У Сенегалі ЛГБТ-люди дедалі частіше стикаються з арештами, тривалим утриманням під вартою, примусовим тестуванням на ВІЛ та розголошенням приватної інформації. Таких висновків дійшла Human Rights Watch. Організація закликає владу Сенегалу припинити переслідування та забезпечити затриманим доступ до захисту й медичну конфіденційність.
«ЛГБТ-люди змушені обмежувати своє звичайне життя й не користуватися своїми правами через страх арешту та посилення стигми. Уряд Сенегалу має зупинити ці переслідування, які загрожують правам усіх», – заявила дослідниця прав ЛГБТ-людей Human Rights Watch Ларісса Кожуе.
11 березня 2026 року парламент Сенегалу змінив статтю 319 Кримінального кодексу. Максимальний строк ув’язнення за добровільні одностатеві стосунки збільшили вдвічі – до десяти років. Закон також передбачає покарання за так звану «популяризацію» гомосексуальності, підтримку або фінансування ЛГБТ-людей та організацій: до семи років ув’язнення і штраф. Одностатеві сексуальні стосунки були криміналізовані в країні й раніше, з 1965 року, але нові положення розширили коло дій, за які людину можуть переслідувати.
Human Rights Watch пов’язує посилення репресій із хвилею затримань, що розпочалася ще до ухвалення поправок. У грудні 2025 року в регіоні Тієс затримали п’ятьох чоловіків, а в лютому 2026-го в столиці Дакарі – ще дванадцятьох. Згодом повідомлення про арешти надходили й з інших міст. Силовики заявляли, що для пошуку підозрюваних використовували дані з вилучених телефонів, повідомлення третіх осіб і обшуки приватних приміщень.
Точну кількість затриманих Human Rights Watch не змогла перевірити самостійно. За даними сенегальської правозахисної організації RADDHO, від лютого до липня заарештували щонайменше 212 людей. Організація HIV Justice Network повідомляла про понад 300 арештів за той самий період. Це оцінки двох різних організацій, а не числа, які слід додавати одне до одного. За даними HIV Justice Network, 82 затриманим також висунули обвинувачення в «умисній передачі ВІЛ»; у серпні суд відхилив ці обвинувачення.
Правозахисники опитали в Сенегалі 39 людей, серед них колишніх затриманих, юристів, медичних працівників, представників громадських організацій і місцевої ЛГБТ-спільноти. Вони також вивчили офіційні заяви та повідомлення медіа. 29 вересня Human Rights Watch надіслала свої висновки й запитання представникам влади, зокрема Міністерству юстиції, жандармерії та поліції. На час публікації дослідження відповіді не отримала.
Один із чоловіків, затриманих у Тієсі, розповів правозахисникам, що поліція прийшла до нього додому, коли він із друзями готував показ мод. Спочатку їх затримали через куріння кальяну, а згодом звинуватили у так званих «діях проти природи». Через місяць обвинувачення зняли за браком доказів. «Нас били, шмагали й давали ляпасів. У мене травмоване стегно, і біль досі не минув», – сказав 23-річний чоловік.
Проблеми, за даними Human Rights Watch, не закінчуються після арешту. Соціальний працівник у дакарській в’язниці Ребес розповів про дискримінацію людей, яких утримують за підозрою в одностатевих стосунках: їх відсторонюють від спільних занять і молитви, змушують користуватися окремими послугами, а іноді виконувати побутову роботу.
Правозахисники також звертають увагу на тривале попереднє ув’язнення. У квітні суд засудив 24-річного чоловіка до шести років позбавлення волі та штрафу. Адвоката в нього не було. В іншій справі, пов’язаній із лютневою хвилею арештів, суд припинив провадження щодо 28 людей і звільнив їх, але 71 особу передав до суду за обвинуваченнями у «злочинній змові» та «діях проти природи».
Юристи, з якими говорила Human Rights Watch, кажуть, що нова заборона «популяризації гомосексуальності» створює страх навіть серед адвокатів. Деякі побоюються, що представництво ЛГБТ-клієнтів можуть витлумачити як підтримку забороненої діяльності. Один із адвокатів повідомив, що затриманих схиляли відмовитися від правової допомоги та допитували без захисника.
«Як ми можемо представляти заарештованих, якщо нас самих можуть звинуватити в популяризації? Саме тому люди так неохоче беруться за ці справи», – пояснив юрист. Інший адвокат наголосив: «Кожна людина має право на справедливий суд. Для мене важливо одне: чи були дотримані її права?»
Окрему тривогу викликає примусове тестування на ВІЛ. За свідченнями, зібраними Human Rights Watch, затриманих тестували без усвідомленої згоди, а результати використовували для додаткових обвинувачень або продовження утримання під вартою. Жандармерія повідомляла про проведення таких тестів. Правозахисники зазначають, що законодавство самого Сенегалу гарантує конфіденційність медичної інформації та захист затриманих від обов’язкового тестування.
Медичні працівники попереджають і про ширші наслідки. Страх примусового тестування, розголошення ВІЛ-статусу та арешту змушує людей уникати медичних закладів. «Якщо через закон люди перестануть приходити до клінік, це стане проблемою для громадського здоров’я», – сказав один із лікарів. Інший повідомив Human Rights Watch, що частина його пацієнтів переховується, а близько третини більше не приходить на прийом для лікування ВІЛ. Це спостереження конкретного лікаря, а не загальнонаціональна статистика.
Міністерство охорони здоров’я Сенегалу та національний орган із протидії СНІДу у своїх заявах наголошували на важливості лікування й профілактики ВІЛ, а також розмежування медичних і судових даних. ЮНЕЙДС зі свого боку закликала захищати конфіденційність інформації про здоров’я та довіру між пацієнтами й медиками.
Human Rights Watch задокументувала й випадки появи приватних відомостей про затриманих у медіа. В окремих публікаціях деталі майже дослівно збігалися з матеріалами слідства, що, на думку організації, вказує на можливий витік даних. Один із опитаних розповів, що в газетах і соцмережах з’явилися його фотографії та інформація про речі, знайдені під час обшуку. Розголошення таких відомостей може призводити до погроз, насильства й відторгнення з боку близьких.
Опитані правозахисниками люди говорили про постійний страх, тривогу й ізоляцію. Дехто переїхав, перестав користуватися соцмережами або майже не виходить із дому. 27-річний громадський працівник із Дакара описав своє становище так: «Ми припинили всю діяльність, навіть онлайн. Тепер ніхто нікому не довіряє. Мене можуть заарештувати будь-коли, бо я працюю зі спільнотою. Навіть зараз, коли я не у в’язниці, я живу так, ніби перебуваю там».
Наприкінці жовтня Сенегал прийматиме юнацькі Олімпійські ігри – першу олімпійську подію на африканському континенті. Human Rights Watch вважає, що переслідування ЛГБТ-людей ставить під сумнів дотримання країною власних законів, міжнародних зобов’язань і принципу недискримінації, закріпленого в Олімпійській хартії.
Організація закликає президента Сенегалу домогтися звільнення людей, свавільно затриманих за статтею 319, а парламент – скасувати положення, що криміналізують добровільні одностатеві стосунки та підтримку ЛГБТ-людей. Серед інших вимог – розслідувати повідомлення про зловживання, гарантувати кожному затриманому доступ до адвоката, заборонити примусові тести на ВІЛ і припинити розголошення медичних даних.