У межах проєкту «Незламні голоси в часи війни» БФ «Гендер Зед» провів онлайн-академію для журналісток. Учасниці говорили про сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність, гендерну рівність, відповідальну мову в медіа, стереотипи, дискримінацію та інтерсекційність.
Результатом навчання стали матеріали про ЛГБТ+ людей, жіноче лідерство, психологічну стійкість, війну, вимушену міграцію та дезінформацію. Журналістки працювали з особистими історіями, експертними коментарями й інтерв’ю, створювали репортажі та відеосюжети. Частина публікацій присвячена життю в Україні, інші розповідають про Німеччину та досвід людей, які виїхали за кордон через війну.
ЛГБТ+ люди, видимість і право бути собою
У відео «Усі хотіли мене “перевиховати”: історія трансгендерної жінки Софії з Черкас» «Суспільне Черкаси» розповідає про тиск з боку оточення, спроби змінити Софію, її шлях до прийняття себе та життя в українському суспільстві.
Матеріал «Серце, що б’ється мовою мистецтва: про квір-темпоральність та українських митців у вигнанні» звертається до українського квір-мистецтва й досвіду вимушеної міграції. Його герої та героїні говорять через творчість про ідентичність, пам’ять і втрату.
У публікації «Хейтспіч як зброя проти ЛГБТІК+ українських мігрантів і мігранток. Досвід Німеччини та уроки для України» авторка досліджує мову ворожнечі та дискримінацію, з якими українські ЛГБТІК+ люди можуть стикатися за кордоном, і розглядає, що з німецького досвіду може бути корисним Україні.
«Квітнути на чужині: як живуть українські ЛГБТК+ біженці за кордоном» – матеріал про пошук безпеки й спільноти, адаптацію в новій країні та життя людей, чий досвід поєднує вимушений виїзд і належність до ЛГБТК+ спільноти.
Гендерна рівність і жіноче лідерство
Публікація «Від хорунжої УСС до голлівудської зірки: історії українських жінок, які надихають» розповідає про жінок, які досягали успіху в різних сферах і змінювали уявлення про те, якими можуть бути жіночі ролі.
«Віра про віру, надію і мрію» – історія про мрії, можливості для самореалізації та пошук нових життєвих перспектив після вимушеного переселення. Доступна також друкована версія матеріалу.
Про жіноче лідерство в культурі та осмислення воєнного досвіду через театр ідеться в матеріалі «Різні рівні. Частина 4. Режисерки в історії та війні, або Навіщо ветеранам грати комедію?».
Психологічна стійкість, підтримка та війна
В інтерв’ю «На війні ніхто “не вбиває людину” – знищують ворога» військова психологиня Людмила Осипенко-Ковальчук говорить про психологічний досвід військовослужбовців, наслідки війни та труднощі повернення до цивільного життя.
«Бахмут пахне трояндами, а Чернігів – свіжістю» – історія працівниці культури Анни Голубцової, яка залишила Бахмут і почала новий етап життя в Чернігові, зберігаючи зв’язок із рідним містом.
Серія «Різні рівні» розглядає підтримку з кількох боків. Перша частина присвячена професійному вигоранню журналісток і спільноті взаємодопомоги. Друга розповідає, як мистецтво допомагає проживати складні емоції, пов’язані з війною. У третій частині – подкасті «Градусник» – йдеться про ветеранський театр «Серцевір» і видимість ветеранів та ветеранок.
Публікація «Як ти? Що допомагає тобі справлятися?» містить поради чернігівських психологів щодо стресу й підтримки ментального здоров’я. «Ми повернули собі сили» розповідає про навчально-ретритний тренінг для медійників і медійниць, який поєднав професійне навчання з відновленням.
Матеріал «Повернення з фронту: як бізнесу створити безпечне середовище для колишніх військових» присвячений бар’єрам, із якими можуть стикатися ветерани й ветеранки після служби, та діям роботодавців для створення інклюзивних умов праці.
Дезінформація та інформаційна стійкість
У матеріалі «Наталя Фенько: в епоху постправди емоції, вірування, особисті переконання стали важливішими за факти» йдеться про те, як люди сприймають інформацію та які виклики це створює для журналістики.
Публікація «Як ініціатива Vitsche Berlin підсилює голос України і протидіє російській дезінформації» висвітлює роботу української ініціативи в Німеччині. А «Україна – Німеччина: як ми можемо зміцнити одна одну і навіщо Росія хоче нас розсварити» розглядає солідарність між двома суспільствами та спроби послабити її інформаційними маніпуляціями.
Вимушена міграція та адаптація
«Як живеться українським біженцям у Німеччині: правда та міфи» пояснює реалії життя українців і українок у Німеччині та поширені уявлення про соціальну підтримку й інтеграцію. У матеріалі «“Думають, що українці їдуть за виплатами”: з якими складнощами зіштовхуються біженці в Німеччині» люди розповідають про стереотипи та власний досвід облаштування життя після виїзду.
«Вчителька з Ужгорода за два роки вивчила німецьку і сама вчить дітей у Берліні» – історія професійної адаптації українки. Інший матеріал, «Міжнародні поїздки як неформальна дипломатія, яка змінює реальність», присвячений дослідницьким поїздкам для локальних медіа й громадських організацій, професійним зв’язкам та співпраці з європейськими колегами.
У «Гендер Зед» підкреслюють, що ці різні за форматом роботи об’єднує увага до людського досвіду й прагнення говорити про складні питання без стереотипів. Для організації важливо, що знання з академії перейшли в журналістську практику: медіа можуть робити видимими історії людей, яких не завжди чують, і допомагати суспільству краще розуміти їхній досвід.
Матеріали створені в межах проєкту, який реалізують Deutsche Gesellschaft e.V., «Гендер Зед» і «Прес-клуб реформ» за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини та фундації WeAreAllUkrainians у рамках Програми Східного партнерства.