У Києві протестували проти нового Цивільного кодексу: активісти вимагають доопрацювання №15150
У центрі Києва знову звучали гасла протесту — цього разу проти нового проєкту Цивільного кодексу №15150. 5 травня в Маріїнському парку зібралися кілька сотень людей, щоб заявити: документ у нинішньому вигляді не можна ухвалювати без суттєвого доопрацювання.
Акцію організувала благодійна організація «Марш жінок», але серед учасників були не лише активістки — прийшли правозахисники, представники громадських ініціатив і просто небайдужі кияни. Їх об’єднувало відчуття, що закон, який має визначати правила життя на десятиліття вперед, не може з’являтися поспіхом і без широкого обговорення.
Плакати в руках протестувальників говорили самі за себе: «Закон без мене — проти мене», «Диявол носить 15150», «Пане Стефанчук, а ви достатньо доброзвичайний?». У натовпі лунало «Ганьба» — реакція на норми, які, на думку учасників, можуть відкрити двері до дискримінації та зловживань.
Головна вимога — доопрацювати проєкт до другого читання. Під час акції організатори передали до парламенту свої пропозиції, наполягаючи на тому, щоб у фінальній версії не залишилося положень, які можуть обмежувати права різних груп — зокрема жінок, ЛГБТІК+-людей та інших вразливих спільнот.
Окрема увага — до питання рівності. Хоча найрезонанснішу норму про можливість шлюбу з 14 років уже прибрали після суспільного обурення, інші проблеми залишилися. Зокрема, проєкт фактично ігнорує одностатеві партнерства: навіть якщо такий шлюб укладений за кордоном, в Україні він не визнається. Правозахисники наголошують — це суперечить європейським зобов’язанням України та рішенням міжнародних судів.
Є й інші ризики, про які говорять експерти. Наприклад, положення щодо майна можуть ускладнити повернення державі незаконно приватизованих земель чи об’єктів культурної спадщини. Якщо дані вже внесені до реєстру, оскаржити їх буде значно складніше — і це викликає занепокоєння навіть поза правозахисною спільнотою.
Протест у Києві — лише початок. Упродовж травня подібні акції планують провести ще в кількох містах України. І це виглядає як сигнал: суспільство хоче бути почутим у питанні, яке стосується кожного.
Бо врешті йдеться не лише про юридичні формулювання. А про те, якою буде країна — чи справді вона рухається до європейських стандартів рівності та прав людини, чи лише декларує цей курс.
