«Бути вільним». Співвласник столичної пончичної — про візит Шона Пенна, пончики на честь Залужного і допомогу військовим ЛГБТ
Співвласник мережі українських пончичних Саша Жиляєв — про роботу після повномасштабного вторгнення, 50 тисяч пиріжків з капустою та картоплею для військових і переселенців, збори для ЛГБТ-військових і війну цінностей.
Саша Жиляєв — український маркетолог, підприємець,один із власників мережі пончичних Ponchyk Boy. Перша пончична відкрилася у Києві у вересні 2021 року на вулиці Ярославів Вал. У травні 2022-го з’явився заклад у Дніпрі, а на початку листопада 2022 року — друга пончична у столиці.
Через 10 днів після початку повномасштабної війни в Україні, у березні 2022-го, Жиляєв перетворив свій київський заклад на волонтерський. За наступні чотири місяці він з колегами приготував більше 50 тис смачних смажених пиріжків, які розвозили військовими, переселенцями та пацієнтами столичних лікарень.
У кінці червня 2022-го до пончичної завітав кумир Саші Жиляєва — відомий американський актор Шон Пенн, який в той момент перебував у Києві з візитом. Згодом на честь нього придумали пончик Шон, половину прибутку з якого спрямували на допомогу волонтерам.
За час повномасштабної війни пончична долучалася до зборів коштів на допомогу українським захисникам: на лопати, дрони, зарядні станції та інше. Окремі збори організовують для ГО Українські ЛГБТ-військові за рівні права.
В інтерв’ю НВ Саша Жиляєв згадує, якою для нього була весна 2022-го, рахує, скільки донатів збирають пончики, названі на честь знаменитостей, та розповідає про підтримку українського ЛГБТ-ком’юніті під час війни, частиною якого є і сам.
Початок війни, пиріжки і Київ Волонтерський
«В перші дні повномасштабного вторгнення поїхав відвозити своїх рідних на захід України, але вже за кілька днів повернувся назад. Подумав, що сидіти там я не можу», — згадує початок повномасштабної війни в Україні Саша Жиляєв.
На той момент у столиці вже з’явився новий проект —, який запустив архітектор Слава Балбек спільно з партнерами, серед яких була на той момент керуюча Ponchyk Boy Лейла Туваклієва. В рамках цього проекту спільно з представниками різних закладів харчування в Києві волонтери розвозили їжу по багатьох локаціях. Запропонували долучитися до цього процесу і пончичній — Жиляєв відразу погодився. Людей в місті на той час було дуже мало, проте деякі кухарі з Ponchyk Boy залишилися, тож працювати було з ким. Так 6 березня пончична знову відкрила свої двері після вимушеної перерви. Але для того, щоб робити пиріжки з капустою, смажені у фритюрі.
«Протягом деякого часу громадський транспорт у Києві не працював, тож доводилося організовувати для наших кухарів трансфер з іншого району. Для пиріжків треба було докуповувати деякі продукти. На початку я всім цим займався сам: збирав продукти, які давав Київ Волонтерський, їздив на закупівлі, забирав кухарів, привозив їх у заклад, щоб вони могли робити ці пиріжки», — розповідає Саша Жиляєв у розмові з НВ. Потім, додає він, стало легше: дуже допомагали служби таксі та волонтери, які займалися доставкою і розвозкою.
Пізніше він з колегами порахував, що з березня по червень 2022 року було зроблено близько 50 тис. пиріжків. Розподіляв їх Київ Волонтерський — в результаті, пиріжки потрапляли і до військових, і у лікарні, також — переселенцям та дітям. А 21 березня пончична відкрилася для повноцінної роботи — з пончиками та кавою.
«Тоді ми з партнерами подумали, що є якась кількість людей, які залишилися в Києві, вони хочуть кави, хочуть чогось смачненького — їм треба було подарувати цю радість, — згадує власник закладу, — Крім того, та пончична розташована у підвальному приміщенні, тож цілком може використовуватися як укриття. Тож люди, яким потрібен був прихисток під час повітряної тривоги, могли пересидіти в нас: у теплі, з кавою, чаєм і їжею».
На питання про те, як би він охарактеризував той період особисто для себе, відповідає: іноді було страшно, так само, як і всім. Він називає цей період «часом складних рішень, які приймалися у незрозумілих обставинах». Та додає:
«Ми живемо в дуже важкі часи. Проте за все, що було, ми вдячні».
Як з’явився пончик Шон Пенн
«Рік тому, коли я працював у одній відомій мережі кінотеатрів, дуже мріяв зробити щось із актором Шоном Пенном. Його фільми супроводжували мене все життя. Навіть останній фільм, який я встиг подивитися перед повномасштабною війною — Лакрична піца — це теж фільм, у якому він грає», — ділиться спогадами Саша Жиляєв.
Тож коли він дізнався, що Шон Пенн знову приїздить до Києва, одразу поділився своєю давньою мрією із Дарією Зарівною, радницею голови Офісу Президента Андрія Єрмака. Запропонував їй запросити актора у Ponchyk Boy та зробити пончик Шон, названий на честь актора, і віддавати частину прибутку з його продажу на підтримку свого вже такого рідного проекту Київ Волонтерський.
«Вона сказала, мовляв, ми спробуємо зайти, але ж ти розумієш — графік. Ми чекали, і ось одного дня вони з Андрієм Єрмаком все ж зайшли в нашу пончичну. Ми були в шоці, якщо чесно, і трохи поспілкувалися, — ділиться досвідом з НВ Саша Жиляєв. — Я подякував Шонові за підтримку і за все те, що його фонд робить для України. Це неймовірне враження, коли поряд з тобою стоїть людина, яка є володарем двох Оскарів. Для мене самого досі це — дуже важлива і надихаюча історія».
Згодом з продажів пончика Шона через Київ Волонтерський було перераховано майже 50 тис грн. Проте пончик Шон — не єдиний пончик, названий на честь відомої особистості. На прилавках пончичної також можна знайти пончики Володимир та Валерій — на честь президента Володимира Зеленського та Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
«Ми постійно збираємо на щось гроші. Так, наприклад, долучилися до активності Зубата лопата, де збирали на лопати для військових. Придумали, що назвемо новий пончик ім’ям людини, яка нам донатить — розігрували цю можливість серед всіх, хто закидав гроші. Так з’явився пончик Орест. У нас постійно діє ініціатива „Підвішений пончик“, де кожен може підвісити пончик у наших закладах для військових», — говорить Саша Жиляєв. Вся Україна сьогодні, розмірковує він, це одна велика «монобанка», адже зараз на зброю, техніку, гуманітарну допомогу, форму, одяг, ліки та інші потреби, викликані війною, збирає ледь не кожен.
Війна за цінності
Саша Жиляєв — відкритий гей. Він активно підтримує ЛГБТ військових в Україні, зокрема і донатами. На прайд-місяць команда Ponchyk Boy створила яскравий пончик на ім’я Елтон — на честь відомого співака Елтона Джона, який є геєм і уже вісім років перебуває в шлюбі з канадським кінорежисером Девідом Фернішем. 50% з прибутку від його продажів віддавали на потреби ГО Українські ЛГБТ-військові за рівні права. Засновником цієї громадської організації є Віктор Пилипенко, позивний Француз, гранатометник батальйону Донбас. Одним з перших українських військових він зробив камінг-аут як відкритий гей. Згодом його приклад наслідували й інші українські ЛГБТ-військовослужбовці та військовослужбовиці.
«Я теж належу до ЛГБТ. Я підтримую цю спільноту, підтримую інших. Вважаю, що така відкритість, яку декларує, зокрема, Вітя Пилипенко — це дуже круто», — говорить Саша Жиляєв.
3 серпня 2022 року Володимир Зеленський відповів на петицію щодо легалізації одностатевих шлюбів, яка набрала більше 25 тис голосів. У своїй відповіді президент зазначив, що в умовах воєнного часу внести зміни в Конституцію неможливо, а саме це необхідно для того, аби дати «зелене світло» для руху в напрямку зміни законодавства і легалізації одностатевих шлюбів.
У якості альтернативного варіанту українці цілком можуть розраховувати на впровадження інституту цивільних партнерств. Це дозволить укладати союзи між людьми будь-якої статі, які матимуть юридичну вагу. Проте в публічному просторі й досі точаться дискусії стосовно того, чи на часі сьогодні для України подібні нововведення. На думку Жиляєва, Україні варто розраховувати на впровадження таких норм вже в найближчому майбутньому:
«Коли я чую, що говорять, нібито це — не на часі, мені не зрозуміло, як можуть бути не на часі права людини. Дуже сподіваюся, що якщо не цього року, то наступного це вже точно буде реалізоване».
1 листопада 2022 року на українка Лєда Космачевська на своїй фейсбук-сторінці зробила пост, в якому повідомила, що вийшла заміж за свого друга-військового. Він — гей, який вже 15 років перебуває в стосунках з іншим чоловіком. Проте їхній союз не має жодної юридичної сили, тож вона пішла на цей крок, аби стати таким собі юридичним тилом для свого друга.
«Я стану дружиною військового, який добровільно погодився захищати Україну і робить це від початку повномасштабного вторгнення. Я беру на себе відповідальність за пошук, упізнання, поховання, повідомлення родичам та знайомим. Це я, за необхідності, скажу лікарю, що мій чоловік хотів стати донором. Це я не буду просити священика про відспівування, бо мій чоловік цього не хотів. Це я виконаю його останню волю і я зустріну його перша, коли він повернеться з перемогою», — написала Лєда Космачевська у своєму пості.
Саша Жиляєв називає цей крок дуже сміливим і правильним. А ще — комунікаційно вдалим. Його авторці вдалося створити справжній суспільний резонанс та привернути увагу медіаспільноти і аудиторії соцмереж до цього питання. Це, наголошує він, крок назустріч до нового суспільства — Україна стає вільною та відходить від скрєпних цінностей, які були нав’язані нам росією:
«Бути вільним, робити те, що вважаєш за потрібне — це і є ті цінності, за які зараз ведеться оця боротьба. Це боротьба старого імперського світу, радянщини, і — світу людей, які думають вільно і живуть вільно. І цей рух вже не спинити».
