Єпископ німецького Пассау Штефан Остер заявив, що зменшення впливу християнства в суспільстві нібито сприяє зростанню кількості ЛГБТК+ ідентичностей та ширшому переосмисленню питань сексуальності й гендеру.
Про це він говорив у проповіді з нагоди католицького свята Успіння Богородиці. Остер пов’язав секуляризацію з відходом від, за його словами, “біблійного образу людини” та припустив, що саме через ослаблення віри суспільство дедалі ширше трактує питання статі, гендеру і сексуальності.
Єпископ також висловив занепокоєння тим, що поняття людської гідності дедалі менше пов’язують із християнським уявленням про людину як створену за образом Бога.
На його думку, коли релігійний фундамент слабшає, суспільству стає складніше домовитися про те, що саме означає людська гідність і на чому вона має ґрунтуватися.
У цьому контексті Остер згадав аборти, асистоване самогубство, сурогатне материнство та ЛГБТК+ прайди, подаючи їх як приклади суспільних змін, які, на його переконання, важко узгодити з традиційним католицьким світоглядом.
Прайд як символ суспільних змін
Окремо єпископ зупинився на Christopher Street Day – так у Німеччині називають прайд-марші.
За його словами, “спосіб життя, сексуальні вподобання та самовизначені ідентичності”, які можна побачити під час прайдів, демонструють, наскільки сильно змінилося сучасне суспільство.
Водночас Остер визнав, що участь у таких заходах є проявом свободи, яку гарантує демократія.
“Ми повинні поважати їхню свободу”, – сказав він, водночас додавши, що католики не зобов’язані погоджуватися з усім, що демонструється чи відстоюється під час прайдів.
Єпископ також підкреслив, що всі учасники ЛГБТК+ маршів, без винятку, залишаються “улюбленими дітьми Бога” і мають невід’ємну гідність.
Однак після цього він знову повернувся до думки, що значна частина сучасних уявлень про гендер і сексуальність, на його переконання, не відповідає біблійному баченню людини.
Саме ця подвійність і визначає тон його заяви: з одного боку – заклик не вдаватися до насильства і визнавати гідність кожної людини, з іншого – чітке дистанціювання від ЛГБТК+ ідентичностей як від частини сучасних суспільних змін.
Чому така риторика викликає питання
Для ЛГБТК+ спільноти подібні заяви звучать проблематично насамперед тому, що вони подають видимість квірних людей як наслідок “відходу від Бога” або морального послаблення суспільства.
Насправді зростання кількості людей, які відкрито називають себе лесбійками, геями, бісексуальними, трансгендерними чи квірними, не означає, що такі люди “з’явилися” лише зараз.
Набагато точніше говорити про те, що в більш безпечному та відкритому середовищі люди частіше можуть називати свою ідентичність вголос, не приховуючи її через страх переслідування, осуду чи втрати соціального статусу.
Тому зв’язок між секуляризацією і “зростанням ЛГБТК+ ідентичностей” є радше світоглядною інтерпретацією єпископа, а не доведеним причинно-наслідковим зв’язком.
Крім того, сама концепція людської гідності в сучасному праві не залежить від релігійної віри людини.
У європейських правових системах вона належить кожному без винятку – незалежно від сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, релігії чи її відсутності.
Сам Остер наприкінці проповіді фактично визнає цей універсальний принцип, коли говорить, що гідність однаково належить мігрантам, людям з інвалідністю, літнім людям, жінкам, дітям та представникам інших культур і релігій.
У такому ж сенсі вона належить і ЛГБТК+ людям.
Саме тут і виникає головне протиріччя: якщо гідність справді є невід’ємною, вона не може залежати від того, наскільки чиясь ідентичність відповідає релігійному уявленню іншої людини про “правильний” спосіб життя.
Права ЛГБТК+ людей не вимагають від католиків змінювати власну віру чи богословські переконання. Але вони вимагають, щоб релігійні переконання не використовувалися як підстава для обмеження чужих прав, безпеки чи свободи бути собою.