Анти-ЛГБТ демонстрація в Сенегалі: іронія антизахідної мобілізації з колоніальним корінням
У п’ятницю, 23 травня 2025 року, кілька тисяч демонстрантів пройшли маршем проти прав ЛГБТ в Сенегалі в ім’я “суверенітету” перед Заходом. Вражаючий парадокс: ця антиколоніальна мобілізація насправді вимагає посилення кримінальних законів, успадкованих… від французької колонізації. Такий поворот викликає питання про автентичність заявлених “традиційних цінностей” і виявляє тривожний відступ від свобод у цій країні, яка довгий час була взірцем демократичної стабільності.
Одразу після закінчення великої п’ятничної молитви на Нгорі зібрався натовп, за оцінками присутніх спостерігачів, від 8 до 15 тисяч осіб, які несли Корани, національні прапори та плакати “Ні ЛГБТ-порядку денному” або “Сенегал не толерує гомосексуальність”. Дозволений префектом марш розпочався від кільця Бріош-Доре і простягнувся до кільця Казино, неподалік будівлі, де проживав нещодавно звинувачений у гомосексуальності громадянин Європи.
Організатори колективу “Нагадування про порядок”, підтримані ісламською НУО Jamra та кількома релігійними рухами, заявляють про “кілька десятків тисяч” учасників. Серед лідерів були активіст Карім Хрум Хах та депутат Абду Мбоу, які надихнули переважно молоду чоловічу аудиторію, оточену талібе та проповідниками.
На імпровізованій трибуні Абу Діалло наполягав: “Справжній діалог – це криміналізація гомосексуальності!” – фразу, яку хором підхопив натовп. Уряду Фає-Сонко було дано шестимісячний ультиматум щодо перетворення статті 319 Кримінального кодексу – яка вже карає “протиприродні дії” від одного до п’яти років ув’язнення – на кримінальний злочин, що карається п’ятнадцятьма роками позбавлення волі.
Преса під прицілом
Подія набула тривожного повороту, коли команда Walf TV, яка приїхала висвітлювати демонстрацію, зазнала нападу з боку частини демонстрантів. Журналісти ледь уникли фізичного насильства завдяки швидкому втручанню правоохоронних органів. Група Walfadjri негайно засудила “варварські акти” та оголосила про судовий позов.
Цей інцидент виявляє дедалі ворожіший клімат щодо дисидентських голосів у сенегальських дебатах та зростаючу складність захисту свободи вираження поглядів. “Насильство проти журналістів показує, що цей рух не терпить жодних суперечностей”, – аналізує Фату Кіне Камара, директор НУО з прав людини. “Сьогодні під прицілом не лише гомосексуали, а й будь-яке слово, що не відповідає цій радикалізації”.
Повернення до забутої толерантності та парадокс “опору” з колоніальним корінням
Іронія цієї мобілізації стає очевидною при розгляді її історичних основ. Ці демонстранти, які засуджують західний вплив, насправді вимагають посилення статті 319 Кримінального кодексу – прямої спадщини французького колоніального законодавства. Адже доколоніальний Сенегал, ця “земля гостинності” (теранга), на яку так часто посилаються, цілком толерував гомосексуальність.
Антропологічні дослідження нагадують, що до колоніальної кодифікації goor-jigeen – чоловіки, які брали на себе жіночі соціальні ролі – часто користувалися суспільним прийняттям і навіть відігравали визнану ритуальну роль у традиційних церемоніях. Ця давня толерантність контрастує з нинішніми репресіями.
“Слід нагадати, що гомосексуальність не була криміналізованою у доколоніальних сенегальських суспільствах”, – пояснює професор-історик з Університету Шейха Анта Діопа. “Ці репресії значною мірою успадковані від французького колоніального права і посилилися з поширенням впливового в ХХ столітті братства мусульман”.
Ця трансформація ставить фундаментальне питання: хто насправді захищає “сенегальські цінності”? Ті, хто вимагає більших репресій в ім’я традиції, чи ті, хто нагадує, що ці репресії самі є колоніальною спадщиною? Парадокс показує, наскільки політична інструменталізація може спотворити історію.
У той час як демонстранти вважають, що борються проти залишків колоніалізму, насправді вони є рупором колоніальної культури, яка запровадила в Африці криміналізацію гомосексуальності.
Гомофобія як геополітичний маркер
Аналіз цієї мобілізації виявляє питання, що виходять за межі суто прав ЛГБТ. Протягом кількох років гомофобія слугує політичним маркером для груп, які прагнуть бути ворожими до “імпортованих” із Заходу “цінностей”, навіть ціною фальсифікації історії. Проросійські та антиколоніальні гасла, помічені під час демонстрації, ілюструють цю інструменталізацію.
На Глобальному Півдні засудження так званого “західного ЛГБТ-порядку денного” стало інструментом стратегічної опозиції дипломатичному тиску країн Півночі. Для демонстрантів відкидання гомосексуальності означає підтвердження національного суверенітету та розрахунок із колоніальним минулим – риторика, яка ігнорує історичну реальність goor-jigeen.
“Це геополітичне використання перетворює суспільну дискусію на інструмент антизахідного опору”, – зазначають спостерігачі за правами людини. “Це небезпечно, оскільки унеможливлює будь-який раціональний діалог”.
Коли релігія та політика сходяться
Майже виключно чоловічий склад колони, оточеної молодими талібе, свідчить про мобілізацію, організовану добре налагодженими релігійними мережами. Кілька імамів виголошували промови перед натовпом, виправдовуючи те, що Маме Махтар Геє з Jamra називає “божественною криміналізацією” гомосексуальності.
Це зближення між релігійним запалом та політичним розрахунком виводить дискусію за межі раціонального поля. У соціальних мережах політики розпалюють ескалацію: Абду Мбоу звертається до прем’єр-міністра Усмана Сонко, нагадуючи йому про його передвиборчу обіцянку “захищати цінності”, а Карім Хрум Хах звинувачує колишній режим у тому, що він “піддався ЛГБТ-порядку денному”.
Проте навіть у релігійних громадах існують більш помірковані голоси. “Іслам перш за все проповідує співчуття та милосердя”, – довіряє на умовах анонімності імам з Дакара. “Ця ескалація не відображає духу нашої релігії”. Але ці нюансовані позиції насилу знаходять відгук у нинішньому кліматі.
Тривожні прецеденти та загроза громадським свободам
Ця радикалізація проявляється не лише в дискурсі. Нещодавня ексгумація в Каолаку тіла чоловіка, якого вважали гомосексуалом і якого натовп спалив у 2023 році, досі не призвела до рішучого засудження з боку влади. Це офіційне мовчання підживлює побоювання правозахисників, які бояться, що жорсткіший закон інституціоналізує це дифузне насильство.
“Ми спостерігаємо тривожну ескалацію”, – попереджає член громадянського суспільства, стурбований розвитком подій у своїй країні. “Толерантність до символічного насильства завжди закінчується легітимізацією фізичного насильства”.
Окрім питання ЛГБТ, напад на Walf TV та войовнича риторика антигомосексуальних лідерів створюють картину, де свобода преси та плюралізм думок перебувають під загрозою. Журналісти та інтелектуали, з якими контактували для цього розслідування, вважали за краще висловитися на умовах анонімності, що є симптомом зростаючого клімату залякування. “Справжня небезпека – це логіка єдиної думки, яка вкорінюється”, – занепокоєно зазначає редактор дакарської преси. “Сьогодні ЛГБТ, завтра хто? Ця динаміка загрожує самим основам нашої демократії”.
“Сенегал побудував свою репутацію на відкритості та стабільності”, – нагадує європейський дипломат, що працює в Дакарі. “Зміна позиції щодо цих питань може мати довгострокові наслідки для наших партнерських відносин”. І додає: “Сенегальське суспільство більш різноманітне, ніж це може здаватися за цими демонстраціями. Існує мовчазна більшість, яка віддана толерантності і повинна знову знайти свій голос”.
