«Мене можуть звільнити за займенники»: транс*вчителька залишає Флориду через закони та страх
Історія 32-річної вчительки англійської мови Саорс Стоун з США — це не про один конкретний інцидент. Це про щоденне відчуття напруги, яке з часом просто стає нестерпним. Вона працює у звичайній школі, має підтримку колег і навіть більшості учнів. Але цього виявилося замало, щоб залишитися.
Саорс — трансгендерна жінка. Вона почала перехід вже під час роботи в школі і спочатку планувала відкрито про це говорити. Але у 2023 році ситуація різко змінилася. Нові закони, ініційовані адміністрацією Ron DeSantis, фактично закрили можливість відкрито говорити про гендерну ідентичність у школах.
Її прямо попередили: краще не розповідати учням про себе. Це може нашкодити кар’єрі.
З того моменту почалося життя «між рядками». Вона продовжує працювати, але змушена приховувати частину себе. Навіть більше — офіційно вона не може просити, щоб до неї зверталися правильними займенниками. Інакше це може стати підставою для втрати ліцензії.
«Достатньо одного неправдивого звинувачення, що я просила використовувати певні займенники — і все, це може бути кінець», — каже вона.
При цьому, що парадоксально, на рівні школи все не так погано. Колеги підтримують, учні здебільшого або приймають, або просто не надають значення. Але є інше відчуття — що будь-якої миті все може змінитися.
Саорс пояснює: проблема не в конкретній школі. Проблема — в системі.
Після ухвалення так званого закону «Don’t Say Gay» спочатку обмежили обговорення тем сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності у молодших класах. Потім ці обмеження поширили на всі рівні освіти. Додалися правила щодо бібліотек, через які зі шкільних полиць почали зникати книги.
Вона згадує, як їй довелося прибрати значну частину своєї бібліотеки: твори темношкірих авторів, квір-літературу, книги жінок, тексти корінних народів. Серед них — і роботи James Baldwin. Деякі речі вдалося відстояти, але загальна картина залишилася гнітючою.
Щоб якось обійти правила, вона навіть знайшла нестандартне рішення. Записалася вести шкільну кіберспортивну команду — просто щоб учні могли звертатися до неї як до «коуча», без гендерних форм.
Але навіть це не вирішує головного. Щодня вона проводить кілька годин у середовищі, де її бачать не такою, якою вона є. І навіть ті, хто підтримує, часто мовчать — бо бояться.
«Люди бояться, що на них звернуть увагу. Тому навіть ті, хто міг би бути на моєму боці, не ризикують», — говорить вона.
Були й складніші моменти. Один із учнів неодноразово ображав її прямо на уроці, використовуючи гомофобні образи. Але навіть тут ситуацію врегулювали самі учні — саме вони повідомили адміністрації.
Попри це, рішення їхати вона прийняла не через окремі випадки. Причин дві.
Перша — постійна невизначеність. Закони змінюються, політична ситуація теж. І немає гарантій, що завтра не стане гірше.
Друга — банально економічна. Жити на одну вчительську зарплату стало важко, коли її дружина втратила роботу. Витрати ростуть, медичне страхування дорожчає, а нові закони можуть ще більше вдарити по доходах учителів.
У результаті вона вирішила: досить. Після завершення навчального року Саорс разом із дружиною переїде до Меріленду.
«Я люблю Флориду. Люблю свою школу, своїх учнів. Але я не довіряю цьому штату», — каже вона.
Це рішення не про втечу. Швидше — про спробу знайти місце, де можна просто жити і працювати, не думаючи щодня, що одна помилка або навіть чужа вигадка можуть зруйнувати все.
