Французький активіст Арно Абель відстоює світськість, універсалізм і республіканські цінності як основу захисту прав ЛГБТК+ людей. Водночас очолювана ним асоціація Fiertés citoyennes опинилася в центрі гострого конфлікту всередині французького квір-руху та два роки поспіль не була допущена до офіційної ходи Прайду Парижа.
Як розповідає у своєму портретному матеріалі французьке ЛГБТК+ видання Têtu, 52-річний паризький державний службовець називає себе переконаним центристом і не приховує неприйняття політичного радикалізму. Проте саме його погляди та публічна діяльність стали предметом запеклих суперечок між різними частинами ЛГБТК+ спільноти Франції.
Арно Абель народився у Ванні, у регіоні Бретань, і був найстаршим із трьох дітей у родині працівників годинникової крамниці. Його сім’я дотримувалася правоцентристських поглядів, була християнською, але не надто релігійною чи консервативною.
За словами Абеля, його гомосексуальність не спричинила серйозної сімейної кризи. У підлітковому віці мати знайшла в його рюкзаку номер Têtu. Реакцію батька після камінг-ауту активіст описує стисло: «Він сердився двадцять чотири години, а потім жив далі».
Після вивчення права в Регіональному інституті адміністрації Нанта Абель розпочав кар’єру на державній службі. Він працював у міністерствах охорони здоров’я, бюджету та юстиції, переважно займаючись питаннями соціальної політики. У квітні 2026 року перейшов до Міністерства сільського господарства Франції.
Абель пояснює, що його завжди цікавила державна політика, оскільки саме в адміністрації можна побачити, як політичні рішення реалізуються на практиці. Водночас робота в міністерствах продемонструвала йому розрив між публічними обіцянками та складністю реальних процесів. Особливо його непокоїть нездатність політиків працювати з довгостроковими питаннями, зокрема екологічними проблемами.
Одним із наслідків цієї нездатності Абель вважає посилення популізму. До популістських сил він зараховує як ультраправе «Національне об’єднання», так і ліву партію «Нескорена Франція».
Перед муніципальними виборами 2020 року Абель уперше долучився до політичної кампанії. Спочатку він підтримував колишнього радника Франсуа Олланда Гаспара Ганцера, який претендував на посаду мера Парижа. Після зняття кандидатури Ганцера Абель приєднався до команди математика й політика Седріка Віллані.
Через два роки Абель сам балотувався на парламентських виборах від Союзу центристів та екологів, невеликої партії, яка тоді підтримувала президента Еммануеля Макрона. Він не розраховував на перемогу, але називає кампанію важливим досвідом, який навчив його захищати власні погляди під час конструктивних політичних дискусій.
Приблизно в цей самий період виникла асоціація Fiertés citoyennes. Абель та кілька його однодумців почали обговорювати у Telegram, як повернути принципи універсалізму та світськості до центру французького ЛГБТК+ активізму.
У засновницькій декларації, оприлюдненій 2022 року, учасники асоціації заявили про дві загрози. Першою вони назвали ненависть до ЛГБТК+ людей, другою – те, що самі описали як радикалізацію частини спільноти під впливом ідентичнісних та віктимізаційних ідеологій, які, на їхню думку, суперечать французькій республіканській моделі.
Головна теза Абеля звучить так: «Світськість захищає ЛГБТК+ людей». Він запитує, чи існує багато держав під владою релігійних фундаменталістів, ісламістських або євангелістських, у яких права жінок та ЛГБТК+ людей справді розширюються.
До 120-річчя французького закону 1905 року про відокремлення церкви від держави Fiertés citoyennes підготувала в Парижі тематичну виставку. Асоціація прагне привернути увагу до можливого згортання вже здобутих прав.
Абель також закликає відкрито говорити про гомофобію в окремих соціальних середовищах і районах. На його переконання, замовчування проблеми дає ультраправим можливість привласнювати тему захисту ЛГБТК+ людей та використовувати її для залучення голосів спільноти.
Водночас активіст регулярно критикує саме «Національне об’єднання» та звинувачує його представників у лицемірстві. Коли депутат Жан-Філіп Танги підтримав муніципалітети, які відмовлялися вивішувати райдужний прапор, Абель заявив, що ультраправих цікавить протидія ЛГБТК-фобії лише тоді, коли її можна використати для ксенофобного порядку денного.
Він також публічно звертався до депутата Бруно Клаве, який узяв участь у партійному «фестивалі толерантності та боротьби з гомофобією». Абель іронічно запитав політика, відколи «Національне об’єднання» почало боротися з гомофобією.
Попри таке дистанціювання від ультраправих, частина квір-активістів звинувачує Fiertés citoyennes у близькості до правоконсервативного дискурсу. Із січня 2025 року анонімний акаунт Le Coin des LGBT називає організацію «ультраправим угрупованням».
Серед претензій до Абеля згадують його заперечення проти вислову «люди, які менструюють», заяви про ісламістський вплив, а також публікацію матеріалів Fiertés citoyennes у виданнях Marianne, Le Point, L’Express і Charlie Hebdo. Свої тексти організація розміщувала і в самому Têtu.
Суперечка мала цілком практичні наслідки. У 2023 році Fiertés citoyennes брала участь у Прайді Парижа, однак 2025 року Inter-LGBT, організація, відповідальна за проведення ходи, відмовила їй у доступі до офіційної колони. Inter-LGBT звинуватила представників асоціації в онлайн-переслідуванні своїх волонтерів.
У червні 2026 року Fiertés citoyennes знову не допустили до ходи. До попередніх звинувачень організатори додали порушення процедури реєстрації. Абель зі свого боку називає це спробою дискредитувати асоціацію, перешкодити дискусії та витіснити незручні погляди з ЛГБТК+ руху.
Активіст визнає, що виключення з Прайду стало болісним для членів і членкинь організації. Однак відмовлятися від своєї діяльності він не збирається: «Щоб займатися активізмом у ЛГБТК+ середовищі, потрібно мати товсту шкіру».
Історія Арно Абеля та Fiertés citoyennes демонструє глибокі розбіжності всередині французького ЛГБТК+ руху. У центрі суперечки перебувають не лише світськість та універсалізм, а й питання про межі прийнятної публічної полеміки, співвідношення різних форм дискримінації та право окремих груп представляти себе в спільному просторі Прайду.