Щороку 20 листопада трансгендерні та небінарні люди по всьому світу, разом із союзниками, вшановують памʼять тих, чиї життя були забрані через трансфобну ненависть. Це день скорботи, солідарності й нагадування про те, що транс* люди продовжують жити в умовах підвищеної небезпеки навіть у країнах, які вважають себе демократичними та інклюзивними.
281 підтверджене вбивство у 2025 році — і це лише верхівка айсберга
За даними Trans Europe and Central Asia (TGEU), у 2025 році було задокументовано 281 убивство, мотивоване трансфобією. Моніторинг TGEU охоплює весь світ, однак навіть за таких масштабів спеціалісти підкреслюють: реальні цифри значно вищі.
Причини заниженої статистики очевидні:
-
відсутність доступу до даних із територій, де неможливо вести моніторинг — зокрема з українських регіонів, що перебувають під російською окупацією;
-
нерозкриття трансгендерної ідентичності жертв — інколи через страх родичів, інколи через тиск правоохоронців;
-
навмисне приховування фактів або неправильне документування у країнах з високим рівнем стигматизації.
Хто стає жертвами: найвразливіші групи страждають найчастіше
Статистика TGEU за 2025 рік відображає тривожну реальність:
-
90% жертв — транс жінки та трансфемінні люди;
-
88% — люди кольору шкіри;
-
34% — секс-працівниці;
-
14% — активістки та активіст_ки ЛГБТІК+ руху (цей показник удвічі зріс за останні два роки і є рекордним).
Ці цифри демонструють системне перетинання дискримінацій: расизм, сексизм, класова нерівність і трансфобія разом створюють смертельно небезпечні умови.
Географія насильства: Латинська Америка лишається найнебезпечнішим регіоном
Попри те, що дослідження охоплює понад 90 країн, лише 5 задокументованих випадків сталися у Європі.
Переважна більшість — у країнах Латинської Америки, де рівень насильства щодо трансфемінних людей традиційно є одним із найвищих у світі.
З 2009 року в рамках Trans Murder Monitoring було зафіксовано 5320 убивств.
Чому статистика зменшується, але загроза — ні
У 2024 році Trans Murder Monitoring повідомив про 350 убитих, у 2025 — 281.
Однак TGEU наголошує: менша цифра не означає зниження реального рівня насильства.
Ситуація у світі говорить про інше:
-
у багатьох країнах триває консервативний політичний розворот;
-
зменшується видимість трансгендерних людей у медіа;
-
уряди ухвалюють закони, що обмежують доступ до медичних та соціальних послуг;
-
у низці держав транс-людей перестають згадувати в офіційній статистиці жертв насильства.
TGEU підкреслює: ми можемо бачити не зменшення насильства, а зменшення даних про нього.
Український контекст: втрати, про які дізнаємося не одразу
ГО Когорта повідомляє, що цього року стало відомо про щонайменше двох загиблих, які належали до місцевої транс* спільноти.
Можливо, таких випадків більше, але вони залишаються невідомими через:
-
страх родичів розкривати трансгендерність загиблої людини;
-
військові дії та окупацію територій;
-
стигму, яка змушує приховувати реальну ідентичність.
«Ми віримо: пам’ять про них не загине», — кажуть активіст_ки.
Чому День пам’яті транс людей важливий
20 листопада — це не лише день скорботи. Це день нагадування:
-
транс життя цінне;
-
трансфобне насильство — глобальна проблема, яка потребує рішень на державному рівні;
-
видимість рятує життя;
-
мовчання вбиває.
Ми вшановуємо кожну людину, чиє життя обірвала ненависть.
І водночас продовжуємо боротьбу за світ, у якому трансгендерні люди можуть жити в безпеці, мати доступ до медицини, працювати, бути видимими — і просто бути живими.
Стаття заснована на основі
