Новий український серіал «Ховаючи колишню» поряд із темами війни, втрат і стосунків звертається й до теми ЛГБТІК+ військових. У межах сюжету з’являється сцена, яка викликала обговорення, — і саме про неї режисер, сценарист і драматург Сергій Кулибишев розповів у розмові з КиївПрайд.
Ідея серіалу і розмова про теперішній час
За словами Сергія Кулибишева, ідея серіалу не виникла в один момент. Вона формувалася поступово — з того, що автор спостерігає навколо себе під час повномасштабної війни. Зрештою з’явилося бажання максимально точно показати, ким є українці сьогодні.
Режисер говорить, що для нього було важливо поставити питання про те, що означає бути чоловіком у час війни, як змінюються стосунки і як люди переживають втрати. В основі серіалу — історія чоловіків, які прощаються з коханою жінкою, що загинула на фронті, при тому що не всі з них самі воюють. За словами автора, це відображає реальність, яку ми бачимо довкола.
Одностатеві пари як частина розмови
Сергій Кулибишев наголошує, що «Ховаючи колишню» — це відображення реальних розмов у суспільстві. За сюжетом чоловіки збираються разом і говорять про те, що їх хвилює: про любов, про місце чоловіків у сучасному світі, про різні її прояви. Одностатева любов, за словами автора, є однією з форм таких стосунків, тому ця тема природно з’являється в серіалі.
У кадрі присутні чотири чоловіки з різними поглядами на порушені питання, зокрема й на тему одностатевих пар. Для Кулибишева було важливо, щоб ця розмова прозвучала щиро, адже, на його думку, українському кіно й серіалам бракує чесного погляду на ЛГБТІК+ теми.
Режисер зазначає, що хотів би бачити навколо ЛГБТІК+ просту й нормальну дискусію, де люди з різними поглядами можуть говорити і чути одне одного. На його переконання, обговорення тем, які часто вважають «складними» або «не на часі» під час війни, не розділяє суспільство, а навпаки — може його об’єднувати.
Досвід роботи з ЛГБТІК+ тематикою
Для Сергія Кулибишева тема ЛГБТІК+ не є новою. Його перша п’єса «Величне століття веселе» була присвячена саме цій темі. Вона розповідає про голову звичайного села після війни, який зробив камінг-аут. П’єсу ставили у Чернівецькому театрі імені Ольги Кобилянської та в Києві, у театрі «Золоті ворота».
Автор пояснює, що ця робота була спробою осмислити майбутнє українського суспільства після закінчення війни. На його думку, нині українців об’єднує спільний ворог, але після війни суспільство може стати більш розділеним. І тема ЛГБТІК+ спільноти, за його словами, є однією з тих, що й надалі викликатиме суперечки.
Якщо в серіалі «Ховаючи колишню» ЛГБТІК+ — лише одна з багатьох порушених тем, то у «Величному столітті веселому» вона є центральною.
Робота над сценою без конфліктів
Кулибишев також розповів, що сцена, яка торкається ЛГБТІК+ теми, не викликала жодних проблем під час зйомок. Ні з боку стримінгової платформи Sweet.TV, ні з боку акторів чи технічної команди заперечень не було. За його словами, над цією сценою працювали так само, як і над будь-якою іншою, без виокремлення чи акцентування.
Військові, ЛГБТІК+ і публічна розмова
На думку Сергія Кулибишева, проєкти, які говорять про військових і ЛГБТІК+ людей, необхідні. Він визнає, що гомофобні висловлювання та дії ще довго залишатимуться частиною реальності, і попереду — велика робота, щоб такі теми не викликали негативу.
Водночас режисер переконаний, що говорити в суспільстві потрібно про все — без хейту, агресії та насильства. Саме через спокійне обговорення складних тем, на його думку, можна поступово прийти до співіснування і взаєморозуміння.
