Актор Олексій Коюда, про роль гея, гумор під час війни та права ЛГБТ
Київський сучасний театр уже подарував українцям багато прекрасних робіт. І цього разу, 4 лютого, талановитий колектив у Кременчуці представив розкішну комедійну виставу за постановкою Дмитра Рачковського «В Амстердамі можна все».
Під час спектаклю події закручуються навколо пригод одного кримінального авторитета, що напідпитку опинився на справжнісінькому прайді в Амстердамі. Наш герой не може стояти осторонь і намагається зупинити все це «неподобство». Але агресивного «активіста» затримує поліція. І ось він уже в камері разом із… учасниками того самого прайду! А далі – усе найцікавіше!
Одну з головних ролей у спектаклі, а саме хлопця у жіночому образі, виконував Олексій Коюда. Напередодні виступу журналісти поспілкувалися з ним, і той розповів, що є актором театру і кіно. Зазвичай грає в українському сучасному театрі. До Кременчука театр привіз виставу, якій вже 5 років. ЇЇ створювали у 2020 році, коли почався карантин. Тоді актори планували гастролювати з виступами по Україні, але через коронавірус так нікуди не поїхали.
«Але вистава жива. В нашому театрі не так багато вистав, які дуже довго йдуть. 5 років для нашого театру – це такий великий термін. Багато вистав закриваються, відкриваються. А ця жива. Напевно, тема вистави актуальна. Тому глядач ходить, напевно, десь і любить», – каже актор і згадує, що перед початком війни її все ж вдалося зіграти в Маріуполі. У театрі, якого вже зараз немає, бо його варварськи знищили росіяни.
Що стосується трупи театру, то її склад змінився.
«Склад зміняється, як була така група «Віагра», знаєте. Ось ми жартуємо, що наша вистава, як група Віагра – залишається один головний персонаж – це Руслан Данильченко. Це головний актор, також провідний актор нашого театру. І в цій виставі я. Тобто ми у двох. А всі інші актори, персонажі змінюються, протягом всіх років», – каже Олексій Коюда.
– Кого ви граєте в цій виставі?
– Мій персонаж дуже така багатогранна натура. Може здатися, що це такий фрік, який перевдягається у жінку. Але насправді, якщо додивитись виставу до кінця і не піти з першої дії, то там переломний момент. Ми взагалі задаємо цю виставу як комедію, але це більше комедія з драмою. І саме драма починається у другій дії. Якщо у першій дії мій персонаж потрапляє в Амстердам на гей-парад, знайомиться з другом, ну, там, потім зав’язка сюжету, у нього починається конфлікт з батьком, який за традиційні сімейні цінності. Ось, у цьому починається наш перший конфлікт. Я намагаюсь звабити цього персонажа. Брутальний, лисий чоловік, він мені подобається, я хочу йому нав’язати своє світосприйняття. І ось такий конфлікт інтересів у нас виникає.
У другій дії повністю змінюється персонаж. Знімається весь макіяж, все, що на мені є – сукні і так далі. І ми можемо побачити, що це тонка натура, яка хоче жити, хоче любити і хоче показати, що цей світ створений не для війни, а для того, щоб ми кохали один одного. І, в принципі, ми створені для кохання. Там є такий драматичний монолог, який розкриває цього персонажа. Тобто вам здалося, що я хочу показати себе як жінка, але насправді я хочу бути чоловіком. І ось якщо тобі не подобається, тобто це переломний момент самого мого персонажа, якщо тобі не подобається – бери мене і вбий прямо зараз. І ось саме з цього моменту починається драматична лінія самої вистави.
– Як вам грати гея – можливо приємно, можливо цікаво?
– Для актора це дуже цікаво, тому що кожен актор, напевно, мрів бути у тілі іншої статі. Багато фільмів, багато вистав про те, як тіло переселяється. Але, напевно, це саме не про гея, а про щось більше, мені здається.
– А як глядачі зустрічають саме цю тему?
– Ну, їм дуже весело спочатку.
– Чи немає негативної реакції?
– Негативної немає. Спочатку їм весело, поки вони не розуміють, що вони потрапили не зовсім на комедію. І коли я промовляю цей монолог, про який я сказав у другій дії, я відчуваю і чую, як починаються сльози. Тобто, напевно, це якось чіпляє глядача.
– На ваш погляд, гумор зараз потрібен?
– Гумор лікує людей. Хоча, можуть писати різне в інтернеті, різні коментарі, що зараз не час для комедії, не час щоб веселитись, але все ж таки до нас входять і повні зали, і глядач хоче якось від цієї реальності ну, і як я і казав, як казав мій персонаж, що ми створені, все ж таки для любові, і напевно все ж таки любов переможе, переможе зло.
– Ви виступали хоч раз перед військовими з цим спектаклем, і як вони сприймають?
– До нас постійно приходять військові. Наприклад у Біляївці, це Одеська область, днями був повний зал військових.
– Ви з Луганська. Немає у вас мрії в Луганську зіграти цей спектакль?
– Так, з самого початку, як тільки ми створювали цю виставу.
– Який виступ вам запам’ятався найбільше саме з цим спектаклем?
– Напевно, це Маріуполь. Так. Напевно, саме там… Це був повний зал. І ніхто не знав, що це буде наш останній раз.
– Я хочу повернутися все ж до теми рівності прав і запитати, наприклад, вийшли б ви на марш рівності за права ЛГБТ і чи вважаєте ви цю акцію дієвою?
– Чи вийшов би саме я? Як людина, так. Мені складно сказати, якщо чесно, але якщо повернутися до вистави, напевно, це те, що зараз обговорюється. Ось цей закон, який хочуть прийняти, щоб права були рівні у всіх. Я – за, тому що багато чоловіків нетрадиційної орієнтації зараз на війні. І це ускладнює процес: якщо живе нетрадиційна пара, і помирає один з них, це ускладнює багато юридичних процесів. Ну, слухайте, можливо, ця вистава є теж про це, що треба скоріше приймати цей закон, тому що він допоможе людям, які хочуть жити так, хочуть любити так, жити нормально, як звичайні люди.
Олег Булашев