Пансексуальність — сексуальний, романтичний та емоційний потяг до людей, незалежно від їхньої статі чи ґендеру. Важливо розрізняти пансексуальність і бісексуальність, оскільки пансексуальність відкидає ґендерну бінарність, тоді як бісексуальність пов’язана з потягом до більш ніж однієї статі.
Термін виник всередині 1990х, але здобув популярність тільки з початку 2010-х років. Це відносно нове слово, і ми можемо лише здогадуватись, як жили пансексуальні люди до появи цього терміну. Ще в XIX столітті з’явилися три основні поняття: гетеросексуальність, гомосексуальність та бісексуальність. Тому, звісно, людей, яким подобалися люди обох статей, визначали як бісексуальних.
🔸 Еволюція термінів
З появою нових термінів людям стало легше ідентифікувати себе, вирізняти відмінності від інших. Так пансексуальність «забрала» у бісексуальності частину людей, які використовували цей опис щодо себе, допоки не з’явився більш точний термін. Це, зі свого боку, змусило еволюціонувати і поняття бісексуальності, яке тепер має більш чітке та вузьке трактування.
🤔 Стереотипи про пансексуальність
Мабуть, найбільш поширений з них — про те, що пансексуальні люди нерозбірливі у статевих зв’язках і живуть безладним статевим життям. (Звісно, люди різні, бувають і такі випадки.) Але пансексуальність — лише про відчуття потягу до інших людей, незалежно від їхньої статі та ґендерної ідентичності. Але не до всіх людей загалом, адже у всіх нас свої критерії привабливості чи поглядів і цінностей.
Також часто пансексуали/ки стикаються з міфом про те, що їхня сексуальна орієнтація — це лише «етап» або «прикриття».
Пансексуальні люди так само стикаються з гомофобією, яка досі є в нашому суспільстві. Вони стають постраждалими від злочинів на ґрунті ненависті, адже у нас досі немає законодавства, яке би захищало ЛҐБТКІ+ від них. Пансексуальні люди в одностатевих стосунках не можуть офіційно зареєструвати їх, тому що в Україні досі не ухвалено законопроєкт #9103.