«Ми хочемо бути офіційно одруженими, а не лише партнерами». Як минув рік першої квір-пари, що оформила партнерство в Латвії
Минув рік з моменту запровадження в Латвії інституту партнерства. Хоча воно ще не вважається шлюбом, але дозволило одностатевим парам вступати в офіційний союз, який визнавався б державою.
Опівночі 1 липня 2024 року Яніс і Максим у нотаріуса уклали партнерський союз. Вони стали першою в Латвії офіційно зареєстрованою одностатевою парою. Через рік кореспонденти «Настоящего Времени» знову зустрілися з Янісом і Максимом, щоб дізнатися, як живе молода сім’я.
Яніс і Максим називають один одного чоловіками. Готування, прання, прибирання ділять навпіл, у кого є вільний час, той і робить. Втім, у кожного є і свої домашні обов’язки.
«Я беру відповідальність за сімейний бюджет. У мене є Excel-таблиця, де я розраховую бюджет на наступні 6 місяців, тому що є плани, думки, бажання і так далі», – говорить Максим.
«А я більше відповідаю за розваги сім’ї, планую, куди ми можемо вирушити подорожувати і як провести вихідні», – ділиться Яніс.
Своїми характерами вони доповнюють один одного, каже Максим:
«Лід і полум’я в нашому випадку. Я – інтроверт, Яніс – екстраверт, йому більше подобається в колі людей, друзів. Мені більше подобається сидіти вдома, займатися домом».
На питання, що змінилося за цей рік, відповідають, що стали почуватися в більшій безпеці.
«Мені не потрібно хвилюватися, наприклад, якщо мій чоловік потрапить до лікарні, що я не зможу до нього потрапити. Мені не треба весь час рахувати в умі, скільки я йому переказав грошей, чи не перевищив я дозволений у державі ліміт, і тоді будуть проблеми», – говорить Яніс.
За 11 місяців у Латвії зареєстрували 564 партнерства. Це дані Управління громадянства та міграції. Одностатевих союзів менше половини – 219, 345 союзів уклали гетеросексуальні пари.
«Під час широких дебатів ще перед ухваленням закону вказувалося, що це може бути важливо не тільки одностатевим парам, – говорить присяжний адвокат Лауріс Лієпа. – Виявилося, так і є, інститут партнерства значущий і для людей, які, теоретично, можуть йти й одружуватися. Швидше за все, на те є дві причини. Перша – практична. Партнерство дає можливість оформити свої стосунки, не називаючи їх шлюбом, а як раціональне спільне життя ділять спільні витрати та доходи. Другий аргумент може бути глибшим, серйознішим і від цього цікавішим. Міркування, що партнерство з державою та релігійними традиціями пов’язане менше».
Проте партнерство в Латвії не ідеальний інструмент. Наприклад, воно не вирішує питання спадщини, що буде в разі смерті партнера. Або, що стане з дітьми – у партнерів немає презумпції батька. Це, якщо діти є. Якщо їх немає, партнери не можуть їх усиновлювати. Тому Яніс і Максим продовжують мріяти одружитися по-справжньому.
«Ми, коли вибирали обручки, ми спеціально вибрали срібні обручки, тому що золоті обручки – на весілля. Ми мінялися срібними, тому що це тільки один крок. Це не остання точка, де ми хочемо зупинитися. Ми хочемо зіграти весілля, ми хочемо бути офіційно одруженими, не тільки партнерами. Є ще, куди рости», – говорить Максим.
«У нас є така мрія, – доповнює Яніс. – І хочемо поміняти срібні обручки на золоті, звичайно ж».
