Виконавча директорка Точка опори ЮА взяла участь у панельній дискусії «ЛҐБТІК+ рух в Україні до та під час війни»
Виконавча директорка Точка опори ЮА Таня Касьян взяла участь у конференції для представників та представниць громадянського суспільства, у панельній дискусії «ЛҐБТІК+ рух в Україні до та під час війни». Також у панельній дискусії взяли участь Ганна Литвинова, юристка в ГО «Інсайт» Insight LGBTQ NGO, експертка з фізичної безпеки, і Артур Озеров, держслужбовець-комунальник, драґ-артист, сповіщує у соцмережах Точка опори ЮА .
На панельній дискусії говорили, зокрема, про те, чи є видимі зміни у русі за рівні права для ЛҐБТІК+, суспільному сприйнятті та становищі квір-людей в Україні. Публікуємо кілька важливих думок, а в кінці посту і в сторіз даємо лінк на трансляцію конференції.
Таня: Ще в 2013 році, під час Майдану, Україна обрала для себе європейський вектор розвитку. А зараз тим більше ми бачимо, хто наші союзники і партнери. І ми маємо вливатися в це європейське поле в контексті спільних цінностей, а головне — в контексті верховенства прав людини. Україна є країною, яка підписалась під Європейською конвенцією з прав людини. І тому ми не маємо права порушувати ті конвенції, під якими підписались.
На вагах зараз, з одного боку, життя та долі сотень і тисяч людей, з іншого боку — політична воля тих, хто приймає рішення, і бажання просто розібратися, прочитати текст законопроєкту 9103 і зрозуміти його.
Ми в Україні на найвищому державному рівні приймаємо посадовців-ґеїв та лесбійок, відомих людей-ґеїв, наші посадовці тиснуть їм руки. Але для своїх громадян і громадянок ми цього не дозволяємо. Хоча майже 64% людей в Україні зараз підтримують рівні права для ЛҐБТІК+. То чому ми маємо чогось чекати чи казати, що це «не на часі»?
Ганна: Зараз сприятливий ґрунт для зростання нових активістів і активісток, правозахисників і правозахисниць. І незважаючи на те, що війна забирає дуже багато життів, ми втрачаємо ресурси, як емоційні, так і фінансові, це стало поштовхом для розвитку демократії всередині країни. Бо ми не можемо говорити, що сьогодні одні громадяни можуть мати права, а інші — нехай почекають.
З моєї правозахисної діяльності я знаю, як це, коли тебе переслідують, готують напади тільки через твою сексуальну орієнтацію. Одна моя колежанка каже: «якщо буде безпечно ЛҐБТІК+, то буде безпечно всім людям».
Артур: Людям в Україні бракує роз’яснення, що кожен десятий у нас приналежний до ЛҐБТІК+, хто ми і що ми робимо. В Америці, Європі є дозволеність та прийняття бути таким, яким ти є, але у нас в Україні ми чомусь маємо засуджувати це, хоча ми рухаємось у проєвропейському напрямку.
Підтримувати гомофобію в Україні — це те саме, що підтримувати російську федерацію, в якій ЛҐБТІК+ переслідуються законом. Різноманіття — це завжди про демократію, а її відсутність — про тоталітарні людожерські режими.
Переглянути дискусію можна тут: