Суд стягнув з Держави 400 000,00 гривень на користь транс* жінки, яку незаконно притягнули до кримінальної відповідальності за порно
6 березня 2025 року Малиновський районний суд Одеси виніс рішення у справі, яка стала знаковою як для української судової практики, так й у сфері захисту прав людини. Суд зобов’язав Державу виплатити 400 000,00 гривень трансґендерній жінці Марії Вініченко в якості компенсації за моральну шкоду, нанесену за роки незаконного кримінального переслідування.
Такого рішення домігся адвокат Віталій Матвєєв, який супроводжував позивачку в рамках .
Ця справа стала символом боротьби за справедливість та підняла важливе питання відповідальності правоохоронних органів перед громадянами. Водночас вона оголила глибші соціальні проблеми – дискримінацію трансгендерних людей в Україні.
Минуло шість років
Про підозру у вчиненні кримінального правопорушення Марії Вініченко було повідомлено у березні 2019 року. Їй інкримінували виготовлення й розповсюдження зображень порнографічного характеру – статтю 301 Кримінального кодексу України. Обвинувачення ґрунтувалося на сумнівних доказах, і від самого початку справа мала ознаки неправомірності. Проте слідчі наполегливо просували справу вперед, а прокуратура затвердила обвинувальний акт.
На шляху до пошуку захисту трансжінка зіткнулась з чималою дискримінацією не лише з боку правоохоронний і слідчих органів. На тлі нетерпимості їй відмовляли в захисті адвокати, арґументуючи це тим, що не бажають паплюжити власну репутацію через справу людини, яка змінила свій ґендер. Тоді всі намагання на досягнення справедливості здавалися марними, поки вона не звернулась до адвоката Віталія Матвєєва, який у лютому 2020 року взяв цей випадок на супровід в рамкам проєкту «Human Rights Clinic», що реалізовує громадська організація «ПРОЖЕКТОР».
А далі були роки очікувань, судових засідань, стресу й морального виснаження – саме так виглядала реальність позивачки. Лише у травні 2023 року справедливість почала брати гору: Малиновський районний суд Одеси . Фактично це означало, що всі звинувачення були безпідставними.
Дискримінація як одна з причин переслідування
Важливим аспектом цієї історії є той факт, що Марія Вініченко є трансґендерною жінкою, яка наприкінці 2010-х вела активну діяльність в громадському секторі. Вона – одна з перших, хто здійснила не лише медичний трансґендерних перехід, але й юридичний. Знаючи на власному досвіді проблеми зі зміною статі в документам, з якими стикаються транслюди, вона в якості тренерки допомагала тим, хто має ґендерну дисфорію, пройти всі етапи транзиту. Тому припускала, що це могло бути однією з причин фабрикування проти неї кримінальної справи.
Досі Україна залишається країною, де ЛҐБТК+спільнота, особливо трансґендерні й небінарні люди, часто стикаються з упередженістю, порушенням прав та навіть насильством з боку суспільства і державних органів.
Захисник Віталій Матвєєв зазначає, що кримінальне переслідування Марії могло бути не лише юридично необґрунтованим, а ще й мотивованим трансфобією в правоохоронних органах. Затягнутий судовий процес, публічне обговорення особистих аспектів її життя, психологічний тиск – усе це свідчить про дискримінаційні практики, які, на жаль, досі є частиною системи.
Для багатьох людей пережити подібне випробування означає поставити крапку. Проте не просто так існує поняття моральної шкоди, тим паче, у випадку Марії Вініченко, завданої роками несправедливого переслідування й судової тяганини. Трансжінка вирішила добиватися відшкодування – й у минулому році .
Її аргументи були простими й очевидними: багаторічний тиск, страждання, приниження, безсонні ночі, погіршення психоемоційного стану – все це залишило глибокий слід у її житті. Чималий час вона отримувала психологічну підтримку від проєкту «Human Rights Clinic», бо переживала складний період життя, на що накладались спочатку умови пандемії, а пізніше – наслідки повномасштабного російського вторгнення в Україну. Ба більше, через відкрите кримінальне впровадження вона втратила роботу, почало руйнуватись особисте життя та відносини з сусідами, які дізналися про її трансґендерний перехід, на тлі чого почались побутові конфлікти, погіршився стан здоров’я. Але Держава, в особі відповідачів – поліції, прокуратури та казначейства – категорично заперечувала її вимоги. Офіційні представники стверджували, що позивачка не надала достатньо доказів, завданої їй шкоди.
Так скільки коштує несправедливість – й як оцінив наслідки суд? Після ретельного розгляду справи сьогодні було винесено рішення, яким Марія Вініченко отримує за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності 400 000,00 гривень. Суд посилався на мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць, проведений позивачкою під слідством і судом, та врахував конкретні обставини справи.
Цей вердикт – важливий, він підтверджує, що незаконні кримінальні переслідування мають наслідки, і держава несе відповідальність за дії своїх правоохоронних органів.
Справа Марії Вініченко – лише один із прикладів ширшої проблеми. В Україні трансґендерні люди стикаються з численними труднощами, серед яких правова невизначеність у складній й принизливій процедурі юридичного визнання ґендеру, дискримінація в сфері праці, мова ворожнечі й насильство, обмежений доступ до медицини, адже досі багато лікарів або відмовляються надавати послуги, або роблять це з відкритою упередженістю.
Юридична перемога адвоката Віталія Матвєєва в справі Марії Вініченко – важливий крок уперед, проте цей кейс не вирішує системних проблем, які потребують змін на рівні законодавства та правоохоронної системи. До того ж, ця історія стала своєрідним лакмусовим папірцем для української судової системи: чи здатна вона визнавати помилки та відшкодовувати шкоду тим, кого безпідставно переслідували?
Керівник проєкту «Human Rights Clinic» Віталій Матвєєв наголошує, що цей випадок може вплинути на подальшу практику щодо компенсації моральної шкоди за незаконне кримінальне переслідування. Це також сигнал для правоохоронних органів: кожна незаконна справа, кожне бездоказове звинувачення може обернутися серйозними фінансовими наслідками для держави.
Ремарка: а що далі?
Рішення Малиновського районого суду Одеси ще може бути оскарженним, і, ймовірно, боротьба трансжінки за повну компенсацію триватиме. Втім, вже зараз можна сказати: цей процес вийшов за межі однієї людини. Це справа, яка ставить питання перед суспільством: чи готові ми миритися з безкарністю тих, хто зловживає владою, чи будемо домагатися справедливості, навіть якщо шлях до неї довгий й складний?
Нагадаємо, супровід даної справи здійснювався в рамках проєкту «Human Rights Clinic», що реалізовується командою громадської організації «ПРОЖЕКТОР» за підтримки Європейського фонду за демократію (EED) та Посольства Канади в Україні.
Ця новина опублікована за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Її зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
