Коли ненависть стає нормою, а захист – винятком: як в Україні (не)захищають ЛГБТІК-людей від погроз та нападів
Попри активні дії України на шляху євроінтеграції, у якій значну роль відіграють саме рівність і захист прав людини, злочини на ґрунті ненависті щодо ЛГБТІК-людей в нашій країні залишаються системною проблемою. Напади, переслідування, публічні приниження, кібербулінг, погрози фізичною розправою – усе це трапляється нерідко і невипадково. Це не поодинокі інциденти, а тривожна тенденція, яка має спільне коріння – стійкі упередження, ненависть до інакшості та відсутність належної реакції з боку держави.
Один із ключових бар’єрів у боротьбі з такими злочинами – відсутність у Кримінальному кодексі України окремої статті чи навіть чіткого формулювання, яке визнавало б злочини, скоєні через сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність постраждалої особи, як такі, що мають ознаки злочинів на ґрунті ненависті. Це призводить до того, що подібні правопорушення або не розслідують належним чином, або кваліфікують як “хуліганство”, що нівелює мотив ненависті і залишає постраждалих без справедливості.
ZMINA пригадала цьогорічні гомофобні та квірофобні інциденти, оцінила реакцію правоохоронців на них, а також поспілкувалася з правозахисниками про проблеми й перспективи законодавчих змін, необхідних для захисту від злочинів на ґрунті нетерпимості.
Безкарність породжує нові злочини
13 травня євроінтеграційному законопроєкту “виповнилося” чотири роки, утім, він досі існує лише на папері. Торік Центр прав людини ZMINA та громадська організація “Gender Stream” спільний маніфест правозахисних організацій із закликом до Верховної Ради України ухвалити згаданий закон.
Тоді до формування звернення долучилися представники організацій громадянського суспільства, правозахисники, активісти, які працюють у напрямі захисту прав внутрішньо переміщених осіб, людей з інвалідністю, мігрантів, національних та етнічних спільнот, ЛГБТІК-людей та інших соціально незахищених груп.
Саме цей законопроєкт, за словами підписантів, має запровадити визначення поняття нетерпимості за різними ознаками, зокрема такими, як колір шкіри, політичні, релігійні та інші переконання, стать (статева належність), вік, інвалідність, етнічне та соціальне походження, громадянство, сімейний та майновий стан, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, місце проживання, мова або інші ознаки. Тож цей законопроєкт, хоч стосується не тільки ЛГБТІК-спільноти, є важливим і для неї зокрема.
Вчинення правопорушення з мотивів нетерпимості визначатиметься як обставина, що обтяжує відповідальність. Це дозволить належним чином враховувати мотив нетерпимості на етапі досудового слідства та судового розгляду справ.
Утім, й до сьогодні є політичні діячі та представники консервативних рухів, які категорично налаштовані проти таких законопроєктів і вбачають у них “загрозу свободі слова, суверенітету України й традиційним цінностям”. Вони навіть влаштували 13 травня у Києві під будівлею Міністерства юстиції .
Протестувальники вигукували гасла “Традиція, сімʼя, порядок”, “Ні – гендерній ідеології”, “Слава Ісусу Христу”, “Deus vult”, а також ксенофобські й гомофобні заклики. Організатори передали до міністерства спільне звернення від кількох організацій і очікують на реакцію посадовців.
Від штовханини і зривання заходів до погроз вбивством
Мова ворожнечі проти ЛГБТІК-людей дедалі частіше звучить не лише від анонімних користувачів соцмереж чи в коментарях під новинами, а й наживо – серед білого дня, у самому центрі міст-мільйонників, під час масових заходів. І найнебезпечніше в цьому – мовчання або недостатнє реагування правоохоронної системи у відповідь.
Приміром, ввечері 5 березня цього року у центрі Львова група молодиків з погрозами та образами на блогерку Вікторію (в TikTok – victoriiaphoenix), яка в одній зі своїх рубрик регулярно порушує теми прав ЛГБТІК+.
За словами дівчини, напад стався, коли вона відпочивала з друзями. До компанії підійшла група агресивно налаштованих молодих людей. Вони оточили блогерку, почали ображати її та зневажливо висловлюватися про ЛГБТІК-людей. Один з юнаків облив її пивом. У відповідь дівчина дістала телефон і почала знімати події на відео.
На записі чути, як нападники вдаються до гомофобних висловлювань, принижують жінок і прямо погрожують фізичною розправою.
“Я підпишу контракт у 18, приїду з автоматом і вб’ю тебе, і твою маму я *бав. Я стану президентом і буду таких, як ти, розстрілювати на синагозі. А ти здохнеш в муках, я тебе особисто вбʼю, шалаву”, – каже він.
На місце події викликали поліцію.
Того ж місяця, під час Маршу добровольців у центрі Києва, приуроченого до Дня українського добровольця, група осіб публічно скандувала з мегафона: “Усім прихильникам ЛГБТ – смерть, смерть, смерть!”. Подія відбулася на бульварі Шевченка – в людному місці, неподалік Хрещатика та Бесарабської площі. Висловлювання мали характер мови ворожнечі та містили прямі заклики до насильства.
Випадок моніторингова група “ОЗОН” Центру громадянських свобод. Відеозаписи поширили деякі медіа. Кілька тижнів інформації про будь-які офіційні дії правоохоронних органів щодо встановлення осіб, які виголошували ці заклики, або про кваліфікацію події в межах правового поля, не було.
Як розповів менеджер проєктів громадської організації “Альянс.Глобал” Євген Білоцький, правозахисники подали заяву про вчинення кримінального правопорушення, але поліція відмовилася відкривати справу. Це рішення оскаржили в Шевченківському районному суді Києва. 6 травня 2025 року суд у справі №761/14925/25 відмовив у зобовʼязанні слідчих розпочати провадження. Зараз ухвалу переглядають в апеляційному суді.
Також Білоцький зазначив, що під час згаданої акції протесту поліція була присутня, але не реагувала на правопорушення, які відбувалися поруч. Через цю бездіяльність Уповноважений Верховної Ради з прав людини відкрив провадження, яке ще триває. Секретаріат уповноваженого повідомив, що поліція не надала жодних пояснень на їхній запит.
Незадовго до цього трапився ще один гомофобний інцидент. 26 квітня у Львові група молодиків у масках та балаклавах вдертися до приватного будинку, де мала відбутися закрита дискусія для ЛГБТІ+-спільноти на тему “ЛГБТІ+ та християнство: у пошуках діалогу. Ісус – квір?”. Про це повідомили в громадській організації “Інсайт”, яка була організатором дискусії.
Відео, на якому протестувальники заявляють, що зірвали цей захід, також зʼявилося в соціальних мережах, але нині воно недоступне. Особи в масках пояснювали свої дії тим, що цю подію запланували на 82-гу річницю створення дивізії СС “Галичина”. На записі звучали чоловічі голоси з ефектом реверберації, які заявляли, що “разом з побратимами з інших організацій вони зупинили цю провокацію”.
Попри це, організатори дискусії отримали позитивний фідбек і багато запитів на повторення заходу. Тому вони планують провести лекцію “ЛГБТІ+ та християнство: у пошуках діалогу. Ісус – квір?” в інших містах, а також додатковий онлайн-захід на початку червня для тих, хто не зміг приєднатись офлайн.
В “Інсайті” підкреслили, що жодна агресія та залякування не зупинять їхнього прагнення до діалогу, правди та свободи. Вони також звернули увагу на те, що гомофобія та ненависть до ЛГБТІК+ є частиною наративів, які пропагує Росія, і заявили, що ці настрої не знайдуть підтримки в Україні.
Щодо дій у подібних ситуаціях представник “Альянс.Глобал” радить: людям, які опинилися поруч із подібними заходами, насамперед подбати про власну безпеку. Вже потім, якщо можливо, – зібрати докази правопорушень: зафіксувати час і місце, зробити фото- чи відеозйомку, записати контакти свідків. Після цього варто звернутися до поліції з цією інформацією. Якщо поліція не реагує належним чином, необхідно подати скаргу до суду. Також ефективним способом захисту прав є звернення до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
Торік кількість порушень прав ЛГБТІК-людей в Україні зросла, хоча до цього кількість таких інцидентів зменшувалася
У 2024 році кількість задокументованих порушень прав людини за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності суттєво збільшилася. Це викликає занепокоєння правозахисників, адже йдеться про базові цінності свободи, гідності та рівності.
Згідно з річним звітом Центру “Наш світ” під назвою “Боротьба за майбутнє. Становище ЛГБТК в Україні у 2024 році”, монітори 75 випадків порушень, мотивованих гомофобією, трансфобією або дискримінацією. Це на 19 випадків більше, ніж у 2023 році, коли задокументували 56 порушень.
Найбільшу кількість порушень зафіксували у Києві та області – 29 випадків. Далі йдуть Житомир із вісьмома випадками, а також Луцьк, Волинська область, Дніпро, Закарпаття та Харків, де задокументовано по п’ять порушень. У Львові, Тернополі, Херсонській області, АР Крим та інших регіонах виявлено від одного до чотирьох інцидентів.
У звіті також є інформація про порушення на тимчасово окупованих територіях. У березні 2024 року в окупованій Ялті 23-річного чоловіка оштрафували на 100 тисяч рублів за те, що він відвідав нічний клуб у жіночому одязі. Підставою для цього стало застосування дискримінаційної норми російського законодавства про так звану “ЛГБТ-пропаганду”.
Щодо взаємодії з поліцією, то у 33 випадках постраждалі зверталися до правоохоронних органів, подавали заяви або брали участь у слідчих діях. Проте в 11 з них саме поліціянти порушили права постраждалих, найчастіше ігноруючи мотиви нетерпимості або кваліфікуючи злочини як звичайні побутові інциденти.
“З 2020-го до 2023 року ми спостерігали постійне зменшення кількості інцидентів за ознаками СОГІ, включно з випадками насильства. Але в 2024 році наші монітори зафіксували певне зростання. Характер нападів залишився незмінним – це або побутова гомо-/трансфобія, або сплановані напади з боку організованих ультраконсервативних і радикально-націоналістичних угруповань”, – каже Кравчук.
За його словами, організовані праворадикальні угруповання активно стежать за проведенням будь-яких ЛГБТІК-заходів і систематично намагаються їх зірвати. Тому кількість агресивних нападів певною мірою залежить саме від кількості таких подій, а не від рівня агресії гомо- і трансфобно налаштованих громадян.
Організатори ЛГБТК-заходів, за спостереженнями експерта, добре розуміють небезпеку і завжди заздалегідь звертаються до поліції по захист. Завдяки цьому ультраправі групи зазвичай не досягають своєї мети — зірвати подію. Натомість відбуваються сутички між ними та правоохоронцями.
Останній такий випадок у Києві біля кінотеатру “Жовтень”, де в той момент проходив фестиваль квір-кіно Sunny Bunny. Сутичка відбулась між представниками правих рухів, які протестували проти проведення фестивалю, та поліціянтами, які чергували біля кінотеатру протягом всього фестивалю з метою запобігти можливим нападам та порушенням.
“У 2024 році та на початку нинішнього ми задокументували зростання агресії щодо ЛГБТІК-людей. Однак варто зауважити, що порівняно з максимумом 2019 року, і загальна кількість інцидентів, і число агресивних нападів різко зменшилися”, – поділився представник “Нашого світу”.
Кількість нападів по регіонах, як зазначає Андрій Кравчук, залежить насамперед від видимості ЛГБТІК-людей чи спільнот в цих місцях. Тому найбільша кількість інцидентів фіксується у великих містах, де є активність, — Київ, Харків, Львів.
Системна проблема, яка потребує рішучих змін
Проблема злочинів на ґрунті ненависті до ЛГБТІК-спільноти в Україні залишається гострою, відображаючи глибші виклики у сфері прав людини. Відсутність чітких законодавчих норм, які б визнавали мотиви нетерпимості як обтяжуючу обставину, разом із недостатньою реакцією правоохоронних органів створюють середовище, де дискримінація та насильство часто лишаються безкарними. Це не лише обмежує права окремих громадян, а й підриває засади рівності, які є ключовими для демократичного розвитку.
Рішучість правозахисних організацій та активістів, які просувають законодавчі зміни та документують порушення, створює підстави для оптимізму. Утім, опір з боку консервативних груп, що використовують риторику “захисту традиційних цінностей”, все ж ускладнює діалог і загострює суспільну поляризацію. Для подолання цієї кризи необхідні комплексні зусилля: від ухвалення законопроєктів, таких як №5488, до підвищення правової обізнаності та чіткої позиції держави проти будь-яких форм дискримінації.
Разом з тим, за словами керівниці юридичного департаменту громадської організації “Інсайт” Ганни Литвинової, фактична ситуація з реагуванням на злочини на ґрунті ненависті залишається доволі складною. Вона зауважує, що такі злочини можуть відбуватись як онлайн, так і офлайн, однак саме фізичні напади нині трапляються частіше. Онлайн-погрози здебільшого включають переслідування, погрози фізичною розправою, смертю або погрози розкриття сексуальної орієнтації чи поширення особистих матеріалів.
Водночас офіційних відмов від правоохоронців у відкритті проваджень у своїй практиці вона не отримувала. Однак часом стикалася з випадками некоректної кваліфікації злочинів. Приміром, замість застосування статті 161 Кримінального кодексу України, яка стосується порушення рівноправності, часто використовують статтю 296 про хуліганство, що нівелює мотив ненависті. Також, як ділиться експертка, траплялося, що заяви про злочини фіксували не як повідомлення про кримінальне правопорушення, а як звичайне звернення громадянина, після чого потерпілі отримували формальні відписки з формулюванням, що “не виявлено ознак кримінального правопорушення”.
Окремо Литвинова наголошує на затягуванні розслідувань та порушеннях процедур – наприклад, щодо поінформованості потерпілих про хід справ, проведення судово-медичних експертиз, а також про невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). У деяких випадках правоохоронці спершу “уточнюють”, чи справді в діях нападника є ознаки кримінального злочину, і лише після цього, за наявності “переконливих” підстав, вносять інформацію до реєстру.
“Чого зараз найбільше бракує у сфері протидії злочинам на ґрунті ненависті? Ну, перш за все бракує якісних розслідувань. По-друге, представникам правоохоронних органів потрібно нарешті визнати, що такі злочини в Україні існують, і це не поодинокі випадки”, – ділиться Ганна.
Вона також закликає звертати увагу на групи, які під виглядом захисту “традиційних” цінностей поширюють риторику ненависті, зокрема в телеграм-каналах. Йдеться про організації, які ведуть діяльність, спрямовану на розпалювання ворожнечі до національних спільнот, жінок та ЛГБТІК-людей. Такі ресурси фактично підбурюють до фізичних нападів і перешкоджання діяльності правозахисних організацій, які допомагають вразливим групам населення.
Притягнення до відповідальності, на переконання юристки, можливе вже сьогодні, однак цього не відбувається через відсутність належної політичної волі та механізмів.
“Коли людина скоює злочин і не несе за це відповідальності, вона відчуває безкарність і продовжує діяти далі. Це теорія розбитих вікон“, – пояснює вона, наголошуючи, що необхідно поєднати визнання проблеми, ефективні розслідування, профілактичну роботу та законодавчі зміни.
Утім, тема злочинів на ґрунті ненависті присутня і в офіційному порядку денному. Правоохоронці проходять навчання щодо реагування на такі правопорушення – зокрема у межах тренінгів, які громадська організація Gender Stream у співпраці з департаментом головної інспекції та дотримання прав людини. Під час таких заходів представники поліції та громадського сектору спільно шукають ефективні способи протидії дискримінації, серед іншого, під час розслідування правопорушень.
У відповідь на запит ZMINA в департаменті повідомили, що поліція реагує на такі правопорушення відповідно до чинних внутрішніх нормативних документів, зокрема наказів від 27.04.2020 та . Проте через нестабільну безпекову ситуацію орган не зміг надати розгорнутого коментаря щодо практичної реалізації цих норм, а статистикою щодо злочинів на ґрунті ненависті він не володіє – ці дані належать до компетенції Офісу генерального прокурора. Тож ZMINA надіcлала відповідний запит до ОГП, про відповідь на нього повідомить додатково.
Матеріал підготовлений за підтримки проєкту “Сприяння наближенню України до ЄС у сфері верховенства права” (3*E4U), що реалізується за дорученням Федерального міністерства закордонних справ Німеччини компанією Deutsche Gesellschaft für International Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.
