Поки українські ЛГБТ-солдати воюють на передовій, в консервативній країні зростає толерантність до них

Nbcnews випустило статтю про ЛГБТ у лавах ЗСУ та ЛГБТ ком’юніті України. Публікуємо переклад статті.

Більша видимість геїв і лесбійок серед військовослужбовців, схоже, є каталізатором прийняття їх у суспільстві, і опитування громадської думки показують, що ставлення до них змінюється.

На бунтарському профілі в Instagram, який демонструє танці з пілоном, переодягання і лютий макіяж, фотографія Івана Гонзика на високих підборах і в панчохах поруч із зображенням його у військовій формі набрала найбільше лайків.

Публікації молодшого сержанта є сміливою заявою в соціально консервативній Україні, де марші рівності часто піддавалися нападам до війни, а частина країни окупована силами, лояльними до Росії, однієї з найбільш відверто гомофобних держав у світі.

Але оскільки все більше членів ЛГБТ-спільноти воюють на передовій, більша видимість військовослужбовців-геїв і лесбійок стає каталізатором прийняття їх у суспільстві, і опитування громадської думки показують, що ставлення до них змінюється.

27-річний Гонзик каже, що його безкомпромісне самовираження в поєднанні з роботою в таких місцях, як Бахмут – місто на сході України, яке бачило одні з найкривавіших боїв війни і водночас слугує потужним символом нескореності країни, – допомагає просувати справу захисту прав ЛГБТК в країні швидше, ніж будь-які прайди.

Мої товариші по службі дійсно вражені тим, що я зробив у Бахмуті, тим, який масштаб роботи я там виконав, і після цього їм просто байдуже, з ким я сплю“, – сказав Гонзик, чий медичний підрозділ евакуює поранених солдатів і надає невідкладну першу медичну допомогу, в одному з модних кафе в столиці України, Києві, перебуваючи у відпустці з лінії фронту.

Багато інших солдатів-геїв і лесбійок також розмістили свої фото і відео в Інтернеті, деякі з них носять на формі емблеми єдинорога – міфічної істоти, що є іронічною відповіддю на думку про те, що в армії немає представників ЛГБТК-спільноти.

У США лесбійкам, геям і бісексуалам дозволили відкрито служити в армії лише наприкінці 2011 року. В українських збройних силах не було правил, які б забороняли представникам ЛГБТ-спільноти служити, але гомофобія процвітала в лавах, відображаючи більш поширене ставлення в суспільстві.

Гонзик сказав, що солдати-геї і лесбійки допомагають змінювати гомофобні настрої в соціально консервативній країні. Мо Аббас / NBC News

Але, очевидно, визнаючи їхні заслуги, українські законодавці нещодавно подали законопроект, який визнаватиме одностатеві стосунки і вирішиватиме проблему відсутності спадкових, медичних та інших прав для партнерів ЛГБТ-солдатів, які загинули або були поранені в боях з промосковськими силами.

“Парадів і гей-парадів недостатньо, – каже Гонзик, який служить вже чотири роки. “Кращий спосіб змінити ставлення – це те, що ми робимо зараз. Ми пішли в армію і показуємо, що ми гідні. Ми не ховаємося десь в тилу. Ми виконуємо реальні місії, небезпечні місії”.

“Пропаганда” ЛГБТК

За кордоном президент Владімір Путін стверджує, що розпочав вторгнення в лютому 2022 року, щоб захистити російськомовне населення на сході України, намагаючись представити те, що він називає “спеціальною військовою операцією”, як захист моралі від неросійських ліберальних цінностей, які просуває Захід.

У своїх промовах Путін часто відстоює “традиційні цінності”, а хірургічну операцію зі зміни статі та одностатеве виховання дітей називає морально дегенеративним західним імпортом. У грудні він підписав закон, що розширює російські обмеження на просування того, що він називає “гей-пропагандою”, фактично оголошуючи поза законом будь-яке публічне вираження ЛГБТК-поведінки в Росії.

Будь-яка дія, що розглядається як спроба “пропаганди” гомосексуальності на публіці, в Інтернеті, у фільмах, книгах чи рекламі, може спричинити за собою великий штраф.

Такі активісти, як 37-річний Едвард Різ, співробітник з небінарних комунікацій КиївПрайду, каже, що російське вторгнення загострило в Україні відчуття власної ідентичності і змусило багатьох його співвітчизників проявляти більше співчуття до своїх ЛГБТ-співвітчизників.

“Люди бачать, що гомофобія, трансфобія, сексизм, расизм – це російські цінності, – сказав він. “Люди розуміють, що не хочуть мати нічого спільного з Росією. Тому вони починають переосмислювати власну гомофобію тут, в Україні”.

Координатор комунікацій КиївПрайду Едвард Різ. Мо Аббас / NBC News

Різ розповів, що у нього було важке виховання, і його відправили на так звану конверсійну терапію релігійні батьки, які слідували українській гілці Російської православної церкви.

Церква відкрито виступає проти ЛГБТК, а минулого року її лідер, Патріарх Московський Кирило, заявив, що “гріх” гей-парадів виправдовує війну в Україні.

Але за останні роки його вплив і вплив його церкви в Україні різко впав. У 2019 році Православна церква України відокремилася від своєї російської колеги.

Відтоді Київ звинувачує російських православних священиків у шпигунстві на користь Москви, що вони заперечують.

“Українське громадянське суспільство намагається вигнати Російську православну церкву, а вони є найбільш антигейськими людьми в Україні, – сказав 40-річний ЛГБТК-активіст Максим Мішкін, виступаючи в офісі КиївПрайду.

“Сьогодні більшість релігійних людей в Україні ставляться до нас або позитивно, або нейтрально”.

Когось ненавидіти

За межами поля бою ЛГБТК-групи в Україні та за кордоном допомагають евакуювати та розміщувати людей, переміщених внаслідок бойових дій, а також збирають гроші для військових.

Мішкін розповів, що він (ще з 2019 року, ред.) проводив збір коштів для відправки посилок військовослужбовцям, а вдячні солдати надсилали фотографії, на яких вони розмахують кавовими чашками та іншими предметами з логотипами ЛГБТК-спільноти.

Такі зусилля, можливо, сприяли зростанню прийняття ЛГБТ в Україні.

Український ЛГБТК-активіст Максим Мішкін в офісі КиївПрайду. Мо Аббас / NBC News

Січневе опитування Національного демократичного інституту, що базується в США, неприбуткової неурядової організації, яка працює над підвищенням ефективності демократичних інститутів у країнах, що розвиваються, показало, що 58% українських респондентів згодні з тим, що ЛГБТК “повинні мати такі ж права, як і інші”.

Це контрастує з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології 2016 року, яке показало, що 60,4% респондентів ставляться до ЛГБТК негативно. Минулого року аналогічне опитування показало, що цей відсоток зменшився до 38,2%.

Українська політикиня Інна Совсун сподівається використати позитивний імпульс для прийняття законопроекту, який вона внесла до парламенту минулого місяця, щоб визнати одностатеві стосунки.

“Коли людина в погонах каже: “Послухайте, у мене є кохана людина. Якщо я загину, захищаючи цю країну, захищаючи кожного з вас, мій партнер не зможе прийняти рішення про те, де мене поховати, тому що між нами немає юридичного зв’язку”, – це те, чому суспільство не може сказати “ні”, тому що вони носять форму і ризикують своїм життям щохвилини заради нас”, – сказала вона.

“Зараз це не тільки правильно, але й політично розумно, тому що більшість українців це підтримує”, – додала вона.

Однак вона застерегла, що рівень підтримки прав ЛГБТК в Україні може бути перебільшеним.

За межами головних столичних центрів країни життя ЛГБТК може бути складним, сказала вона, додавши, що не всі військовослужбовці з числа ЛГБТК були прийняті їхніми колегами, а деякі з них зазнавали знущань.

Для Гонзик життя занадто коротке, щоб перейматися через ненависників перед тим, як повернутися на фронт.

“Якщо ти приймеш себе, то і світ прийме тебе. Ви повинні пам’ятати, що багато людей носять маски, але ви не повинні цього робити, тому що у вас є тільки одне життя, і в будь-який день вас може вбити ракета”, – сказав він.

“Не зважайте на те, що говорять інші люди, бо вони завжди знайдуть когось, кого можна ненавидіти”.

Джерело

Сподобалось? Знайди хвилинку, щоб підтримати нас на Patreon!
Поділись публікацією
Залишити коментарій