Поки українські ЛГБТ-солдати воюють на передовій, в консервативній країні зростає толерантність до них
Nbcnews випустило статтю про ЛГБТ у лавах ЗСУ та ЛГБТ ком’юніті України. Публікуємо переклад статті.
Більша видимість геїв і лесбійок серед військовослужбовців, схоже, є каталізатором прийняття їх у суспільстві, і опитування громадської думки показують, що ставлення до них змінюється.
На бунтарському профілі в Instagram, який демонструє танці з пілоном, переодягання і лютий макіяж, фотографія Івана Гонзика на високих підборах і в панчохах поруч із зображенням його у військовій формі набрала найбільше лайків.
Публікації молодшого сержанта є сміливою заявою в соціально консервативній Україні, де марші рівності часто піддавалися нападам до війни, а частина країни окупована силами, лояльними до Росії, однієї з найбільш відверто гомофобних держав у світі.
Але оскільки все більше членів ЛГБТ-спільноти воюють на передовій, більша видимість військовослужбовців-геїв і лесбійок стає каталізатором прийняття їх у суспільстві, і опитування громадської думки показують, що ставлення до них змінюється.
27-річний Гонзик каже, що його безкомпромісне самовираження в поєднанні з роботою в таких місцях, як Бахмут – місто на сході України, яке бачило одні з найкривавіших боїв війни і водночас слугує потужним символом нескореності країни, – допомагає просувати справу захисту прав ЛГБТК в країні швидше, ніж будь-які прайди.
“Мої товариші по службі дійсно вражені тим, що я зробив у Бахмуті, тим, який масштаб роботи я там виконав, і після цього їм просто байдуже, з ким я сплю“, – сказав Гонзик, чий медичний підрозділ евакуює поранених солдатів і надає невідкладну першу медичну допомогу, в одному з модних кафе в столиці України, Києві, перебуваючи у відпустці з лінії фронту.
Багато інших солдатів-геїв і лесбійок також розмістили свої фото і відео в Інтернеті, деякі з них носять на формі емблеми єдинорога – міфічної істоти, що є іронічною відповіддю на думку про те, що в армії немає представників ЛГБТК-спільноти.
У США лесбійкам, геям і бісексуалам дозволили відкрито служити в армії лише наприкінці 2011 року. В українських збройних силах не було правил, які б забороняли представникам ЛГБТ-спільноти служити, але гомофобія процвітала в лавах, відображаючи більш поширене ставлення в суспільстві.
Але, очевидно, визнаючи їхні заслуги, українські законодавці нещодавно подали законопроект, який визнаватиме одностатеві стосунки і вирішиватиме проблему відсутності спадкових, медичних та інших прав для партнерів ЛГБТ-солдатів, які загинули або були поранені в боях з промосковськими силами.
“Парадів і гей-парадів недостатньо, – каже Гонзик, який служить вже чотири роки. “Кращий спосіб змінити ставлення – це те, що ми робимо зараз. Ми пішли в армію і показуємо, що ми гідні. Ми не ховаємося десь в тилу. Ми виконуємо реальні місії, небезпечні місії”.
“Пропаганда” ЛГБТК
За кордоном президент Владімір Путін стверджує, що розпочав вторгнення в лютому 2022 року, щоб захистити російськомовне населення на сході України, намагаючись представити те, що він називає “спеціальною військовою операцією”, як захист моралі від неросійських ліберальних цінностей, які просуває Захід.
У своїх промовах Путін часто відстоює “традиційні цінності”, а хірургічну операцію зі зміни статі та одностатеве виховання дітей називає морально дегенеративним західним імпортом. У грудні він підписав закон, що розширює російські обмеження на просування того, що він називає “гей-пропагандою”, фактично оголошуючи поза законом будь-яке публічне вираження ЛГБТК-поведінки в Росії.
Будь-яка дія, що розглядається як спроба “пропаганди” гомосексуальності на публіці, в Інтернеті, у фільмах, книгах чи рекламі, може спричинити за собою великий штраф.
Такі активісти, як 37-річний Едвард Різ, співробітник з небінарних комунікацій КиївПрайду, каже, що російське вторгнення загострило в Україні відчуття власної ідентичності і змусило багатьох його співвітчизників проявляти більше співчуття до своїх ЛГБТ-співвітчизників.
“Люди бачать, що гомофобія, трансфобія, сексизм, расизм – це російські цінності, – сказав він. “Люди розуміють, що не хочуть мати нічого спільного з Росією. Тому вони починають переосмислювати власну гомофобію тут, в Україні”.
Різ розповів, що у нього було важке виховання, і його відправили на так звану конверсійну терапію релігійні батьки, які слідували українській гілці Російської православної церкви.
Церква відкрито виступає проти ЛГБТК, а минулого року її лідер, Патріарх Московський Кирило, заявив, що “гріх” гей-парадів виправдовує війну в Україні.
Але за останні роки його вплив і вплив його церкви в Україні різко впав. У 2019 році Православна церква України відокремилася від своєї російської колеги.
Відтоді Київ звинувачує російських православних священиків у шпигунстві на користь Москви, що вони заперечують.
“Українське громадянське суспільство намагається вигнати Російську православну церкву, а вони є найбільш антигейськими людьми в Україні, – сказав 40-річний ЛГБТК-активіст Максим Мішкін, виступаючи в офісі КиївПрайду.
“Сьогодні більшість релігійних людей в Україні ставляться до нас або позитивно, або нейтрально”.
Когось ненавидіти
За межами поля бою ЛГБТК-групи в Україні та за кордоном допомагають евакуювати та розміщувати людей, переміщених внаслідок бойових дій, а також збирають гроші для військових.
Мішкін розповів, що він (ще з 2019 року, ред.) проводив збір коштів для відправки посилок військовослужбовцям, а вдячні солдати надсилали фотографії, на яких вони розмахують кавовими чашками та іншими предметами з логотипами ЛГБТК-спільноти.
Такі зусилля, можливо, сприяли зростанню прийняття ЛГБТ в Україні.
Січневе опитування Національного демократичного інституту, що базується в США, неприбуткової неурядової організації, яка працює над підвищенням ефективності демократичних інститутів у країнах, що розвиваються, показало, що 58% українських респондентів згодні з тим, що ЛГБТК “повинні мати такі ж права, як і інші”.
Це контрастує з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології 2016 року, яке показало, що 60,4% респондентів ставляться до ЛГБТК негативно. Минулого року аналогічне опитування показало, що цей відсоток зменшився до 38,2%.
Українська політикиня Інна Совсун сподівається використати позитивний імпульс для прийняття законопроекту, який вона внесла до парламенту минулого місяця, щоб визнати одностатеві стосунки.
“Коли людина в погонах каже: “Послухайте, у мене є кохана людина. Якщо я загину, захищаючи цю країну, захищаючи кожного з вас, мій партнер не зможе прийняти рішення про те, де мене поховати, тому що між нами немає юридичного зв’язку”, – це те, чому суспільство не може сказати “ні”, тому що вони носять форму і ризикують своїм життям щохвилини заради нас”, – сказала вона.
“Зараз це не тільки правильно, але й політично розумно, тому що більшість українців це підтримує”, – додала вона.
Однак вона застерегла, що рівень підтримки прав ЛГБТК в Україні може бути перебільшеним.
За межами головних столичних центрів країни життя ЛГБТК може бути складним, сказала вона, додавши, що не всі військовослужбовці з числа ЛГБТК були прийняті їхніми колегами, а деякі з них зазнавали знущань.
Для Гонзик життя занадто коротке, щоб перейматися через ненависників перед тим, як повернутися на фронт.
“Якщо ти приймеш себе, то і світ прийме тебе. Ви повинні пам’ятати, що багато людей носять маски, але ви не повинні цього робити, тому що у вас є тільки одне життя, і в будь-який день вас може вбити ракета”, – сказав він.
“Не зважайте на те, що говорять інші люди, бо вони завжди знайдуть когось, кого можна ненавидіти”.