Як розпізнати мотив упередження у воєнному злочині, працювати зі свідченнями людини, яка пережила травму, і перевіряти цифрові докази? Ці питання фахівці розбирали на тренінгах «Лабораторія практичного досвіду: воєнні злочини та СОҐІ», які ГО «Прожектор» провела 26 жовтня в Чернігові та 28 жовтня в Києві.
За матеріалом організації, у навчанні взяли участь представники правоохоронних органів, адвокатури та громадського сектору. Вони працюють із документуванням і розслідуванням воєнних злочинів, зокрема тих, що могли бути вчинені проти людей через їхню сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність. СОҐІ – скорочення для цих двох ознак.
Як встановити мотив упередження
Примусове оголення, погрози розкрити сексуальну орієнтацію, приниження та сексуальне насильство під час окупації можуть бути важливими обставинами для встановлення мотиву злочину. На тренінгах учасники аналізували реальні й змодельовані ситуації: шукали ознаки цілеспрямованого переслідування, зв’язки між повторюваними епізодами насильства та обговорювали, які докази потрібно зібрати.
За даними ГО «Прожектор», саме в темі первинної кваліфікації повторюваних епізодів насильства учасники показали найбільший прогрес. Частка правильних відповідей зросла з 71,9% до навчання до 87,5% після нього.
Чому важливо враховувати наслідки травми
Окремий блок присвятили роботі з постраждалими. Людина, яка пережила катування або сексуальне насильство, може не пам’ятати окремих деталей, плутатися в послідовності подій чи уникати запитань. Як наголошують організатори, це саме по собі не означає, що її розповідь недостовірна.
Учасники вивчали вплив травматичного стресу на пам’ять і принципи інтерв’ювання, що враховує пережите людиною. Також говорили про конфіденційність. Для ЛГБТІК+ постраждалих звернення по допомогу може бути пов’язане зі страхом примусового розкриття їхньої ідентичності.
За результатами підсумкового опитування, 100% опитаних учасників правильно визначили, що спосіб спілкування впливає на готовність постраждалої людини співпрацювати та на якість отриманих свідчень. Один із відгуків стосувався саме психологічної частини: «Дякую за отриманий досвід та нову корисну інформацію. Найбільше відгукнулась сесія від психолога».
Як перевіряли цифрові матеріали
Практичну частину тренінгів присвятили й OSINT – роботі з відкритими джерелами. Учасники розбирали перевірку фотографій і відео, визначення місця зйомки, аналіз метаданих, пошук інформації в соціальних мережах та виявлення цифрових маніпуляцій. Обговорювали також достовірність таких матеріалів і можливість використовувати їх як докази.
За словами організаторів, учасники запропонували додати до наступних програм більше вправ, у яких можна самостійно шукати й перевіряти інформацію. Запит на ширшу практичну частину стосувався також аналізу судових рішень, процесуальних помилок і моделювання розмов із постраждалими.
Навчання проводили у форматі peer-to-peer: фахівці разом розбирали складні випадки, обмінювалися досвідом і шукали рішення. У підсумковому опитуванні 92% учасників оцінили корисність тренінгів на 4–5 балів із п’яти, а 72% високо оцінили можливість застосувати здобуті знання у своїй роботі. Середня оцінка корисності становила 4,44 із 5. Однією з пропозицій було продовжити навчання до двох днів.
ГО «Прожектор» планує врахувати ці відгуки в наступних програмах. Організація наголошує: від того, як фахівці приймають свідчення, визначають обставини злочину й працюють із доказами, залежить доступ постраждалих до захисту та правосуддя.

