На YouTube-каналі “Море Людей” вийшло нове відео, що розповідає про життя та трансгендерний перехід 26-річного хлопця Леона. Це відверта історія про пошук себе, прийняття та виклики, з якими стикаються трансгендерні люди в Україні. Мета відео – дати підтримку тим, хто губиться у собі, і показати, що вони не самотні.
Народжений у “не тому тілі”: Шлях до самоусвідомлення
Леон згадує, що відчував себе хлопцем приблизно з трьох років. Для нього ніколи не було моменту “усвідомлення”, що він дівчина, а потім хлопець – завжди був хлопцем. Цей внутрішній дисонанс між тим, ким він себе відчував, і тим, як його називали, був присутній з раннього дитинства. Він пояснює, що для цисгендерних людей (тих, чия стать при народженні відповідає їхньому ґендеру) існує природний зв’язок між тілом та ґендером, тому вони не відчувають цього дисонансу. Проте для трансгендерних людей, коли ґендер один, а стать інша, це відчуття дуже різке і глибоке.
З 13 до 18 років Леон переживав жахливу дисфорію, що супроводжувалася затяжною депресією та численними суїцидальними спробами. Він ненавидів своє ім’я, голос, зовнішність – все, що не відповідало його внутрішньому відчуттю себе. За словами Леона, це було відчуття, коли “тобі просто хочеться зняти це тіло, викинути його і більше нікому в ньому не знаходитись”.
Пошук рішень та початок переходу
Леон почав шукати інформацію, цікавитися симптомами, які видавали йому “трансгендерність”. Він вивчав досвід трансгендерних людей з-за кордону, зокрема з США, спостерігаючи за їхніми переходами. Так він дізнався про гормонотерапію, яка обіцяла змінити все, що викликало у нього дисфорію: голос, зовнішність, волосяний покрив.
Шлях до гормонотерапії в Україні виявився непростим, вимагаючи проходження багатьох етапів: від психіатра для підтвердження ґендерної дисфорії до ендокринолога, який призначає численні аналізи, кардіограми, УЗД та навіть консультації гінеколога.
Зміни на гормонотерапії: Від голосу до внутрішнього спокою
Першими помітними змінами на гормонотерапії став голос. За словами Леона, він почав змінюватися вже на перший-другий тиждень, а повне формування низького чоловічого голосу тривало близько півроку. Ще однією неочікуваною зміною був нижній ріст – збільшення клітора, що є частиною переформування статевих органів.
Важливим аспектом переходу став також психологічний та ментальний стан. Леон відчув, що “ніби все стало на свої місця”, знизилася агресія, з’явився внутрішній спокій, “як після бурі настає штиль”. Поступово змінювалося й тіло – перерозподіл жирової та м’язової тканини, що формувало більш чоловічі обриси.
Хірургічні втручання: Мастектомія та гістеректомія
Леон розповів про свою першу операцію – мастектомію (видалення грудей). Він шукав легальні способи без ризиків для здоров’я і знайшов цю процедуру. Хоча це була його перша операція, він описав її як “не страшну”, адже “засинаєш, просинаєшся – все, у тебе вже нічого нема”. Єдине, що його турбувало, це можливі ускладнення.
Наразі Леон готується до гістеректомії (видалення матки та інших жіночих репродуктивних органів), яку він дуже давно хоче зробити. Він наголошує на важливості цієї операції для здоров’я, адже невикористовувані органи можуть атрофуватися, викликати хвороби і навіть призвести до раку. На запитання “ну от ти ж захотів, ну от страждай”, Леон відповідає: “Я не хотів цього… мені просто необхідно це зробити, щоб жити”.
Водночас Леон ділиться своїми міркуваннями щодо фалопластики (створення пеніса). Він відмовляється від цієї операції через її складність (кілька етапів протягом 5-10 років), ризики неприживлення шкірних трансплантатів, неестетичний вигляд (як він висловлюється, “сосиску пришити собі”) та нефункціональність (відсутність чутливості).
Реакція батьків та близьких: Від прийняття до розриву стосунків
Камінг-аут Леона перед батьками був складним. Батькові він зателефонував, перебуваючи в іншій країні, боячись наслідків. Розмова тривала дві години. Батько, зрештою, прийняв його, навіть згадавши, що помічав певні “особливості” в дитинстві. Він підтримує Леона і зараз.
З мамою ситуація виявилася значно складнішою. Вона побачила його пост про камінг-аут в Instagram і відреагувала агресивно, мізгендерила, ображала, відмовлялася чути пояснення. У підсумку, стосунки між ними припинилися, що стало лише продовженням складних стосунків з дитинства.
На щастя, більшість друзів Леона (близько 80%) прийняли його. Навіть вчителі зі школи виявилися підтримуючими.
Життя в суспільстві: Гейт в соцмережах та лояльність у держустановах
Леон зазначає, що з прямою агресією в суспільстві він поки що не стикався. Проте хейт часто зустрічається в соцмережах. Там йому пишуть, що він “псих”, “неприродній”, “ніколи не стане хлопцем”, звинувачують у тому, що “хромосоми не змінить” (хоча він і не говорив про таке бажання), та навіть бажають смерті.
Цікавим є досвід Леона з державними установами. Він побоювався стикнутися з трансфобією, але, на його подив, скрізь було “цивільно і толерантно”. Навіть коли він пояснював свою трансгендерність людям, які стикалися з цим вперше, вони ставилися з розумінням і намагалися допомогти.
ТЦК та “психічний” діагноз
Особливою частиною історії Леона є його досвід у ТЦК (Територіальному центрі комплектування). Хоча в соцмережах йому часто пишуть “на фронт, в окопи, раз мужик, іди служи”, у ТЦК йому відмовили, бо за законом не мають права брати. Йому виписали довідку з “психіатричною” статтею, якою зазвичай виписують психопатів. Це свідчить про відсутність адекватних правових механізмів для трансгендерних людей в українському законодавстві.
Паносексуальність, професія та музика
Леон ділиться також своїм шляхом до усвідомлення пансексуальної орієнтації, коли його приваблює людина незалежно від її статі чи ґендеру. Він дозволив собі бути собою, відпустив попередні рамки, які сам собі встановлював, і зрозумів, що для нього головне – це людина, а не її ґендер чи органи.
За освітою Леон – ветеринар, але він залишив цю професію через високий емоційний тиск. Наразі він працює як активіст та соцпрацівник в ЛГБТ-організації “Партнер”, допомагаючи представникам ЛГБТ-спільноти, зокрема трансгендерним людям, з гормонотерапією та переходом. Також він намагається розвиватися в IT-сфері, вивчаючи бекенд-розробку.
Окрім цього, Леон знайшов віддушину в музиці, навчаючись грати на гітарі. Це допомагає йому підтримувати свій дух, відчувати, що він щось може і вміє.
Історія Леона – це потужне свідчення сили духу, важливості самоприйняття та боротьби за власну ідентичність у світі, який не завжди готовий до різноманітності. Вона закликає до більшого розуміння, толерантності та прийняття всіх людей, незалежно від їхньої статі, ґендеру чи орієнтації.
Які емоції викликала у вас ця історія?
