Революційна позиція спікера Ради про цивільні партнерства: перший крок до поширення шлюбу в Україні на одностатеві пари?
«Я прихильник того, що в будь-якій державі правила повинні писатися для того, щоб забезпечити можливість кожній людині реалізувати її права і свободи. І КОЛИ ЗАКОНОДАВСТВО ПЕРЕДБАЧАЄ МЕХАНІЗМИ, ЯКІ ВЖЕ Є, ТО НЕ ТРЕБА ЇХ ДУБЛЮВАТИ. Це принцип леза Оккама: не потрібно множити сутність без потреби».
Це дослівно те, що відповів спікер на питання телеканалу «Рада» про надання спільнотам ЛГБТ можливостей реєструвати свої стосунки (повна стенограма діалогу — нижче*), сповіщає у соцмережах Святослав Шеремет.
Вмикаймо логіку. А які механізми вже є? Цей механізм один — це шлюб. Нині в 36-ти державах світу (чи трохи більшому їх числі) шлюб укладається незалежно від позначки «стать» у документах шлюбної пари — тобто як між особами різної, так і між особами однієї статі, або за участю осіб, які мають у документах маркер третьої статі «Х». Число таких країн невпинно розширюється, а не скорочується. Якщо дивитися вперед, то доцільно думати про це вже сьогодні.
І представники української держави вже про це завбачливо подумали. Вже через рік після підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, державна Конституційна Комісія, на яку було покладено підготування пропозицій щодо оновлення Основного Закону, запропонувала розумний перегляд конституційної норми про шлюб.
З редакцією, яку підготувала Робоча група з прав людини Конституційної Комісії, можна ознайомитися на інформаційному порталі «Права людини в Україні»**. Ось що ми там читаємо:
Стаття 28. Право на шлюб
1. ПРАВО НА ШЛЮБ, СТВОРЕННЯ СІМ’Ї ГАРАНТУЮТЬСЯ ЗАКОНОМ.
2. КОЖЕН ІЗ ПОДРУЖЖЯ МАЄ РІВНІ ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ У ШЛЮБІ ТА СІМ’Ї.
3. Батьки зобов’язані утримувати та виховувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
4. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються законом.
Як ми бачимо, в оновленій редакції конституційної норми немає посилань на обов’язкову різностатевість осіб, що укладають шлюб. Навпаки, кожному і кожній надаються беззаперечні гарантії права на шлюб.
У цьому ключі можна зрозуміти відсилку спікера до фундаментального філософського принципу про «лезо Оккама»: «не потрібно множити сутність без потреби», як сказав Стефанчук. Якщо в Україні є інститут шлюбу, то навіщо ще інститут партнерства, адже шлюб можна просто поширити на одностатеві сімейні союзи, як це вже зроблено у майже 40-ка державах світу?
———
*ПОВНА СТЕНОГРАМА ДІАЛОГУ У ПРАЙМ-ТАЙМ 25 ЛИПНЯ 2024 РОКУ (етер «Єдиних новин»):
Ведуча: Лілія Налягака, телеканал «Рада»:
— Чи підтримаєте ви законопроєкт про реєстровані партнерства, який дозволяє ЛГБТ-спільноті реєструвати свої стосунки.
Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук:
— Дивіться: я кінцево ще свою одну думку не склав, і я пояснюю, чому. Тому що я бачив ту редакцію, яка є. Мені як фахівцю в сфері цивільного законодавства — в тій редакції, в якій вона є, — вона не задовільняє, тому що вона, скажімо так, переводить дискусію з питання юридичного надання можливостей для людей більше в політичне поле.
Я прихильник того, що в будь-якій державі правила повинні писатися для того, щоб забезпечити можливість кожній людині реалізувати її права і свободи. І коли законодавство передбачає деякі механізми, які вже є, то не треба їх дублювати. Це принцип леза Оккама: не потрібно множити сутність без потреби.
І якщо хтось вносить законопроекти, які вже врегульовані в законодавстві України, я є противник цього, тільки для того, щоб отримати на цьому якісь політичні бали. Якщо є реальні потреби, безперечно, — я думаю, що кожен громадянин України, а особливо той, який незалежно від статі, незалежно від свого віросповідання, віку, кольору шкіри, який боронить сьогодні Україну, — вони мають право на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів. А задача парламенту — зробити все для того, щоб ці права були захищені.
Прослухати можна тут:
** Проект Розділу II Конституції України, підготовлений Конституційною Комісією: