати її до Росії, де сексуальні меншини регулярно стикаються з офіційною та неофіційною дискримінацією, гомофобією та соціальною стигматизацією.
В Україні ЛГБТ-воїни, які б’ються з російськими загарбниками, сприяли покращенню ставлення до сексуальних меншин, стверджується у статті.
«Захищаючи країну, ми викриваємо російську пропаганду про те, що всі геї — комуністи, марксисти та налаштовані проти України. Ми зруйнували ці гомофобні міфи, борючись із росіянами і ризикуючи своїм життям за Україну», — каже Віктор Пилипенко, який воював на Донбасі, а зараз є головою об’єднання Військові ЛГБТ та наші союзники.
Проведене Київським міжнародним інститутом соціології телефонне опитування 2000 респондентів у травні показало, що за останні шість років кількість українців, які «негативно ставляться» до ЛГБТ, скоротилася з приблизно 60 відсотків до 38. У той же час, як свідчило опитування Pew Research Center у 2019 році, 69 відсотків українців заявили, що суспільство не повинне схвалювати гомосексуальність.
Війна та смерть висунули проблему на поверхню.
Андрій Маймулахін керує центром Наш світ, який захищає права ЛГБТ. У лютому його бойфренд, 38-річний Андрій Марків, пішов до армії. З того часу, за словами Маймулахіна, він щодня думає про те, що станеться з будинком, який вони звели разом, і з їхніми трьома тер’єрами, Арчером, Астрою та Вегою, якщо Марків загине. Тривога стала величезною минулого місяця, коли Марків, який був кухарем у Національній гвардії України, був серйозно поранений під час російського обстрілу.
«Якщо він одужає настільки, щоб покликати мене, мене пропустять усередину. Але що, коли він у комі? Мене ніхто не пустить», — сказав 52-річний Маймулахін.
У 2014 році він та Марків подали скаргу до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі, стверджуючи, що Україна дискримінує їх за ознакою сексуальної орієнтації, що є порушенням Конвенції про права людини. Скарга все ще перебуває на розгляді.
22-річний Олекса Лунгу розповів NYT, що одним із найважчих рішень у його житті було — чи відвідувати похорон 21-річного Романа Ткаченка, його колишнього бойфренда, який загинув у травні під Харковом.
«Як би я пояснив його матері, хто я такий ? Що я там робив, звідки знав Романа?» — запитує Лунгу.
Він все ж таки поїхав на похорон.
«Ми не були одружені, у нас навіть стосунків уже не було, тому, звичайно, я не очікував, що у мене можуть бути якісь права на його тіло. Але я хотів побачити його, перш ніж його поховають назавжди», — каже Лунгу.
Президент Володимир Зеленський 2 серпня відповів на петицію про легалізацію одностатевих шлюбів. Він написав, що, згідно з Конституцією України, шлюб «ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка», а в умовах воєнного стану Основний закон не можна змінювати.
За словами глави держави, Кабінет міністрів опрацьовував варіанти рішень щодо легалізації в Україні зареєстрованого цивільного партнерства. Зеленський звернувся до прем’єр-міністра Дениса Шмигаля і попросив розглянути порушене в петиції питання.
Одностатеві пари в Україні юридично не мають права на шлюб, не можуть спільно володіти майном, наслідувати майно партнера чи партнерки, спільно виховувати дітей. У разі смерті одного з партнерів інший не зможе взяти під опіку його неповнолітніх дітей, оскільки не є прямим родичем померлого. Партнери позбавлені права утримувати або доглядати один одного в разі, якщо хтось один тимчасово або постійно втратить працездатність, бути опікуном для недієздатного партнера.
Редактор: Микола Піддубний
