«Єдині як ніколи». Як пройшов благодійний фестиваль від ХарківПрайду 2023
У ЄрміловЦентрі відбувся великий благодійний фестиваль від ХарківПрайду
Благодійний фестиваль «Єдині як ніколи» з безліччю лекцій і майстерень, корисних для містян і містянок, провели 26 серпня в рамках ХарківПрайду 2023, правозахисної ЛГБТ+ події. Спільно з фондом «Волонтерська» команда ініціювала збір коштів на потреби п’ятої слобожанської бригади НГУ – і гості фестивалю долучилися до збору.
Лекції і майстерні
Перша лекція психологині, психотерапевтки і сексологині Уляни Бонцьо була присвячена підтримці ментального здоров’я в умовах постійного стресу, а друга – тому, як краще спілкуватися з близькими людьми у війську.
Бонцьо відмічала, що важливо давати військовим, які повернулися до цивільного життя – у відпустку чи на реабілітацію – час і можливість вибрати, спілкуватися з вами чи ні. «Оптимально – дочекатися, поки людина сама вам напише або подзвонить. Можна нагадати про себе один раз, і бажано через близьких людей – партнерів/партнерок чи батьків».
«Про питання, які не варто задавати. “Тобі було страшно?”. Було. “Ти хочеш повернутися на фронт?”. Хоче. “Тебе катували?”. Це більше до людей, які повернулись з полону. У нас був випадок, коли ми їхали в добровольчу місію з людиною, яка щойно повернулась з полону. І у неї попутниця в потязі запитала: “Розкажіть, а вас ґвалтували?”. Ми впали в німу паузу. Спитали у неї: “А що вам зараз дасть ця інформація?”. Вона сказала: “Ну нам же всім цікаво”. “Тебе катували?” — з цієї ж серії. “Навіть якщо і так, то я не хочу про це говорити”».
Найбільшою проблемою, каже Уляна, є те, що частина людей, які чекають близьких з війни, страждають синдромом відкладеного життя. «Якщо ви не житимете своє життя, коли ваша близька людина повернеться з війни, ваші стосунки завершаться. У вас просто сильно зростуть очікування від цього повернення – і вони не реалізуються. Тому що людина змінилася, а ви чекали. Ви не змінювались».
Майстерню з домедичної допомоги проводили інструкторки і інструктори Центру тактичної медицини «Схід».
Альона Стрижак, начальниця управління патрульної поліції в Харківській області, провела лекцію про те, як її підрозділ жив і працював під час повномасштабного вторгнення – і як громадськість може взаємодіяти з патрульною поліцією. Анна Шаригіна, співзасновниця Харківського жіночого об’єднання «Сфера» і співорганізаторка ХарківПрайду, модерувала дискусію.
«В цілому, [з початку повномасштабного вторгнення] викликів стало менше. Кількість викликів з виявлення вибухівки зросла, що очевидно з огляду на район, в якому ми проживаємо. За кількістю грабежів, розбоїв, грабіжок – у нас йде спад вдвічі. Домашнє насильство залишилось плюс-мінус на такому ж рівні», — зазначила Альона.
Альона також відмітила, що патрульна поліція не займається створенням кримінальних проваджень і розслідуванням злочинів – її підрозділ тільки виїжджає на виклики. Розслідуванням злочинів займаються слідчі органи національної поліції.
(Нотатка: У 2022 році Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш Світ” зафіксував на ґрунті гомофобії/трансфобії, дискримінації та інших порушень прав людини на території Україні (в цифру не включені такі злочини на тимчасово окупованих Росією територіях; цифра може бути завищеною, бо на один випадок може припадати кілька порушень).
ЛГБТК+ спільнота активно бореться за законопроєкт , який додає зміни до українського законодавства в сфері протидії проявам дискримінації і злочинам на ґрунті ненависті. Наразі напади на представників спільноти мають підпадати під ст. 161 ККУ, “Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками” – але законопроєкт №5488, наприклад, дозволить додати формулювання про сексуальну орієнтацію і гендерну ідентичність до Кримінального Кодексу. Тоді у слідчих органів буде менше можливостей відмовляти постраждалим у розслідуванні (з 2015 по 2020 рік з 597 справ по ст. 161 ККУ до ) або класифікувати напад як “Хуліганство” (ст. 296 ККУ)).
Волонтерське угрупування Щезник вчили гостів фестивалю плести маскувальні сітки.
Мисткиня Юля Бубела вела майстер-клас з плетіння мотанок.
«Жива бібліотека»
Концепцію «живої бібліотеки» запропонувала датська молодіжна НДО «Stop Volden» («Зупиніть насильство») у 2000-ому році, а потім його перейняла Рада Європи. Ідея була в тому, що стереотипи й упередження неможливо розвіяти лише серйозними текстами про права людини та законопроєктами. Часто єдине, що може підштовхнути людину переосмислювати свою позицію, – це інша людина. У «живій бібліотеці» книги – це люди, тож всі, хто були на фестивалі, могли поговорити з людьми з різними досвідами, поглядами й професіями.
Аліна Шевченко, військова й одна із наречених перформансу «День, коли всі можуть одружитись», розповіла, як її колеги поставились до її камінг-ауту – і про свій досвід служби.
«Існує такий міф, що жінкам потрібні особливі умови, що за ними треба доглядати. [Але] вони окремі дорослі люди, які можуть приймати рішення, які служать так само, так само виконують свої військові обов’язки. Але оцей міф, що чоловік повинен це все контролювати, що саме на чоловіку буде відповідальність за жінку, він дуже заважає».
«Жінка не думає тільки про військові обов’язки, їй треба ще подумати про те, як розвіяти міф, що вона не тягар».
Аліна також розповіла, що жінкам і досі складно потрапити в армію. «Для мене це абсурд. Зараз, під час повномасштабної війни, людині треба питати чи готові її взяти на військову службу, – коли з усіх колонок, з усіх утюгів кричать, що у нас дуже багато вакантних посад і нам треба військовослужбовці. Учитель в школі може прийти в військкомат і сказати, що він хоче служити, – і йому оберуть посаду, оберуть бригаду і за нього все продумають». Жінкам частіше за все треба приходити до командирів бригад, з’ясовувати більшість питань самим і «шукати розуміння у вищого командування».
Костя Андріїв, співзасновник запорізького медіа , який веде YouTube-проєкт , розповідав про те, як важливо брати участь в дискусіях в інтернеті й долучатися до висвітлення та обговорення тем, які нам болять – навіть якщо здається, що вони «не на часі»: про русифікацію, деколонізацію, ЛГБТ.
«“Срачі” дуже притаманні постколоніальному суспільству, – розповідав Костя. – Те, що українці й українки так багато сперечаються — ознака того, що суспільство розвивається».
Як приклад, він коментував сварки між ЛГБТ-людьми і їх союзни:цями й гомофобними людьми в дописах про події ХарківПрайду в соціальних мережах, і казав, що в минулому неодноразово зустрічав людей, які читали коментарі під таким дописом і переглядали свої гомофобні упередження. «Тому важливо брати у них участь, якщо у вас є енергія».
«Немає заборонених тем – краще зараз або ніколи».
На думку Кості, зараз майже немає тем, які не можна обговорювати. Інша справа – те, наскільки ці теми і їх обговорення будуть для нас травматичними.
«Книжками» в живій бібліотеці також стали Ольга Клейтман, архітекторка й активістка проти забудови Саржиного Яру, Маріам Йол, продюсерка і волонтерка фонду «Волонтерська» і Олег Максим’як, політолог і член команди розробку законопроєкту 9103 «Про інститут зареєстрованих партнерств».
Спілкуючись з ними, гості фестивалю дізнались більше про те, як працює містобудування; як не вигорати коли необхідно багато і довго працювати; як знаходити спільну мову з владою, якщо хочеш щось змінити в країні; і як боротися проти влади, якщо вона тебе не слухає.
На час фестивалю в ЄрміловЦентрі також відкрились інтерактивна фотозона і пункт безкоштовного тестування на ВІЛ і Гепатит B від . Фестиваль завершився діджей-сетами від Khrystia, house-діджейки і артистки з команди Basanta Music, і Asket, техно-діджея й артдиректора клубу «Живот».
Завдяки заходу ХарківПрайду вдалося зібрати для аеророзвідки п’ятої слобожанської бригади НГУ 116 640 грн.
Спочатку планувалося проводити фестиваль у 7йсклад, але з міркувань безпеки його перенесли у ЄрміловЦентр. Цей простір вважається укриттям.
