Анастасія та Вероніка. Військова лесбійка та її партнерка, які чекають на цивільні партнерства в Україні

ГО Точка опори ЮА розповідає історію Анастасії лесбійка та її партнерки Вероніки.

«Більшість людей зводить права для ЛГБТІК+ пар до фраз «У своєму ліжку тримайте кого хочете, нащо ви лізете в права, вам що не вистачає чогось?» Не вистачає. Це не питання, кого тримати у своєму ліжку. Це питання партнерств, відвідування реанімації, спільного майна й іншого.

Якби була можливість, ми б вже одружилися. Насамперед, хвилює тема відвідування лікарень. Настя — військова, і якщо з нею щось станеться, я не матиму права відвідувати її, бо я «чужа» людина, не родичка, не сестра. Документально я — чужа людина.»

Це історія Анастасії Кобець, сержантки та фельдшерки 237-го батальйону 129-ї бригади, та Вероніки, її дівчини. Вони як пара потребують реєстрованих партнерств «на вчора». Адже Настя — ЛГБТІК+ військова і може просто не дочекатись перемоги України, коли, як вважають деякі люди, буде «на часі» прийняття рішень щодо надання базових прав усім нашим громадянам та громадянкам.

Закликаємо український уряд якнайшвидше прийняти законопроєкт 9103 «Про інститут реєстрованих партнерств». Адже на фронті всі військові рівні: знаходяться на передовій, отримують поранення, віддають свої життя задля перемоги України. Тоді чому такої самої рівності досі немає у звичайному житті? Нагадаємо, що ЛГБТІК+ військові стали на захист нашої країни ще з 2014 року. Але вони досі не мають рівних прав, базових прав людини, нарівні з іншими українцями та українками.

Публікація створена за підтримки Представництва «Фонду Фрідріха Науманна за Свободу»

Сподобалось? Знайди хвилинку, щоб підтримати нас на Patreon!
Become a patron at Patreon!
Поділись публікацією
Залишити коментар