ГО Точка опори ЮА продовжує знайомити з результатами Форуму союзників/ць «БАМ!» 2023. Цікаві тези з дискусії «Інтерсекційність та активізм, або Ми всі в одному човні».
На одній з панелей Форуму союзників/ць «БАМ!» 2023 зібралися активісти/ки, які представляють рухи за подолання різних проблем в Україні. Про що вони говорили — дивіться у записі дискусії.
А тут ми зібрали для вас коротко головні тези з панелі «Інтерсекційність та активізм, або Ми всі в одному човні».
🔵 Алевтина Швецова, координаторка культурних проєктів про Маріуполь:
Мене мотивує віра в те, що я обов’язково повернусь додому. Але мені не хочеться повертатися, як-то кажуть, з порожніми руками. Для мене важливо дізнаватись про історію і культуру регіону, в якому я перебуваю. Для того, щоб потім у деокупований Маріуполь привезти з собою більше знань, традицій, досвіду, цікавинок про Україну, і робити акцент на єдності в нашій країні.
Так, можливо, ми не доживемо до мрії, до якої прагнемо. Але мені здається, якісь важливі для себе кроки ми зробимо. А ще для мене активізм — це потреба. Коли ти відчуваєш певний ресурс у собі, коли ти відчуваєш, що не можеш не робити певних речей, що ці речі потрібні твоїм людям, твоєму місту, твоїй країні, то мені здається, це просто злочин цього не робити. І саме це є рушієм тих справ, які разом з однодумцями ми робимо, за що я їм дуже вдячна.
🔵 Інна Матюшенко, співзасновниця БФ Inspiration Family:
І до війни у дорослої онкології було багато проблем, тому що ніхто не хоче говорити про рак. Раніше було важко знайти навіть журналістів, які захотіли б підняти тему дорослої онкології, хоча в Україні з історією раку живе 1,2 млн людей і щороку діагностують 140 тис. нових випадків раку у дорослих онкопацієнтів. Через війну ця кількість збільшуватиметься, тому що люди на ТОТ, прифронтових зонах, в умовно безпечних містах не думають, що треба проходити обстеження, чекапи і дивитись за своїм здоров’ям. Люди часто думають, навіщо це робити, якщо завтра в мій будинок прилетить ракета. Тому ця тема дуже нагальна.
Я хочу, щоб про дорослу онкологію говорили, щоб дорослі онкопацієнти стали видимими для держави і суспільства. Я хочу, щоб люди не боялися ходити на обстеження, щоб підвищували свою обізнаність з теми дорослої онкології, щоб рак став зрозумілим для суспільства.
🔵 Віталій Пчолкін, директор ГО Група Активної Реабілітації:
Ми говорили про нескримінаційну комунікацію, коли це ще не було мейнстримом. Навчали і працювали з медичними установами, з волонтерами, і просто формували політику інклюзивності, говорили про те, що люди з інвалідністю — це повноцінні члени суспільства, що ми хочемо бути частиною суспільства, працювати, створювати сім’ї, жити. В ідеалі — жити, а не боротися, але поки що ми мусимо боротись, тому що якщо ти не борешся, то не зможеш жити, якщо маєш інвалідність.
Мене завжди надихають проєкти, які для людей і про людей. Це стосується і бізнесу, і громадського активізму, коли є конкретна людина, життя якої якісно змінюється. Активізм — це коли ти розумієш, що можеш змінити життя на краще не тільки для себе, а й для більшого кола людей. Там, де є активізм людей з інвалідністю, там усім легше жити.
🔵 Тетяна Касьян, виконавча директорка ГО Точка опори ЮА – NGO Fulcrum UA:
Треба святкувати маленькі перемоги і маленькі кроки. Озираючись назад, дивитись і ставити собі «галочки» за ті чи інші досягнення. Ми в активізмі про них забуваємо, бо нам хочеться все одразу. Але так не буває. Активізм — це не революція, це шлях, еволюція, ми йдемо до певної мети. І я сподіваюсь, що навіть якщо ми за свого життя не побачимо побудовану міцну стіну з того, що ми зараз робимо, якусь цеглинку ми все ж таки всі разом туди закладемо і зацементуємо.
Нам також важливо виходити зі своїх бульбашок, у яких часто сидять правозахисники і активісти. Ми всі перетинаємось, наші бульбашки перетинаються, про це треба пам’ятати. Наші бульбашки мають перетинатися і розростатися в одне здорове суспільство. Одна людина, одна група людей не може тягнути на собі ці всі зміни, ми всі — вагончики в одному потязі. Ми маємо бути відкритими до спілкування. Щирість — це те, що має нас усіх врятувати в цій війні.
🔵 Уляна Пчолкіна, членкиня правління ГО Група Активної Реабілітації:
Ми, люди з різних соціальних груп, багато співпрацюємо, тому що будуємо суспільство для себе. І його неможливо побудувати так, щоб воно було комфортним тільки для людей з інвалідністю, наприклад, і забути про всіх інших. Про що б ми не говорили тут на Форумі, наші теми перетинаються, ми співпрацюємо і взаємодіємо, тому що ми є активними членами нашого суспільства. Всі зміни на краще, які можуть відбуватись у нашій країні, залежать від нас персонально і від того, як ми вміємо і чи здатні ми об’єднуватися і підтримувати одне одного.
