Життя та права ЛҐБТІК+ в СРСР. Україна під окупацією
На початках…
Жовтнева революція 1917 року та поява держави СРСР, що відбувалося під гаслами рівності, боротьби з царизмом, встановлення влади людей та справедливості, спочатку принесли гарні вісті для гомосексуальних людей, що жили на теренах раніше Російської імперії, і в тому числі України, територія якої була окупована більшовиками вже у 1921 році. Кримінальну статтю за «мужелозтво», що карала чоловічу гомосексуальність, було скасовано.
Від тимчасової свободи до таборів
Період «розрядки» щодо ґеїв у СРСР тривав недовго. З приходом до влади Сталіна вони поступово потрапили до категорії «класово чужих елементів». Уже у 1933 році радянська влада заявила, що «під прикриттям ґей-салонів у великих містах діє шпигунська мережа». Пропагандисти швидко прирівняли гомосексуалів до фашистів, а вже у 1934 знову зʼявилася кримінальна стаття «за мужолозтво», за якою можна було отримати до восьми років таборів.
Тоталітаризм — протилежність демократії
Якщо у Сполучених Штатах історія політичної боротьби ЛҐБТІК+ постає у вигляді демонстрацій простих людей, то це зовсім не ті реалії, які могли би бути в СРСР. Так, не було ані громадських організацій, ані низових рухів, і видимість ЛҐБТІК+ в Союзі, як і в будь-якій тоталітарній країні, стала нульовою. Це стосується не тільки самого СРСР, а й просовєтських урядів інших країн. Наприклад, якщо у Західній Німеччині ЛҐБТІК+ спільноти розвивалися та переходили до активізму, то у Східній Німеччині могла лише відбуватися лібералізація законодавства згори, але ЛҐБТІК+ люди продовжували бути невидимими.
ЛҐБТІК+ в політичних та мистецьких елітах
На початку існування СРСР серед представників влади були і гомосексуали. Наприклад, голова Комісаріату закордонних справ Георгій Чичерін був фактично відкритим ґеєм і за часів його керівництва, з 1918 до 1930 року, приймав до себе у відомство багато інших гомосексуальних чоловіків. Але так існувало недовго, і уже скоро такі люди були звільнені або репресовані.
Усі ми знаємо відомого українського кінорежисера вірменського походження Сергія Параджанова. Він став одним з найвідоміших та найбільш талановитих кіномитців свого часу, а ще Параджанов був ґеєм. Згодом влада СРСР засудила його за мужелозтво, насправді в політичних цілях. Поета Миколу Клюєва, серед віршів якого виявили любовну лірику від чоловіка до іншого чоловіка, заарештували в 1934 році та відправили на заслання, а в 1937 році розстріляли як контрреволюціонера.
Навіть після смерті Сталіна, до самого кінця існування СРСР існувало переслідування гомосексуальних людей. Спійманих відправляли у заслання, табори, або на примусове «лікування» до психіатричних лікарень. По суті, в тоталітарному Союзі цю статтю найчастіше використовували для придушення будь-яких незгодних з режимом.
