В Еквадорі набув чинності закон, який мав зробити систему усиновлення швидшою і скоротити час, який діти проводять в інституційному догляді. Однак разом із процедурними змінами парламент закріпив норми, які правозахисники називають дискримінаційними щодо ЛГБТК+ людей.
Нова реформа прямо встановлює, що людина, яка хоче усиновити дитину самостійно, має бути гетеросексуальною. Для одностатевих пар заборона на спільне усиновлення в Еквадорі існувала і раніше на рівні Конституції, попри те, що в країні діє шлюбна рівність. Тепер коло людей, відсторонених від усиновлення через сексуальну орієнтацію, стало ще ширшим.
Ще більше занепокоєння викликали положення, які стосуються сімей із трансгендерними дітьми. Закон дозволяє розглядати підтримку певної гендерно-афірмативної медичної допомоги як можливу підставу для позбавлення батьківських прав. Human Rights Watch попереджає, що нечітке формулювання може змусити родини боятися навіть звертатися за медичною консультацією.
Закон набув чинності 14 серпня 2026 року після публікації в офіційному реєстрі. Національна асамблея схвалила його 28 липня 118 голосами “за”, без голосів “проти”, ще 25 депутатів утрималися. Президент Даніель Нобоа повідомив парламент про свою згоду 13 серпня.
Гетеросексуальність стала формальною умовою для одиночного усиновлення
Офіційна мета реформи звучить цілком зрозуміло: прибрати бюрократичні затримки, прискорити усиновлення та скоротити перебування дітей у закладах догляду. Еквадорський парламент саме так і презентував закон.
Проблема, на думку правозахисників, у тому, що до цієї мети додали обмеження, які не мають стосунку до здатності людини виховувати дитину.
Конституція Еквадору вже передбачає, що усиновлення дозволене лише різностатевим парам. Проте попередня редакція Кодексу про дітей та підлітків, хоча й надавала пріоритет одруженим гетеросексуальним парам, не встановлювала прямої вимоги, щоб людина, яка усиновлює самостійно, обов’язково була гетеросексуальною.
Новий закон таку вимогу запровадив. Отже, лесбійка, гей чи бісексуальна людина може бути автоматично виключена з процедури не через оцінку її житлових умов, психологічної готовності, фінансової стабільності або здатності піклуватися про дитину, а лише через сексуальну орієнтацію.
Human Rights Watch вважає такий підхід несумісним із міжнародними стандартами прав людини.
“Покращення системи усиновлення є легітимною законодавчою метою, але воно не повинно використовуватися як привід для закріплення дискримінації та створення ризиків для здоров’я дітей”, – заявив старший дослідник Human Rights Watch з питань ЛГБТ-прав Крістіан Гонсалес Кабрера.
Еквадорська федерація ЛГБТ-організацій сформулювала свою позицію ще простіше: прискорення усиновлення справді потрібне, але сексуальна орієнтація не повинна бути бар’єром.
Організація наголошує, що придатність потенційних батьків має оцінюватися індивідуально. Сам факт того, що людина є ЛГБТК+, нічого не говорить про її здатність забезпечити дитині безпечне, стабільне та турботливе середовище.
Батьків трансгендерних дітей можуть поставити перед небезпечним вибором
Найбільш суперечлива частина закону виходить далеко за межі самої процедури усиновлення.
У тексті йдеться про можливість позбавлення батьківських прав, якщо батьки “сприяють” медичним, хірургічним або фармакологічним процедурам, спрямованим на те, що закон називає “модифікацією біологічної статі” дитини.
Якщо батьківських прав позбавлять обох батьків і не буде родичів, які можуть взяти дитину під опіку, закон створює шлях до визнання такої дитини доступною для усиновлення.
Саме широта формулювання викликає особливе занепокоєння.
Human Rights Watch попереджає, що під нього потенційно може підпасти широкий спектр медичної допомоги. Для родини це створює ризик, коли саме звернення до лікаря або підтримка трансгендерної дитини може сприйматися як потенційна загроза з боку держави.
Еквадорська федерація ЛГБТ-організацій закликає застосовувати цю норму максимально вузько і не допускати її використання через припущення чи узагальнення. Правозахисники також вважають, що суперечливі положення можуть стати предметом перевірки Конституційним судом.
Тема особливо чутлива на тлі нещодавніх рішень самого Конституційного суду Еквадору. У березні та квітні 2026 року він підтвердив права трансгендерних підлітків, постановивши, що влада не може автоматично відмовляти людині до 18 років у зміні гендерного маркера в документах лише через її вік.
Водночас новий закон робить виняток для так званих “нормалізувальних” медичних втручань щодо дітей, народжених із варіаціями статевих характеристик.
Це теж викликало критику Human Rights Watch.
Такі операції на інтерсекс-дітях нерідко проводяться у ранньому віці, коли сама дитина не може надати згоду, і не завжди є медично необхідними. Правозахисна організація давно закликає відкладати втручання, які можна безпечно перенести до моменту, коли людина зможе сама брати участь у рішенні щодо власного тіла.
У результаті виникає очевидна суперечність: закон карає батьків за підтримку певної допомоги трансгендерній дитині, але окремо захищає від такого ризику батьків, які погоджуються на незворотні “нормалізувальні” втручання щодо інтерсекс-дітей.
Права дитини не мають залежати від упереджень щодо її сім’ї
Критика нового закону не означає заперечення самої необхідності реформувати систему усиновлення.
Навпаки, і Human Rights Watch, і ЛГБТК+ організації Еквадору погоджуються: дитина не повинна роками залишатися в інституції через бюрократичну тяганину.
Але прискорення процедури і дискримінація потенційних батьків – зовсім різні речі.
Якщо головним критерієм є найкращі інтереси дитини, то оцінювати потрібно конкретну людину або родину – їхню здатність забезпечити безпеку, стабільність, турботу і підтримку.
Сексуальна орієнтація сама по собі нічого з цього не визначає.
Так само підтримка трансгендерної дитини не повинна автоматично перетворювати люблячих батьків на людей, яким загрожує втручання держави в сімейне життя.
Еквадорська федерація ЛГБТ-організацій наголошує, що вона не вимагає усиновлення “без контролю” або меншого захисту дітей. Її вимога набагато простіша – однакові правила, засновані на фактах, а не на стереотипах.
Це особливо показово для країни, де одностатеві пари вже можуть одружуватися, але досі не мають рівного доступу до усиновлення.
Юридичне визнання сім’ї тут ніби зупиняється на півдорозі: держава визнає двох чоловіків або двох жінок подружжям, але водночас Конституція не дозволяє цій же парі разом усиновити дитину.
Нова реформа не усунула цю нерівність.
Навпаки, вона розширила її на ЛГБ людей, які хочуть усиновлювати самостійно, і створила нову невизначеність для сімей із трансгендерними дітьми.
Тому дискусія навколо закону в Еквадорі тепер стосується вже не лише того, як швидко працює система усиновлення.
Питання значно фундаментальніше: чи може держава говорити про “найкращі інтереси дитини”, якщо одночасно оцінює потенційних батьків не за їхньою здатністю виховувати, а за тим, кого вони кохають.