Військовий з Краматорська зробив камінг-аут. Побратимам нічого не казав, бо боявся цькування
Дмитру Павлову з Краматорська 30 років. На початку повномасштабної війни під час мобілізації він потрапив до армії, а наприкінці травня отримав серйозне поранення ноги. Нещодавно він зробив камінг-аут — розповів у соцмережі, що він гей. Дмитро довго обмірковував своє життя, поки був у лікарні на реабілітації, і нарешті наважився на цей важливий для себе крок. Бо втомився боятися і ховатися.
Вирішив — від мобілізації не буду ухилятися
Дмитро за освітою інженер зі зварювання, навчався в Донбаській державній машинобудівній академії. Після навчання, у 2014 році, за спеціальністю влаштувався на один із найбільших в Україні та у світі заводів важкого машинобудування — Новокраматорський машинобудівний завод. Він працював майстром і керував ділянкою зі збору і зварювання металоконструкцій. Потім навесні 2015-го була річна перерва — Павлов проходив строкову військову службу на Новомосковському полігоні, але, за його словами, досвіду поводження зі зброєю у нього не було. Тоді Дмитро і уявити не міг, що йому все ж таки доведеться навчитися стріляти.
«Після 24 лютого я намагався жити звичайним життям, бо схожі події пережив ще у 2014-му. Для себе вирішив, що добровольцем не піду, але якщо покличуть по мобілізації, то ухилятися не буду. І ось шостого березня мене викликали до військкомату. Я зібрав речі і пішов. Опинився в Часівярській бригаді територіальної оборони. На той момент ми чергували на блокпосту між Бахмутом і Часів Яром».
Від «я тебе ніколи не прийму таким» до «я пробачаю тобі все, що ти зробив»
До мобілізації на війну Дмитро не спілкувався з батьками. Це вони так вирішили, бо дізналися, що їхній син — гей. 3 січня 2020 року у родині Павлових сталася серйозна розмова.
«В той день я повернувся від свого хлопця після святкування Нового року. Вдома мати почала довгий та настирливий допит: де я був, з ким, чи не було там геїв, а може і я гей. І тоді мені урвався терпець, і я їй все розказав. У мами почалась істерика, але це було більше показово, щоб викликати у мене почуття провини.
Після цього батьки почали мене ігнорувати — все наше спілкування зійшло до повідомлень в Телеграмі.
Там я і отримав від матері повідомлення: «Я тебе не виганяю, але з’їдь від нас якомога швидше» та «Я тебе ніколи не прийму таким»
Коли Дмитро отримав повістку, він написав про це батькам. Мама тоді йому сказала: «Я пробачаю тобі за все, що ти зробив». Зараз вони спілкуються, але вже не так тісно, як це було до тієї розмови у січні.
На заводі доводилося прикидатися натуралом і вигадувати історії про дівчат
Тож про те, що він гей, Дмитро більше нікому не казав. Чоловік довго не наважувався відкритися комусь, крім тих, з ким намагався побудувати стосунки. Тому ніхто з його побратимів нічого не знав. Дмитро розумів, що цькування не уникнути. Просто з таким ставленням вже стикався на роботі, хоча зі співробітників теж ніхто нічого не знав.
«Коли прийшов на роботу з проколотим вухом, мені погрожували, казали, що у мене будуть проблеми, якщо сережку не зніму. Пам’ятаю, як хтось сказав: «Сьогодні ти прийшов із сережкою, а завтра скажеш, що спиш із чоловіками». Мені постійно доводилося прикидатися натуралом, вигадувати собі дівчат і розповідати, як я проводжу з ними час, аби лише уникнути цькування на заводі».
Але на початку травня серед військових пішли чутки, ніби Дмитро гей. Він зізнається, що тоді життя трохи ускладнилося, бо побратими почали уникати Павлова, постійно намагалися його зачепити гомофобськими жартами і пропозиціями. Дмитрові залишалося тільки все це переводити в жарт. Зізнатися побратимам він так і не наважився.
Якщо травма дозволить, хочу працювати кондитером
А 25 травня, за два дні до свого 30-річчя, на ранковому чергуванні Дмитро отримав поранення. Деталі та обставини не розголошуються. Зараз чоловік лікується: ліва нога нижче коліна не працює, Дмитро її зовсім не відчуває. Нещодавно військово-лікарська комісія визнала Павлова непридатним для подальшої військової служби, тому зараз відбувається процес звільнення з армії.
«Після цього хочу переїхати до Вінниці або Києва, знайти житло і роботу. В ідеалі хотів би працювати кондитером. Готувати любив з самого дитинства, і якби батьки не наполягли на професії зварювальника, я би пішов вчитися на кухаря.
Всьому, що я зараз можу, навчився самостійно, через Інтернет. Особливо люблю робити десерти, мій улюблений — це торт «Чорний ліс». Але як все складеться, не берусь прогнозувати, чи зможу працювати на кухні, беручи до уваги проблему з ногою».
Після зізнання ніби гора впала з плечей
Після камінг-ауту у соціальній мережі Дмитро каже, що в його житті особливо нічого не змінилося. Хіба що отримав купу підтримки в Інтернеті, на яку навіть не розраховував, — люди з усього світу висловлювали йому слова подяки.
Хоча знаєте, дещо змінилося. Я змінився. Нарешті перестав боятися себе і прийняв справжнім, таким, який я є
У Дмитра є коханий — Андрій (ім’я змінено), також військовий, служить в іншій частині. Вони вже давно не бачилися, і це, за словами співрозмовника, дуже погано впливає на їхні стосунки
Автор: особистий архів
«Ми востаннє бачилися, коли Андрій приїздив до мене після операції, всередині літа. Відстані і неможливість зустрічі, а ще через те, що часто поганий зв’язок. У Андрія багато роботи, бо він військовий медик, ми стали дуже мало спілкуватися… Останній раз, коли спілкувалися, я розповів, що зробив камінг-аут. Андрій сказав, що я молодець. Але сам він воліє не афішувати свою сексуальну орієнтацію».
