Іронія на кремлівській сцені: як «анти-ЛГБТ» Інтербачення перетворилося на фіаско
Кремль вкотре намагався довести світові, що є «форпостом традиційних цінностей» у боротьбі з «розбещеним Заходом». Після виключення росії з «Євробачення» за повномасштабне вторгнення в Україну Москва вирішила зіграти у власну гру — і відродила радянський конкурс «Інтербачення». Задум був простий: створити дзеркальну протилежність європейському шоу — без глітеру, без квір-артистів, без свободи. Та замість тріумфу вийшла гучна іронія.
«Сцена без збочень»
Офіційний меседж «Інтербачення» звучав як політична декларація. Організатори й чиновники відверто наголошували: це конкурс для «справжніх сімейних цінностей», «віри» та «національної ідентичності». Міністр закордонних справ Сергій Лавров запевняв, що на сцені не буде «жодних збочень та знущань над людською природою» — прозорий випад у бік ЛГБТІК+ інклюзивності Євробачення, де свого часу перемагала Кончіта Вурст.
Ідеологія спиралася на реальні репресії. З 2022 року в росії діє закон, який забороняє будь-яке позитивне згадування ЛГБТІК+ у медіа, кіно та інтернеті. «Пропагандою» вважають навіть «привабливий образ» одностатевих стосунків, за що передбачені величезні штрафи. Саме на цій платформі нетерпимості Кремль і збудував свій «культурний фронт».
«Багатополярна» сцена і непередбачуваний герой
20 вересня 2025 року шоу відбулося в Москві. Участь взяли виконавці з «дружніх» країн — від Китаю й Бразилії до Таджикистану та Венесуели. Голосування глядачів, на відміну від Євробачення, не передбачалося: усе вирішувало «професійне журі».
Переможцем став співак із В’єтнаму Дик Фук (Đức Phúc), який отримав головний приз — 30 мільйонів рублів. І саме тут ідеологічна конструкція дала тріщину. Українські та міжнародні ЗМІ миттєво рознесли новину, що артист є відкритим геєм і не приховує цього у соцмережах. Доказів цього факту так і не знайшли, але чутка спрацювала бездоганно: російська влада, яка переслідує власних громадян за «гей-пропаганду», фактично вшанувала тим самим, проти чого так люто бореться.
Пастка власної ідеології
Іронія ситуації полягала в тому, що Кремль сам створив пастку «ідеологічної чистоти», яку не міг контролювати. Будь-яка реакція на чутку виглядала програшною: спростування — смішно, мовчання — ще гірше. Пропагандистський наратив розсипався під вагою власних правил.
Цей випадок яскраво продемонстрував: у глобальному світі неможливо збудувати герметичний простір, де «не існує ЛГБТІК». Достатньо одного допису в соцмережах, аби вся конструкція «традиційних цінностей» виглядала карикатурно.
Лицемірство під софітами
Конкурс, який мав бути «поза політикою», відкривалося відеозверненням путіна. У залі сидів Лавров, що закликав до «єдності країн БРІКС». російський учасник Shaman заздалегідь попросив не оцінювати його виступ, заявивши, що «росія вже перемогла, бо всі тут — наші гості». Репортери описували атмосферу як «вимушену солідарність» і «незручну дружбу народів».
Провал «альтернативного світу»
«Інтербачення-2025» замислювалося як демонстрація сили консервативного табору й культурна відповідь на «Євробачення». Насправді ж воно стало наочним прикладом того, як ідеологія ненависті пожирає сама себе. Навіть непідтверджена чутка про орієнтацію переможця виявилася потужнішою за будь-які заборони та цензуру.
Історія Дика Фука — правдива чи ні — перетворилася на символ безпорадності пропаганди. Чим гучніше Кремль кричить про боротьбу зі «збоченнями», тим кумеднішим він виглядає, коли не може впізнати їх на власній, ретельно зачищеній сцені.
