Головні думки, висловлені учасниками/цями круглого столу «Реєстровані партнерства: перспективи та виклики»
ГО «Точка Опори ЮА» та Міжфракційне депутатське об’єднання «Рівні можливості» у Верховній Раді України провели круглий стіл, присвячений цивільним партнерствам.
Учасники/ці круглого столу обговорили законопроєкт No9103 «Про інститут реєстрованих партнерств» та законопроєкт, що готується Урядом, перспективи їх прийняття в Україні.
На заході були присутні:
● народні депутати/ки України Інна Совсун, Дмитро Гурін, Олена Шуляк, Марія Мезенцева, Ірина Никорак, Олексій Жмеренецький, Микола Стефанчук;
● Людмила Сугак, заступниця Міністра юстиції з питань європейської інтеграції;
● Михайло Спасов, представник Уповноваженого з рівних прав і свобод прав національних меншин політичних та релігійних поглядів;
● Зорян Кісь, другий секретар департаменту міжнародних організацій МЗС України;
● представники/ці громадського сектору, зокрема ЛГБТІК+ військових.
Ми зібрали основні думки, висловлені учасниками/цями круглого столу.
Дмитро Павлов, ЛГБТІК+ військовий:
ЛГБТІК+ військові знаходяться на фронті з 2014 року, виконують ті ж самі бойові завдання, що й їх гетеросексуальні побратими та посестри. Вони не відмовляються від цих завдань, не сидять у тилу, вони так само отримують поранення, потрапляють у полон, гинуть. А їхня кохана людина не має можливості дізнатись, що з ним/нею сталось, не має можливості підтримати свого/свою партнера/ку в реанімації чи подати його/її на пошук. ЛГБТІК+ військові на рівних працюють, на рівних воюють, то чому ж вони не мають таких же рівних прав?
Інна Совсун, народна депутатка України, співголова МФО «Рівні Можливості» у ВРУ, фракція «Голос», ініціаторка законопроєкту No9103:
Хейту і негативних коментарів щодо законопроєкту про цивільні партнерства вистачає. Але насправді більшість реакцій на законопроєкт позитивна. Це те, чого не очікували ні ми з командою, коли писали законопроєкт, ні мої колеги, які підписували його.
Відсоток людей, які підтримують цивільні партнерства для одностатевих і різностатевих пар, зростатиме. Тому що ми нормалізуємо дискусію щодо цього. Порівняно з початком публічної дискусії по законопроєкту в березні, сьогодні відбувся зсув. І всередині парламенту, і в суспільстві.
Оскільки дискусія по законопроєкту відбувається в публічній площині, мені також було цікаво подивитись, якою буде реакція в медійному середовищі. Я дала багато інтерв’ю про законопроєкт, як іноземним, так і українським медіа. І я без перебільшення скажу, що на кожному інтерв’ю, яке я давала українським медіа, журналісти були налаштовані позитивно. При чому це включало і регіональні телеканали на заході України.
Звичайно, я не хочу переоцінювати цей прогрес, але я його бачу, порівняно з тим періодом, коли ми готували і реєстрували законопроєкт.
Олена Шуляк, народна депутатка України, фракція «Слуга Народу», голова політичної партії «Слуга Народу»:
У нас перед очима є Стамбульська конвенція. Мало хто вірив, що ми її приймемо. Але якщо у нас вийшло зі Стамбульською конвенцією, то, я думаю, у нас вийде і з реєстрованими партнерствами. Але за умови правильної та активної комунікації.
Я впевнена: якщо ми будемо говорити, пояснювати, доносити свої думки щодо законопроєкту про цивільні партнерства — це набагато якісніше спрацює, ніж якщо
відбуватиметься якийсь тиск на тих, хто голосуватиме за законопроєкт.
Я також відчуваю, що градус обговорення довкола законопроєкту змінився, порівняно з березнем. І я думаю, це теж завдяки правильній комунікації. При цьому мені здається,
що про цю тему наші українські медіа і наше громадянське суспільство говорило мало.
Якщо ми будемо включатись до більш якісної та ширшої комунікації, то у нас буде більше певних позитивних результатів.
Дмитро Гурін, народний депутат України, фракція «Слуга Народу»:
Хотілось би, щоб усі ми, хто підтримує законопроєкт про цивільні партнерства, депутати разом із громадськими організаціями, разом із Міністерством юстиції скоординувались, мали комунікаційно єдиний голос та меседжі і працювали на депутатський корпус, бо інакше не досягнемо позитивного рішення щодо законопроєкту.
Марія Мезенцева, народна депутатка України, голова української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи, фракція «Слуга Народу»:
Наш Комітет рівності і недискримінації працює в 46-ти країнах Ради Європи. І коли ми повідомляли наших колег про реєстрацію законопроєкту про цивільні партнерства, отримували від них позитивну реакцію.
У нас зараз є хороший шанс на зміни. Ми показали лідерство під час війни, коли ратифікували Стамбульську конвенцію — документ, який писала в тому числі й Україна як співавтор десять років тому. І зараз, при прийнятті цивільних партнерств, ми не вигадуємо чогось революційно нового.
На округах багатьох колег є військові шпиталі. І ми бачимо те, як там відповідають партнерам/кам, які знаходяться в одностатевих стосунках, як їм не дають дозволу відвідати свого/ю партнера/ку чи доступу, не дай боже, до його/її тіла… Це ненормально і це потрібно зупинити.
Микола Стефанчук, народний депутат України, член Комітету правової політики ВРУ, фракція «Слуга Народу»:
Наша основна задача сьогодні донести до суспільства і парламенту думку про те, що наше суспільство — толерантне і єдиним аргументом щодо прийняття чи неприйняття
цивільних партнерств має бути гарантування дотримання прав людини. І тільки через цю призму ми маємо розглядати цей законопроєкт.
Сьогодні ми говоримо про те, що це є права людини і вони мають бути дотримані, сьогодні є суспільний запит на дотримання прав людини. І ми маємо виносити цю думку в публічну площину і говорити з тими, в кого є аргументи «проти».
Звичайно, ми маємо норму Конституції України, яка говорить про те, що шлюб — це союз між чоловіком і жінкою. І спілкуючись з іноземними партнерами, в тому числі в Раді Європи, ми говоримо про те, що нам буде дуже складно легалізувати одностатеві шлюби. Але формула цивільного партнерства, яка забезпечуватиме права тих, хто цього
потребує, є абсолютно нормальною і доступною, вона є адекватним викликом на реакцію суспільства.
Михайло Спасов, представник Уповноваженого з рівних прав і свобод прав національних меншин політичних та релігійних поглядів:
Позиція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини — це завжди рівність прав і свобод усіх громадян без будь-яких привілеїв та обмежень, це гарантія всіх прав, що прописані в нашій Конституції, забезпечення рівних прав і можливостей усім. І саме на цьому базується позиція Уповноваженого стосовно підтримки (*із зауваженнями) законопроєкту No 9103. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини послідовний у своїй підтримці ідеї запровадження реєстрованих цивільних партнерств і в цілому відповідних змін до чинного законодавства.
Ми маємо робити все можливе з метою просвітницької діяльності щодо цього питання. Зрозуміло, що воно перебуває зараз під особливим баченням суспільства. І з огляду на ту військову агресію, в якій на сьогодні живемо, ми бачимо позитивні зрушення в суспільстві стосовно цієї теми. Згідно з результатами досліджень (*йдеться про дослідження «Дискримінація різних соціальних груп у ЗСУ: погляди військових та цивільних», проведене Українським ветеранським фондом Мінветеранів спільно з Незалежною антикорупційною комісією — НАКО та соціологічною групою «Рейтинг»), які пройшли в березні 2023 року, 57% опитаних висловились, що ставляться прихильно або нейтрально до ЛГБТІК+ спільноти. І в той же час 71% з цих опитаних сказали, що позитивно або нейтрально ставляться до ЛГБТІК+ людей, які служить у Збройних Силах України. Тому, я думаю, саме з цього нам треба починати нашу просвітницьку діяльність.
Ірина Никорак, народна депутатка України, фракція «Європейська Солідарність»:
Сьогодні ми не можемо знецінювати внесок захисників і захисниць з гомосексуальною орієнтацією, як не можемо позбавляти їх законних прав та обов’язків. Бо якщо ми розглядаємо цивільне партнерство, ми говоримо не лише про можливості, але й про обов’язки. Саме тому я і підтримала законопроєкт на Комітеті з питань соціальної політики і прав ветеранів, бо його ідея — про рівні права і, що дуже важливо, про інтеграцію українського законодавства до законодавства Європейського Союзу.
Людмила Сугак, заступниця Міністра юстиції з питань європейської інтеграції:
Національною стратегією з прав людини, що затверджена Указом Президента, передбачено такий стратегічний напрямок як «Запобігання та протидія дискримінації».
З метою імплементації Національної стратегії було затверджено План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на 2021-2023 роки, пунктом 33 якого передбачено розроблення та подання на розгляд Уряду законопроєкту щодо усунення дискримінаційних положень, які можуть порушувати майнові та немайнові права партнерів, що не перебувають у шлюбі та запровадження інституту зареєстрованого цивільного партнерства.
На сьогодні здійснюється розробка такого законопроєкту структурними підрозділами Міністерства юстиції України. Концептуально законопроект, серед іншого, передбачає:
● визначення правових засад цивільного партнерства, порядок і наслідки його
державної реєстрації;
● особисті немайнові та майнові права і обов’язки реєстрованих партнерів;
● порядок припинення та розірвання цивільного партнерства;
● укладання партнерського договору;
● особисті майнові та немайнові права партнерів;
● особливості регулювання відносин з іноземним елементом;
● визнання дійсним на території України цивільного партнерства, та інше.
Після завершення розробки згаданого законопроєкту, він буде надісланий на погодження до зацікавлених державних органів та винесений на публічне громадське обговорення.
Олексій Жмеренецький, народний депутат України, співголова МФО «Рівні Можливості» у ВРУ, фракція «Слуга Народу»:
Коли я провів переговори з колегами та стейкхолдерами щодо підтримки цивільних партнерств, то зрозумів, що є два умовних табори людей, які мають різний підхід до цього питання. Одні керуються більш ідеологічними мотивами, інші — більш прагматичними.
Що я маю на увазі? Прагматичні мотиви — це отримати той самий набір прав, які зараз є в межах інституту шлюбу. Тобто це доступ до палати в лікарні, питання успадкування, опіки та інші корисні права. Другий табір більше керується метою розширити інститут шлюбу в його класичній формі на більш широке коло осіб. І мені здається, що найбільший опір і в українському парламенті, і серед церков, і серед суспільства викликає саме другий підхід.
Мої консультації з опонентами щодо цивільного партнерства показали, що люди розглядають інститут шлюбу більше як продовження релігії. Якщо подивитись історично, інститут шлюбу і сформувався як певна світська форма релігійного шлюбу. Відповідно, спроби модернізація інституту шлюбу викликає подібний супротив.
Але якщо відійти від шлюбу і вважати цивільне партнерство певною формою кооперації, співжиття більш широкого кола людей, які цього потребують, то тоді цей супротив зникає. Саме так це потрібно прописати в законодавстві, не чіпаючи інститут шлюбу, прописати як додатковий до всиновлення, опікунства, чи шлюбного контракту юридичний спосіб набуття певних прав і обов’язків, характерних для сім’ї.
Міжнародний досвід показує, що це буде корисним і для гетеросексуальних пар чоловіка з жінкою, і для одиноких пенсіонерів, і для військових побратимів, які адаптуються до мирного життя.
Зорян Кісь, другий секретар департаменту міжнародних організацій МЗСУкраїни:
Восьма стаття Європейської конвенції з прав людини чітко говорить про повагу до сімейного життя. ЄСПЛ нещодавно прийняв рішення у праві «Маймулахін і Марків проти України», в якому йдеться саме про повагу до сімейного життя.
В опитувальнику від ЄС, який стосується членства України в ЄС, є питання No 198, яке також чітко запитує Україну, що вона робить для того, щоб у національному законодавстві були захищені права на створення сім’ї, у тому числі для одностатевих пар. Тобто ми вже маємо два документи — від Ради Європи і ЄС, — які говорять про сімейне життя, а не про якісь інші види взаємин між партнерами.
Ми також досліджували міжнародний досвід багатьох країн у цьому плані: на сьогодні 32 із 46-ти країн-членів Ради Європи гарантують ту чи іншу форму сімейного життя для одностатевих пар. Вивчаючи ці досвіди, в жодній країні я не бачив форми одностатевого партнерства, яке не вважалось би сім’єю. На мою думку, якщо ми цим законом не гарантуємо право на сімейне життя, то через який час ми отримаємо нове рішення ЄСПЛ проти України, яке скаже, що це є дискримінацією і порушенням статей 8 і 14 Європейської конвенції про права людини.
Олена Шевченко, голова ГО «Інсайт», засновниця «Марш Жінок»:
Цивільні партнерства — це визнання Україною цінностей прав людини та мінімальний стандарт гідності, який може врятувати життя ЛГБТКІ+ людей, які захищають незалежність нашої країни.
Ольга Полякова, виконавча директорка ГО Gender Stream:
Важливо керуватися обов’язками України перед нашими європейськими партнерами і підтримувати прийняття законопроєкту No 9103, що є важливим кроком на шляху до
створення більш справедливого та інклюзивного суспільства.
Вже зараз представники/ці України говорять з міжнародними партнерами про відновлення країни і, як наслідок, про те, як повертати наших людей додому. Це нагальне питання, адже для деяких людей перебування в країнах Європи перетворюється з тимчасового прихистку на повноцінну інтеграцію. І ми особисто знаємо, що українським юристкам, інженеркам, лікаркам, фінансисткам, IT-фахівчиням та іншим спеціалісткам Європа пропонує не лише високу зарплатню та соціальні гарантії, але й безпеку і правовий захист. І важливо, що вони гарантують також можливість юридично оформити свої стосунки з партнером/кою, незалежно від статі.
Але що далі? Чи захочуть вони повертатись в Україну, в якій вони так і не матимуть права бути для своїх коханих кимось, не тільки морально, але й юридично. Вже зараз, за даними опитувань, понад 20% тих, хто виїхав, не планують повертатись. А це майже 2 млн людей. Для їхнього повернення недостатньо буде просто відбудувати будинки та інфраструктуру, потрібно враховувати соціальні і правові потреби, зокрема і ЛГБТІК+ людей. Виключити їх з порядку денного означає офіційно проігнорувати можливість повернення сотень тисяч українців/ок, працездатного населення, яке так потрібне для відбудови України і наповнення бюджету.
Ростислав Мілевський, директор БФ «Гендер Зед»:
Ще в 2015 році була затверджена Національна стратегія у сфері прав людини. Передбачалося, що до 2017 року (і це була пропозиція Кабміну) треба хоча б винести на голосування законопроєкт про цивільні партнерства. Так ось сьогодні вже 2023 рік. І поки ми обговорюємо про страхи депутатів підтримати законопроєкт, про конкуренцію можливих законопроєктів, слабку координацію, велика кількість людей не може скористатись правом на створення сім’ї і щоб цю сім’ю поважала і визнавала держава.
Нагадаємо: 13 березня 2023 року у Верховній Раді України зареєстрували проєкт закону No 9103 «Про інститут реєстрованих партнерств», мета якого зробити механізм реєстрації партнерств доступним як для одностатевих, так і для різностатевих пар. Наразі законопроєкт No9103 був підтриманий у чотирьох комітетах з 13-ти.
Круглий стіл було проведено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю ГО «Точка опори ЮА» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
