Офіцерка штабу бригади ЗСУ Аліна Шевченко й активістка харківського жіночого обʼєднання “Сфера” Станіслава Петлиця в рамках “ХарківПрайду” прийшли у весільних сукнях до центрального РАЦСу у Харкові та на його сходах обмінялися обручками, щоб привернути увагу суспільства до неможливості зареєструвати одностатевий шлюб в Україні.
Аліна Шевченко каже: після того, як світлини з “весілля” розлетілися соцмережами, їх з партнеркою вітали зі шлюбом, однак жінки відповідали: —”Ні, це лише перформанс. На жаль, ми ще не можемо цього здійснити”. Аліна та Станіслава разом з листопада 2022 року, у квітні жінки заручилися і нині мріють про справжнє весілля та офіційну реєстрацію стосунків.
Свою історію Аліна та Станіслава розказали Суспільному.
“Це життя”: військова — про партнерку та ставлення колег до їхнього “шлюбу”
Аліна Шевченко служить у ЗСУ з 2015 року. Зі Станіславою була заочно знайома через заходи харківської ЛГБТ-спільноти, жінки стежили за сторінками одна за одної у соцмережах.
“Я просто відреагувала на сторіз Стасі, ми почали спілкуватися, — згадує Аліна. — За два тижні після початку спілкування Стася приїхала до Харкова зі Львова, де жила як ВПО. Ми зустрілися. Ще за два тижні вона переїхала до мене назовсім”.
Своїх стосунків на службі Аліна не приховувала, і коли 18 квітня Стася освідчилася, каже, з гордістю розказала про це колегам.
“Коли у нас зі Стасею вже почалися стосунки, то я всім своїм колегам розказала. Розповідала, що мені Стася зробила пропозицію, всім показувала каблучку. Я настільки горда була через це! Усі розглядали мою каблучку, раділи за мене, бажали нам щастя”, — пригадала офіцерка.
Фотографії з весілля-перфомансу Станіслави та Аліни поширились мережею. Вийшовши на роботу, Аліна дізналася, що її начальника викликали для запитань про неї та її “шлюб” з дівчиною.
“Викликало командування, показують новини, питають: “Що це таке?”. А начальник мій каже: “Ну, це життя”. Ця реакція для мене більш, ніж класна. Я вважаю, що мій начальник гідно відповів, і знищив у зародку всі подальші запитання”, — говорить Аліна Шевченко.
Про прийняття себе та своєї орієнтації
Шевченко каже, що почала приймати свою орієнтацію з часів школи, згадує: допомогла зрозуміти себе мама.
“В мене мама давно знала, зі шкільних років. Коли я почала підозрювати, але не розуміла, що зі мною відбувається, мені мама сказала: “Так тобі вона подобається, ти, мабуть, закохана в цю дівчинку”. Я думаю: “Боже, мама мені таке сказала!”. Я навіть не розуміла, що я до неї відчуваю”, — згадує Шевченко.
Станіслава каже, що від оточуючих своєї орієнтації не приховувала.
“Мене, якщо чесно, не хвилював осуд. Мамі я сказала якось мимохіть, і вона з цим якось живе, але все одно бувають моменти, коли в неї відчай, і вона каже: “Чоловіка тобі треба”. Моя мама дізналася про наше весілля-перфоманс з Аліною не від мене, а від якихось гомофобних знайомих, і вони почали говорити їй: “Не хвилюйся, ми не скажемо нікому, що це твоя донька”. Мама така: “Але ж це моя донька, чого ви не скажете?”, — говорить Станіслава Петлиця.
“Одна з наших цілей — це видимість”
Весілля Аліни та Станіслави стало не першим, яке влаштували на сходах РАЦСу в рамках “ХарківПрайду”. Жінки кажуть, довго думали, чи брати участь у заході.
“Розуміли, що це наша особиста історія, і коментарі та хейт будуть нас чіпляти. Ми дуже раді, що дуже багато людей говорять про акцію. Одна з наших цілей — це саме видимість, і ми її отримали. Ми побачили, що насправді аргументованих коментарів проти шлюбної рівності немає, це просто ненависть в нашу сторону: що ми не віримо в Бога, нам треба лікуватися, що наші батьки скажуть, і ще: “Як вони народять дітей?”. Тобто, такі питання, які взагалі не повинні стосуватися інших людей”, — сказала Петлиця.
Аліна Шевченко каже, що хоче офіційно побратися з партнеркою та узаконити їхню родину.
“Окрім того, що ми переслідуємо загальні засади, права людей, також ми переслідуємо ще й власну мету, тому що ми зі Стасею для держави не обліковані. Разом будуємо наше майбутнє настільки, наскільки це можливо, тому, що юридично ми будувати наше майбутнє не дуже можемо. Ми не розуміємо як, і навіть про дітей поки не можемо думати, тому що, по-перше, ми не знаємо, як забезпечити повну безпеку нашим дітям в українському суспільстві. По-друге, дитина буде когось одного з нас, а не наша”, — каже активістка.
Мені здається, що ми готові витримувати все, і проходити це разом. Я Стасі сказала: “Знаєш, ні з ким іншим я б на це не пішла”.
Реєстрація партнерств: що відомо про законопроєкт
У березні народна депутатка від “Голосу” Інна Совсун
Суть законопроєкту — дати можливість реєструвати одностатеві та різностатеві стосунки в інакшому від шлюбу
28 березня на сайті Офісу президента
26 травня президент Володимир Зеленський
Законопроєкт
“Цивільні партнерства суттєво відрізняються від шлюбної рівності, тому що різні люди можуть укладати цивільне партнерство. Це можуть бути сусіди, які дуже добре спілкуються між собою, друзі, пари, як гетеросексуальні, так і гомосексуальні, так і не пари в принципі. Тобто, це набір зобов’язань і прав, які роблять вас окремою суспільною ланкою”, — каже Станіслава Петлиця.
“Шлюбна рівність та цивільні партнерства — це про права людини, а права людини завжди на часі, бо людина — це найбільша цінність. З початку повномасштабного вторгнення більшість гетеросексуальних пар актуалізували інститут шлюбу, розуміючи всі небезпеки, які зараз можуть статися з їхньою сімʼєю, тому вони забезпечують свою сімʼю державним захистом. Одностатеві пари нічим не відрізняються в цьому прагненні від різностатевих”, — додала Аліна Шевченко.
Єлизавета Меньшикова