ГО Точка опори ЮА підготувала добірку озвучених народними депутатом та депутаткою думок під час Форуму союзників/ць «БАМ!» 2023 — з панелі «Цивільні партнерства та права в Україні, або Важливий крок до рівності».
🟡 Інна Совсун, народна депутатка України, партія «Голос»:
Зараз законопроєкт 9103 проходить комітети, і головний комітет, який вирішуватиме його долю, — це Комітет правової політики. Дуже важливо боротися за підтримку депутатів та депутаток, які ще вагаються. Один із аргументів проти законопроєкту 9103, який я часто чую і який використовує Рада церков, — «демографічна ситуація». Тобто люди справді думають, що одностатеві пари, які хочуть отримати право реєстрації стосунків, у разі неприйняття цього закону скажуть «ну ладно» і підуть будувати гетеросексуальні сім’ї?
Досить добре зараз працює аргумент про порівняння з росією. Навіть був випадок, коли один із депутатів під час розгляду законопроєкту на одному з комітетів неочікувано підтримав 9103, сказавши, що «путін не любить ЛҐБТІК+, тому пропоную підтримати 9103». Досить дивно чути про те, що ми маємо наслідувати Польщу, яка у своїй політиці виступає проти прав ЛҐБТІК+. Насправді, більше 60% населення Польщі підтримують рівні права для квір-людей. Важливо, що партнерство — це не шлюб, це також інструмент і для гетеросексуальних людей. Наприклад, у Франції близько 40% стосунків реєструються як партнерства, бо поняття шлюбу має культурно-релігійний тягар. І на ЛҐБТІК+ пари там припадає лише близько 10% зареєстрованих партнерств.
🟡 Андрій Мотовиловець, народний депутат України, перший заступник голови фракцї «Слуга народу»:
Наші перші союзники в цій роботі — це журналісти. Ви повинні розповідати ці історії. Суспільство повинно знати ці історії, бачити їх у YouTube, читати у великих виданнях. І саме суспільство має робити запит до політиків на зміни, а не навпаки. Так працює демократія. Я підтримую законопроєкт 9103, бо це елементарні права людей. Я хочу, аби моя донька у другому класі знала, що є 10% людей, які відрізняються від інших, і щоб не було розмов про те, що це хвороба, яку можна вилікувати. Коли ми говоримо про права людей, дуже важливо говорити одне з одним, тоді люди зможуть порозумітися.
Суспільство змінюється, країна змінюється, політики повинні змінюватися також. Ми закінчимо війну, ми знову побачимо демократичні вибори президента, парламента. І залежить від вас, які завдання ви поставите перед політиками. Бо ми хочемо, щоб ви нам дали право на зміни. І формуєте політиків саме ви — люди, які через соцопитування кажуть, які в нас є виклики.
🟡 Таня Микитенко, журналістка, блоґерка, авторка YouTube-каналу Ragulivna:
В аргументах, які наводять опоненти, звучить страх якогось схематичного образу, а не спирання на людський досвід. І якщо шукати союзників, то найкраще шукати серед тих, хто може поділитись власним досвідом. Бо через людський досвід ми підключаємось до переживання з приводу тієї чи іншої проблеми і таким чином готові швидше це підтримати.
Ми маємо вивчати наслідки гомофобії. Якщо згадати про кримінальну статтю в радянському союзі, то це була стаття для переслідування, зокрема тих, кого хотілося запроторити у в’язницю і піддати каральній психіатрії. У гомофобії є багато потворних рис, які треба вивчати для того, щоб не хотіти бути частиною цього процесу. Наприклад, гомофобія у гітлерівських таборах — там гомосексуалів таким же чином відсіювали від суспільства і це теж страшний злочин. Ми повинні розуміти геноцидальність цього явища і розповідати дітям про те, чому це ніколи не можна повторювати.
