Дар’я Чайка — шосткинка, авторка квір-роману “Майже хороші хлопці”. Книга порушує питання проблеми ЛГБТІК+ спільноти й розповідає про взаємини старшокласників в українській школі. Про актуальність такої літератури, написання книги та історію головних героїв — авторка розповіла Суспільному.
“Для мене ця книга про дружбу, насправді. Звичайно, і про саме сприйняття, і про усвідомлення себе, і про пошуки себе. І так, про першу закоханість”, — говорить авторка квір-роману “Майже хороші хлопці”.
У книзі кілька головних героїв, серед них — двоє колишніх найкращих друзів Тьома та Кім. Після того, як у школі дізнаються про те, що Кім гей, хлопці припиняють спілкування.
Події відбуваються у місті Сміла на Черкащині. За словами авторки, це місто було обране не випадково.
“Перший і найголовніший критерій – це було україномовне місто. Шостка у 2016 році й навіть зараз — це не україномовне місто. Я шукала щось із центральної України й в мене було два варіанти – Умань або Сміла. Але зі Смілої у мене є знайома й у неї я могла уточнити якісь деталі та факти. Також головні герої займаються футзалом, і в Смілі є футзал та команда”, — пояснює авторка.
У першій версії роману, яку Дар’я опублікувала на, не йшлося про Смілу. Авторка описувала місто в якому відбуваються події більш загально.
“Але коли я почала підставляти саме Смілу в текст, зрозуміла, що я якби її й описувала. Так виходило, наче воно одразу і писалося про це місто. Хоча потім зрозуміла, що напевно всі такі середні або маленькі міста України між собою були схожі. І у багатьох цих містах є якісь там парк, якісь заводи. Ще до вибору міста, вже були сцени з парком, що дуже схожий на той про який йдеться в романі”, — говорить Дар’я Чайка.
У романі описується життя українських підлітків у 2016 році та згадується по тодішню АТО. Авторка зазначає, що хотіла бути більш наближеною до героїв.
“Мені було 16 у 2014 році, їм у 2016. Тобто вони недалеко від мене. Якщо описувати підлітків 2021-2022 років, я можливо не так би добре їх розуміла. Також це були спокійні роки, хоча б в плані навчання. А далі почався ковід та велика війна, і не так просто це писати, як мені здається. В моєму розумінні, писати про війну треба вміти, щоб передати всі емоції. Але пишучи про 2016 рік я не могла проігнорувати тему АТО”, — пояснює авторка.
Протягом роману одинадцятикласник Кім переживає нерозуміння однолітків через те, що він гей. Хлопець зазнає фізичного та психологічного насилля. Проте розповідь ведеться від іншого головного героя — Тьоми, який спостерігає за колишнім другом та не розуміє, чому Кім не дає відсіч кривдникам.
“Перший варіант книги був від третьої особи — було декілька розділів. Далі зрозуміла, що якось не дуже виходить, декілька місяців не писали. Далі почала писати від першої особи й мені сподобалося більше. Тому що зрозуміла, що у Тьоми буде дуже багато емоцій, він буде такий у мене емоційний хлопець. І ще від першої особи вийде краще передати це все. Стосовно того, як описати самосприйняття сексуальної орієнтації Тьоми, я радилась зі знайомими з гомосексуальною орієнтацією. Те що дівчина написала про хлопця, мені здається, це якісь гендерні стереотипи з якими ми не можемо справитися. Людина – вона відчуває однаково, будь-яка, як хлопець, так і дівчина”, — зазначає Дар’я.
Авторка додає, що її улюблені моменти у книзі ті, де хлопці спілкуються як друзі.
“Таких моментів насправді мало у книзі. Наприклад, після футбольного турніру вони сиділи і їли ці там хот-доги десь на лавочці. І мені здається, що це такий комфортний і класний момент. І так само коли вони просто робили разом домашні завдання і Кім контролював Тьому. Такі взаємодії їхні, де вони спокійні й просто друзі — оці моменти подобаються дуже”, — каже Дар’я.
Авторка говорить, що назва роману “Майже хороші хлопці” підходить під характери та дії персонажів.
“Я себе пам’ятаю підліткою, коли були сварки й здавалося, що це кінець світу. І так само і Тьома, він начудив нормально перед Кімом. Будемо вже казати спойлерами, коли він не відповідав на смс-ки Кіма, і зрозуміло, чому Кім образився на нього. Тьома вчинив негарно, я його не виправдовую. Тому книга і називається “Майже хороші хлопці”. Тому що вони не хороші насправді, вони роблять якісь такі помилки. У дорослому віці здається, що тупо робити таке. Але в підлітковому роблять же деякі. Тому що тоді все гіперболізоване уявлення”, — каже Дар’я.
Квір-роман 12+. Авторка пояснює: “Це про підлітків і для підлітків, тому що хочеться, щоб вони читали такі книги й розуміли, що вони не одні і подібні ситуації до їх життя також трапляються. Також квір-література – це те що потрібна не тільки гомосексуальним підліткам, а взагалі всім гомосексуальним людям. Ми маємо дуже багато книжок про гетеро стосунки й не так багато книжок гомо стосунки. Тому я за те, щоб наповнювати ринок квір-літературою якомога більше, особливо якщо з українським сетингом – це просто неймовірно”.
“Книга підходить для 12+, тому що там немає відвертих сцен саме сексуального характеру. Щодо нецензурної лексики, діти в 12 років її також використовують. Я б не сказала, що це щось таке для них новітнє. Не знаю, чи багато дітей саме 12+ прочитали цю книгу, але мені здається, що 14+ ця книга повинна дуже добре їм заходити, тому що це якраз той період, коли починається самоусвідомлення.Ти в собі копаєшся, шукаєш і намагаєшся зрозуміти себе і оточуючих”, — каже авторка.
Ще до написання власної книги, авторка читала квір-літературу інших авторів та вже захоплювалась письменництвом.
“Якщо писати про квір-людей — це не може бути легко написано. Якщо ми беремо до уваги Україну саме, тому що у нас тут є і гомофобія, ми все це прекрасно знаємо. Особливо 2016 рік, можливо зараз більш-менш з цим ситуація. Хоча, останні новини… Я читала нещодавні про побиття людей через їхню орієнтацію. Тому коли мені здається, що ми трошечки просунулись вперед, з’являються такі новини, і я розумію, що ми знову кудись назад відкочуємося”, — зазначає Дар’я Чайка.
Авторка працювала над романом з серпня 2022 року до січня 2023. Перед публікацією знайома Дар’ї мінімально відредагувала роман, а подруга намалювала першу обкладинку. Після публікації книги на платформі “Аркуш” та в Telegram, книжкою зацікавився співзасновник “Видавництва” Ілля Стронґовський.
“Спочатку я не зрозуміла, що він видавець. Мені тоді люди писали відгуки щодо книжки і я подумала, що Ілля Стронґовський – це також просто людина, яка прочитала книгу і хоче написати мені подяку. Не звернула увагу, а потім вже він мені вже написав з пропозицією про співпрацю”, — згадує Дар’я Чайка.
За перший місяць було продано 3 тисячі примірників. Нині у продажу другий наклад книги. За словами авторки, вона не очікувала такого попиту на роман.
“Якщо чесно, не думала за те, як вона розійдеться. Для того, щоб не розчаровуватись, я не надіюся сильно. Тому я така: “Окей, вона вийде, все. Хтось купить, не купить. Нічого страшного”. Я особливо за це не задумувалась. Потім побачила, що вона аж так розійшлась і звичайно, що це і для мене, в принципі і для “Видавництва” було такою несподіванкою”, — пояснює Дар’я.
Авторка з самого початку не планувала писати продовження роману “Майже хороші хлопці”. Нині думає про нову книгу, що висвітлюватиме гетеро та гомосексуальні стосунки.
“Хлопців вже написала і відпустила. Хай вони просто живуть собі далі у своєму класному, гарному світі. Треба натхнення на те, щоб написати продовження, а я вже зайнята зовсім іншими думками про іншу книгу. По-друге, якби я писала продовження, то там було б стільки драми. Я б уже не писала щось таке лайтове, тому і не хочу братися. Хай краще вони залишаться щасливими й здоровими, ніж я їм щось там понапридумую”, — говорить Дар’я.
Авторка говорить, що попри написаний та виданий роман, не вважає себе письменницею.
“У моєму розумінні, письменник — це хтось типу Стівена Кінга, Бернара Вербера або Джоан Роулінг — це люди з величезним бекграундом. Це люди, які вже написали багато книжок і в них є статус. Оце реально, це письменники. Логічно, я письменниця, тому що в мене є книга. Але я себе такою не відчуваю, хіба що письменниця-початківець. Це не означає, що всі мають дотримуватися такої думки, але я себе так відчуваю”, — пояснює Дар’я.
Наскільки “Майже хороші хлопці” популярні у Шостці авторка зазначає:
“Ніхто не писав: “Я із Шостки, і ось мій відгук”. Я бачила тільки коментарі в під якимось відео з моєю книгою, що там хтось писав: “О, авторка із Шостки, авторка з мого міста”. Але це все, що я бачила. Не знаю, чи читав хто, чи може і не читали”, — додає Дар’я.
Окрім письменництва Дар’я Чайка працює графічною асистенткою.
“Я зараз живу у Шостці, а всі мої друзі або у Сумах, або у Києві. Тому я просто вдома, і намагаюся щось читати чи дивитися наукові відео. Трохи розширюю свої знання про світ і про оточення”, — говорить авторка.
