Червоне світло для євроінтеграції: як народні обранці блокують закон про цивільні партнерства
Україна 25 червня офіційно розпочала перемовини про членство в Європейському Союзі. Уряд Данії виділяє 20 мільйонів євро на підтримку вступу України й Молдови до ЄС: гроші підуть на євроінтеграцію обох країн та на адаптацію законів цих країн до стандартів Євросоюзу. Тим часом Комітет правової політики Верховної Ради України робить усе можливе, щоб “поховати” євроінтеграційний законопроєкт № 9103 “Про інститут реєстрованих партнерств”.
Нагадаємо, згаданий законопроєкт 13 березня 2023 року зареєструвала у Верховній Раді група народних депутатів за ініціативою депутатки Інни Совсун (фракція “Голос”). Документ встановлює правовий статус реєстрованих партнерств як добровільного об’єднання двох осіб однієї чи різної статі, які не перебувають у шлюбі. Цей законопроєкт є цінним для спільноти ЛГБТ+, втім також буде доречний і багатьом іншим громадянам чи громадянкам. Наприклад, двом літнім самотнім жінкам, які мешкають як компаньйонки під одним дахом, ведуть спільне господарство і воліли б мати право на спільне майно, на ухвалення рішень щодо лікування компаньйонки в разі її несвідомого стану тощо.
Zmina розповідає, як саме відбувається розгляд законопроєкту в комітетах парламенту і які наслідки це матиме для євроінтеграційних процесів України.
Аргументи про Раду церков та дельфіна з русалкою
У жовтні 2023 року законопроєкт № 9103 підтримали Міністерство оборони та Міністерство юстиції України.
Законопроєкт має позначку євроінтеграційного, тобто є однією з тих законодавчих змін, проведення яких від нас очікують західні партнери під час руху до ЄС. Дуже дивно, але головним комітетом у Верховній Раді щодо розгляду цього законопроєкту визначено не Комітет з питань інтеграції України до Європейського Союзу, а Комітет з питань правової політики (до речі, це комітет ВРУ, у якому немає жодної жінки).
Протягом півтора року законопроєкт не потрапляв до порядку денного сесій ВР, отже й профільний комітет його не розглядав. 14 червня 2024 року законопроєкт нарешті внесли до порядку денного Комітету правової політики з ініціативи його голови Дениса Маслова (фракція “Слуга народу”). Депутат цілком доречно запропонував звернутися до голови Верховної Ради, щоб передати цей законопроєкт до відання Комітету з питань інтеграції України до Європейського Союзу.
Однак, замість розглянути питання процедурно, члени комітету розгорнули широке обговорення, засудження документа, висловили низку недолугих заперечень та, підсумовуючи, не дали законопроєкту жодного шансу бодай потрапити у відання іншого комітету.
Про це свідчить засідання комітету, розміщена на ресурсі інституції (розгляд питання починається із 68 сторінки).
Здебільшого депутати боялися засмутити Раду церков та посилалися на ймовірне суспільне збурення в разі ухвалення законопроєкту.
На цьому, зокрема, наголосив депутат Іван Калаур із фракції “Слуга народу”:
“Ви ж прекрасно розумієте, що цей закон має суспільно-резонансний характер. І, навіть коли я прочитав висновки комітетів і міністерств, усі вони неоднозначно ставляться до цього законопроєкту, я вже не говорю про Раду церков. Нам потрібно зараз суспільне якесь збурення? Це в час війни, коли ми дужче переживаємо тяжкі часи, хтось собі вирішив суспільно збурити ще раз суспільство.
Ми вже мали суспільне збурення з церквою руського православ’я. Тепер дамо ще одну хвилю суспільного негативу”.
Цікаво водночас, що до Всеукраїнської Ради церков досі входять представники Російської православної церкви, про яку також згадує депутат.
Крім того, за даними тогорічного дослідження Київського міжнародного інституту соціології, 73% українців вважають, що ЛГБТ+-люди мають бути захищені від дискримінації. А петиція на підтримку законопроєкту № 9103 на сайті президента набрала 25 тисяч підписів менш ніж за місяць ще 2023 року. Водночас агресивна гомофобія та трансфобія дедалі більше асоціюються саме з Росією.
Іван Калаур у контексті розгляду законопроєкту також чомусь став говорити про його невідповідність Конституції, так само як це робили противники ухвалення Стамбульської конвенції:
“Якщо ми хочемо розглядати це питання, то ми повинні спочатку розглянути, наскільки цей законопроєкт гармонізується з Конституцією України. В Конституції нічого не йдеться про реєстраційне партнерство. Нечітко визначено його співвідношення з уже визначеним явищем, яке називається “шлюб”. Тому для того, щоб усе це поставити в правові рамки й починати від загального до спеціального, а не навпаки – від спеціального до загального, спочатку треба внести зміни до Конституції України, а тоді вже ухвалювати спеціальний законодавчий акт, який буде регулювати всі ті… вирішувати всі ті завдання, які там намагаються вирішити”.
Аргументи про Конституцію назвав запізнілими депутат від “Батьківщини” Сергій Власенко. Водночас його виступ під час обговорення навряд можна назвати адекватним з інших причин, адже там чомусь фігурували дельфін, русалка і страус:
“Шановні колеги, про конституційність і неконституційність. Шановні колеги, я хочу вам нагадати, що ви проголосували за Стамбульську конвенцію, ви. Стамбульська конвенція повністю змінює підходи до питань взаємовідносин у суспільстві.
Якщо раніше в нас в Україні домінувала статева концепція, тобто фізіологічна, де чоловік – це чоловік, а жінка – це жінка, то в Стамбульській конвенції запроваджено поняття “гендер”. Гендер – це соціальна концепція, в якій людина сама визначає, хто вона: чоловік, жінка, дельфінчик, страус… воно, небінарний і так далі. Це дві різні концепції. Якщо в Україні домінує соціальна концепція гендеру, то за Конституцією чоловік і жінка – це необов’язково за статтю чоловік, жінка. Це можуть бути два чоловіки, дві жінки, два воно, дельфін і русалка, хтось іще і хтось іще і так далі. Тому з питанням конституційності, на жаль”.
Прямо висловилися проти передання законопроєкту іншому комітету та не приховували бажання зробити все, щоб його відхилили, депутати Володимир Ватрас та Ігор Фріс із фракції “Слуга народу”.
“Ми однозначно не повинні ухвалювати рішення про передання цього законопроєкту до іншого комітету. Ми всі фахові юристи, багато людей в темі, і я думаю, що ми готові його розглянути й відхилити”, – зазначив Ватрас.
Депутат Ігор Фріс, крім заклику не передавати законопроєкт нікому, хто може сприяти його ухваленню парламентом, висловив своє неоднозначне ставлення до Стамбульської конвенції, також припустився дискримінаційних висловлювань:
“Ми не повинні його передавати нікому, хто не розуміється в цивільному праві, це по-перше. По-друге, хто буде намагатися в неприродний спосіб його протягнути через Верховну Раду України й… висловити свою позицію, Сергію Володимировичу, я правильно сказав, у неприродний спосіб протягнути. Тому вважаю, що ми не повинні його нікуди передавати, а саме розглянути й відхилити.
Я не голосував за Стамбульську конвенцію, тому я маю абсолютне право це говорити, і не створював “воно” або бінарних осіб у нашому законодавстві, тому впевнено можу сказати, що ми маємо можливість оцінити всі ризики й усі проблеми й усе ж таки розглянути, коли буде необхідно, цей законопроєкт, який буде внесено на розгляд комітету, і висловити свою позицію і не передавати його на розгляд будь-якому іншому комітету, тому що ми фаховий комітет з розгляду вказаних питань”.
Врешті депутати домовилися якось згодом обговорити питання передання законопроєкту в закритому режимі, у кулуарах.
Декілька депутатів з консервативного комітету тримають у заручниках десятки тисяч людей
Ініціаторка законопроєкту № 9103 депутатка Інна Совсун у коментарі ZMINA пояснила, що члени Комітету правої політики фактично відмовилися голосувати за передання, тому що вони розуміють – будь-який інший комітет у парламенті міг би пропустити цей законопроєкт.
“Попри деякі проблеми зі сприйняттям цієї ініціативи окремими народними депутатами, в принципі, в інших комітетах ставлення сприятливіше. На превеликий жаль, Комітет з питань правової політики, комітет у якому, до речі, немає жодної жінки, є значно консервативнішим, ніж інші комітети. І виходить, що декілька людей з цього комітету тримають у заручниках десятки тисяч людей, відмовляючись розглядати питання, щоб надати тим людям рівні права з усіма або хоча б наближено рівні”, – зазначила Інна Совсун у коментарі ZMINA.
Вона розповіла, що до процесу проходження законопроєкту активно долучається Рада церков, зокрема через вплив на депутатів:
“Рада церков, до якої досі входить Російська православна церква, Рада церков, яка 10 років блокувала ратифікацію Стамбульської конвенції. Ця рада дуже активно включилась і на рівні листування, і на рівні прямих комунікацій з деякими депутатами. Я б сказала, що включеність Ради церков – це основна причина, чому не було ухвалено рішення про передання законопроєкту у відання іншому комітету”
Інна Совсун нагадала, що саме Комітет з питань правової політики є відповідальним за виконання рішень Європейського суду з прав людини. Водночас ще рік тому, у червні 2023 року, ЄСПЛ ухвалив рішення, у якому прямо вказано, що відсутність в Україні реєстрації одностатевих стосунків є порушенням Європейської конвенції з прав людини. І Україна як держава має це виправити.
“І виправити це треба через закон. І цей закон має пройти конкретно через цей комітет, який і є відповідальним за нагляд за виконанням рішень ЄСПЛ. Тобто, окрім моральної складової, є суто юридична: комітет, відповідальний за виконання рішень Європейського суду з прав людини, коли дійшло питання до виконання цих рішень і питання було в його руках, відмовився це робити. Це до питання про “європейськість” цього комітету і його готовність дотримуватися міжнародних домовленостей”, – наголосила Совсун.
Директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова вважає, що засідання 14 червня добре демонструє наміри народних депутатів заблокувати законопроєкт 9103, тобто зробити так, щоб він був відхилений Верховною Радою України по суті з міркувань, які є дуже далекими від обґрунтування того, чому інститут цивільних партнерств має бути запроваджений.
“Аргументи про дельфінів і русалок дуже чітко показують рівень дискусії, який може статися в парламентському комітеті і якого там насправді не має бути, коли йдеться про розгляд питань, що стосуються реалізації прав і свобод тисяч людей”, – наголосила Альона Луньова.
Вона нагадала: запровадження інституту реєстрованого партнерства означає, що люди, які де-факто проживають у сімейних стосунках, матимуть змогу легалізувати ці стосунки в правовому полі України. І наразі це дуже важливо для українських військових і їхніх родин.
“Ми бачимо багато історій зараз, де війна гостро ставить питання про те, що правовідносини, які виникають між двома дорослими людьми, мають бути якимось чином легалізовані. Про це нам кажуть і рішення Європейського суду з прав людини, про це нам каже Європейська конвенція з прав людини, це підказує логіка євроінтеграційних процесів. На жаль, залишення законопроєкту 9103 в Комітеті з питань правової політики означає, що ми цей документ готові поховати”, – зауважила експертка.
Вона додала, що про це прямо говорять народні депутати зі згаданого комітету:
“Говорять, що вони його поховають, що зараз не на часі, що вони знають, як його розглянути й відхилити. І це для нас вагомий сигнал вимагати передання законопроєкту до іншого комітету. Тому що не йтиметься про якісь зміни до Цивільного кодексу в тій чи іншій формі. Це буде суперечка про те, чи всі люди гідні реалізовувати свої сімейні права”.
У парламенту досить підстав, щоб самостійно внести законопроєкт 9103 до порядку денного
Святослав Шеремет, координатор з політики та законодавства Національного ЛГБТІ-консорціуму #LGBTI_PRO, пояснив, що наразі парламент має достатні підстави внести законопроєкт 9103 до порядку денного чергової, 12-ї парламентської сесії, яка має розпочатись у вересні цього року.
Він нагадав, що інституція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини рішуче підтримує запровадження в Україні правового інституту реєстрованого цивільного партнерства. Адже ще у квітні 2024 року Омбудсман Дмитро Лубінець подав до парламенту свою щорічну доповідь про стан дотримання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні у 2023 році, де є чітка рекомендація забезпечити розгляд та ухвалення законопроєкту 9103. Законопроєкту, який втілює ідею про легалізацію дуже поширеного в Україні цивільного партнерства між особами як однієї, так і різної статі.
20 червня Верховна Рада в цілому ухвалила постанову про доповідь Омбудсмана, у якій рекомендує “органам державної влади розглянути рекомендації, наведені у доповіді”, а отже рекомендує сама собі “забезпечити розгляд і прийняття” законопроєкту 9103.
“Ми вбачаємо цю постанову ВРУ достатньою підставою, щоб нарешті сам парламент вніс законопроєкт 9103 до порядку денного чергової, вже 12-ї парламентської сесії, яка має розпочатись у вересні цього року. Коли законопроєкт стане частиною формалізованого парламентського порядку денного, то й комітет, визначений головним, буде зобов’язаний розглядати законопроєкт”, – наголосив Святослав Шеремет.
Водночас, на його думку, профільним для розгляду цього законопроєкту варто обрати Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики.
“Головним щодо законопроєкту 9103 про реєстроване партнерство визначено саме Комітет з правової політики. Справді, законопроєкт 9103 передбачає зміни до Цивільного кодексу, а цивільне законодавство прямо визначено предметом відання саме цього комітету. Натомість предметом регулювання законопроєкту є “добровільний сімейний союз двох повнолітніх осіб, однієї чи різної статі”. Отже, це законопроєкт насамперед у галузі сімейного права. А комітетом, який відповідає за сімейну державну політику, є парламентський Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики”, – зазначив Шеремет.
Він додав, що Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики є доволі прогресивним. Адже саме цей комітет був профільним, коли минулого року ухвалили закон про медіа, яким прямо заборонено поширення висловлювань, що підбурюють до дискримінації чи утисків щодо окремих осіб і груп осіб на основі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.
“Тому вбачаються всі підстави – і формальні, і політичні – для передання законопроєкту 9103 на розгляд Комітету з гуманітарної та інформаційної політики”, – підсумував Святослав Шеремет.
