Позиція Міністерство юстиції України щодо ЛГБТІК+ та СОҐІ.

Позиція держави в цілому та уряду зокрема щодо забезпечення в Україні свободи поглядів і вільного обігу інформації про сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності (СОҐІ) — надзвичайно потужна. Ця позиція однозначно на боці вільного інформування про сексуальність і ґендер, на боці захисту всіх і кожного/кожної від дискримінації та стигми на підставах СОҐІ та на боці визнання одностатевих стосунків як форми сім’ї з перспективами запровадження реєстрованого цивільного партнерства #РЦП як нового соціального інституту, потреба в якому зумовлена тектонічними змінами соціального устрою останніх десятиліть як у всьому світі, так і в Україні.

Про це у соцмережах сповіщує Святослав Шеремет.

Я не можу не поділитися унікальною, безпрецедентно розлогою позицією Мін’юсту, який справедливо розніс у пух і прах довоєнну ініціативу обмеженого числа народних обранців у кількості шести осіб, які всупереч нормам права, здорового глузду та наших євроінтеграційних зобов’язань внесли на розгляд парламенту законопроєкт #6325 із претензійною назвою «Про … приведення у відповідність до Конституції норм про охорону сім’ї, дитинства, материнства і батьківства». І ми би з вами давно про нього забули, якби він не «висів» котрий рік без руху в порядку денному Ради.

🔹Насолодіться філігранними формулюваннями Міністерства юстиції:

1️⃣«ЗАБОРОНА ДИСКРИМІНАЦІЇ, передбачена статтею 14 Конвенції [про захист прав людини і основоположних свобод], належним чином ОХОПЛЮЄ ПИТАННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ СЕКСУАЛЬНОЮ ОРІЄНТАЦІЄЮ ТА ГЕНДЕРНОЮ ІДЕНТИЧНІСТЮ».

2️⃣«Дискримінація за сексуальною орієнтацією є настільки ж серйозною як і дискримінація за “расою, походженням чи кольором шкіри”».

3️⃣«Положення проєкту Закону, які зачіпають право поширювати інформацію, що стосується гомосексуалізму* та трансгендеризму*, слід розглянути у світлі права на свободу вираження поглядів, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод …, згідно якої: “Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів…”».

*Використовуючи ці слова, Мін’юст вимушено цитує законопроєкт 6325, хоча слово ‘гомосексуалізм’ несе негативне соціальне тавро та в неупередженому суспільному мовленні НЕ використовується, а слово ‘трансгендеризм’ є витвором співавторів законопроєкту та в українській чи будь-якій іншій мові відсутнє.

4️⃣«Демократія не означає, що погляди більшості мають завжди переважати: має бути досягнутий баланс, який гарантує справедливе та належне ставлення до меншин і уникає будь-якого зловживання домінуючим становищем».

5️⃣«Плюралізм і демократія побудовані на справжньому визнанні та повазі різноманітності. Гармонійна взаємодія осіб та груп із різноманітними ідентичностями є важливою для досягнення соціальної згуртованості».

6️⃣«Позитивним зобов’язанням держав є забезпечити ефективне користування правами і свободами …. Це зобов’язання має особливе значення для осіб, які дотримуються непопулярних поглядів або належать до меншин, оскільки вони більш уразливі …».

7️⃣Мін’юст констатує «наявність чітко визначеного Європейського консенсусу про ВИЗНАННЯ ПРАВ ОСОБИСТОСТІ ВІДКРИТО ІДЕНТИФІКУВАТИ СЕБЕ ЯК ГЕЯ, ЛЕСБІЯНКИ АБО ПРЕДСТАВНИКА ІНШОЇ СЕКСУАЛЬНОЇ МЕНШИНИ та сприяти просуванню власних прав і свобод».

8️⃣Мін’юст констатує також «зростання загальної ТЕНДЕНЦІЇ ВКЛЮЧЕННЯ ВІДНОСИН ОДНОСТАТЕВИХ ПАР У ВИЗНАЧЕННЯ “СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ” та визнання необхідності їх правового визнання та захисту. Держава несе зобов’язання взяти до уваги розвиток суспільства та зміни у сприйнятті соціального, сімейного статусу та відносин».

9️⃣Мін’юст ділиться архі-справедливим спостереженням, що «багато представників сексуальних меншин висловлюють прихильність до інститутів шлюбу, партнерства, батьківства та усиновлення, про що свідчить постійний потік заяв … представників ЛГБТ спільноти, які хочуть мати доступ до зазначених інститутів». Звичайно, прогресивний законопроєкт #9103 «Про інститут реєстрованих партнерств», внесений на розгляд Верховної Ради України н. д. Інною Совсун та іншими (головний комітет — з питань правової політики) слід розглядати саме через цю призму.

🔟Немає свідчень чи доказів, буцімто «свобода вираження питань ЛГБТ знецінює чи якимось іншим чином може негативно вплинути на існуючі та сформовані “традиційні сім’ї” або наражати на небезпеку їхнє майбутнє». — Це важлива правова позиція: ЗАПРОВАДЖЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ФОРМ ВИЗНАННЯ СІМЕЙНИХ СТОСУНКІВ НЕ СТВОРЮЄ ЗАГРОЗ ДЛЯ ШЛЮБУ в його класичного сенсі як союзу між чоловіком та жінкою.

1️⃣1️⃣«Заборона інформації про одностатеві відносини не є методом, за допомогою якого тенденція демографічного розвитку може змінитись у протилежний бік». — Чуєте? Якщо припинити обіг інформації про ЛГБТІК+, то це не призведе саме по собі до позитивних демографічних тенденцій, тобто до збільшення народжуваності та скорочення смертності.

1️⃣2️⃣Коли приймаються «такі закони», як гомофобний 6325 (а йдеться про промовистий приклад рф, де аналогічні закони прийняті), то таким чином «влада посилює стигму та упередження, заохочує гомофобію, які несумісні з ідеями рівності, плюралізму та толерантності в демократичному суспільстві». — Чуєте? Гомофобний закон заохочує побутову гомофобію. Це ж очевидно.

🔹Тепер Мін’юсті розмірковує про доцільні кроки з покращення становища ЛГБТІК+:

❗️«Повинні бути вжиті … заходи щодо забезпечення в школах взаємної терпимості та поваги, незалежно від сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності. Це має включати в себе забезпечення об’єктивної інформації про сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність, наприклад, у шкільних навчальних планах й освітніх матеріалах, а також ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УЧНІВ І СТУДЕНТІВ необхідною інформацією, ЗАХИСТОМ І ПІДТРИМКОЮ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ДАТИ ЇМ МОЖЛИВІСТЬ ЖИТИ ВІДПОВІДНО ДО ЇХ СЕКСУАЛЬНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ ТА ГЕНДЕРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ».

❗️«Саме існування законодавства, яким встановлюється заборона “пропаганди гомосексуалізму та трансгендеризму”, суперечить статтям 10 та 14 Конвенції [про захист прав людини і основоположних свобод]».

🇪🇺У своїх тезах Мін’юст рясно посилається на вердикти Європейського суду з прав людини — і правильно робить, адже в частині цих рішень України як держава поки що програє одразу на кількох треках — і в царині невизнання сімейних відносин між людьми однієї документальної статі (справа «Маймулахін та Марків проти України»), і в царині відсутності справедливого захисту від злочинів, мотивованих гомофобією та трансфобією (справа «Картер [Nick Carter] проти України»).

☺️Я абсолютно переконаний, що правової позиції Мін’юсту щодо гомофобного законопроєкту 6325 цілком достатньо для його остаточного відправлення у законодавчий смітник.

🔹Крім цього, ця правова позиція лягає залізобетонно важким аргументом у стос підстав для розгляду парламентом двох «позитивних» законопроєктів:

✅законопроєкту від 13 березня 2023 року №9103 «Про інститут реєстрованих партнерств»,
✅законопроєкту від 13 травня 2021 р. №5488 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо боротьби з проявами дискримінації».

Власне документ датований ʼ21 роком, натомість нині його цінність і застосовність лише зросли в контексті поточних законодавчих процесів та євроінтеграції, що набирає обертів.

Джерело

Сподобалось? Знайди хвилинку, щоб підтримати нас на Patreon!
Become a patron at Patreon!
Поділись публікацією