«Гомофобія – це Росія?» Колонка Дзвенислави Щерби про гомофобію в Україні та російський вплив на неї

25 червня 2022 року. У Варшаві проходить спільний українсько-польський Прайд із вимогами на підтримку України та прав людини. Багато жовто-блакитних прапорів, знайомі з українських акцій гасла «Бунтуй, кохай, права не віддавай» і нове «Єдність! Гідність! Перемога!», люди з українською символікою й у вишиванках і з різними плакатами. Серед них видніється напис «Гомофобія – це Росія» – гасло, яке можна було побачити ще раніше, набуло нового значення в контексті повномасштабної війни Росії проти України.

Тема гомофобії, як і неприйняття всього умовно «західного» та такого, що стосується теми прав людини, давно стало одним з елементів російської державної політики та ідеології «русского мира». Так, у Росії ще з 2013 року є закон про заборону так званої «пропаганди гомосексуалізму», яка начебто спрямована на «захист дітей від інформації, яка шкодить їхньому здоров’ю та розвитку». Фактично закон зробив неможливою видиму репрезентацію ЛГБТ-людей у медіа, а також мирні зібрання та публічні кампанії, спрямовані на захист прав ЛГБТ-людей.

Надалі гомофобію використовували для дискредитації опозиційних рухів. Наприклад, у 2020 році в Росії було голосування за зміну Конституції, яка дозволила анулювати президентський термін Володимира Путіна. Поправка визначила країну як «правонаступницю СРСР», а також ввела поняття так званих «внутрішніх загроз» і закріпила захист «традиційних» сімейних цінностей на державному рівні. Реклама на підтримку зміни до цього закону містила чіткий гомофобний меседж, де ЛГБТ-люди зображувалися як загроза майбутньому Росії.

У Росії насильство щодо ЛГБТ-людей безкарне. Саме в Росії розпочалася діяльність груп ненависті «Оккупай Педофиляй» під егідою неонациста Максима Марцинкевича, які скоювали напади на ЛГБТ-людей, знущалися з них і знімали весь процес на відео. Переслідування з боку силових структур і подальші утримання в ув’язненні, катування, насильницькі зникнення та вбивства також набули поширення в регіоні Чечні, водночас ці дії прямо покривалися владними структурами. Тож, підсумовуючи, жорстка цензура, безкарні напади та навіть убивства на ґрунті гомофобії, а також переслідування на державному рівні були і є невіддільними елементами російських реалій для ЛГБТ-людей.

Гомофобія стала частиною російської пропаганди й в Україні. Меседжі про «ЛГБТ-людей як загрозу для традиційних цінностей і дітей» і «вплив і пропаганду заходу» було ретрансльовано в нас за допомогою різних акторів. Так, одним з основних опонентів першого Маршу Рівності в Києві у 2012 році виступала російська православна церква. Аналогічна ситуація з протестами була й у 2013 році.

Гомофобію використовували, зокрема, для кампанії проти Євроінтеграції України та пізніше Євромайдану.

У цей період також була активною організація «Любовь против гомосексуализма» («Любов проти гомосексуалізму»), яка повністю повторювала російські наративи про загрозу Заходу для традиційних цінностей, «пропаганду гомосексуальності», а також проводила акції протесту проти ювенальної юстиції та заходів на ЛГБТ-тематику. Одним із колишніх учасників організації є, зокрема, Анатолій Шарій, проросійський пропагандист і керівник проросійської забороненої партії «Партія Шарія». Наразі ця організація неактивна, однак, її представники створили нову ініціативу «Всі разом», яка аналогічно бореться проти «пропаганди гомосексуальності» та просувала серед місцевих рад петицію, спрямовану «на захист сімейних цінностей». Вона передбачала відмову від ратифікації Стамбульської конвенції та заборону «ЛГБТ-пропаганди».

Така діяльність стала підґрунтям для того, що у 2011 році у Верховній Раді України було зареєстровано законопроєкт 8711, який повністю повторював російський закон про «заборону пропаганди гомосексуальності» і так само прикривався тезою про «захист прав дітей на безпечний інформаційний простір». Цей законопроєкт прийняли в першому читанні у 2012 році, однак інші читання не проводилися. Були й інші спроби прийняти схожі законопроєкти, але всі були відкликані.

Дзвенислава Щерба

Активістка, правозахисниця

Джерело

Поділись публікацією
Залишити коментарій