“Сприймати себе такими як є”: про усвідомлення, толерантність і камінг-аут з представницею ЛГБТ | Інтерв’ю #1
Світ впевнено крокує до рівності, толерантності й взаєморозуміння. Проте, попри це існує ще багато тем, які, зокрема, в українському суспільстві сприймаються негативно. Одна із них — ЛГБТК. Не виключення й Калуш.
Ділиться .
Згідно з опитуванням, яке проводив Київський міжнародний інститут соціології у травні-червні цього року, в Україні зберігається досить велика кількість людей, які негативно ставиться до ЛГБТ людей – їх 34%. Ще рік тому ситуація була на 4% вищою.
“Водночас є ріст з 13% до 15.5% тих, хто має позитивне ставлення. Важливим є те, що сумарна кількість тих, хто ставиться позитивно або байдуже – 61%, тобто це більшість населення країни (хоча переважає саме байдуже ставлення – 45%) (у 2022 році позитивно або байдуже ставилися 58%)”, — поділилися в Правозахисному ЛГБТ Центрі “Наш світ”.
Отож, ми вирішили поспілкуватися з представниками калуської спільноти й тим самим розвіяти міфи й стереотипи. І сьогодні ділимося першою розмовою з представницею ЛГБТК. В цілях безпеки ми не називаємо ім’я.
Привіт. Розкажи як до тебе прийшло усвідомлення своєї сексуальної орієнтації? В чому це виражалось?
Розуміння моєї орієнтації почало приходити до мене з 12 років. Це був період постійного перегляду серіалів/фільмів з “Нетфліксу” де завжди була екранізація одностатевих пар. З 12-13 років я стала помічати, що завжди оцінюю красу тих чи інших акторок, моє захоплення ними було аж надто сильним, на заставку телефону я ставила фотографії жінок з улюблених серіалів, говорила завжди тільки про них, і могла ввечері гуглити інформацію або переглядати фотографії. Але я не придавала цьому велике значення, бо думала, що це просто дикий підлітковий фанатизм кимось.
Мій брат, який на щастя завжди виховував в мені толерантність до меншин, як виявилось пізніше, помічав моє постійне захоплення жінками, але на той час він вирішив не розмовляти зі мною про це.
Про свою орієнтацію я почала думати з 14 років, думала, що я бісексуалка: “можливо завтра мені сподобається якийсь хлопець”. Але це «завтра» не прийшло) і згодом я повністю прийняла й усвідомила факт того, що я лесбійка.
Сьогодні я вже знаю, що моя орієнтація дуже сильно проявлялась і в дитячому віці, але ніхто, звісно, цього не помічав. Постійна компанія виключно хлопців в молодших класах, повне відторгнення мною жіночого одягу, і надокучливість до дівчаток в моєму класі). Але на той час мої батьки та родичі просто називали мене “хлопчуром”.
Дотепер не розумію, як можна було не помічати, що я точно відрізняюсь від своїх однолітків-дівчат.
Про що це для тебе?
Для мене це любов, точнісінько така ж як і в гетеро парах, мої почуття до дівчини ніяк не відрізняються від почуттів хлопця до дівчини чи дівчини до хлопця. Я також хочу сім‘ю, також хочу дітей, хочу вільно ходити зі своєю дівчиною за руку в місті й не відчувати на своїй спині погляди людей, які не розуміють чому я йду за руку не з хлопцем.
Для мене це щастя, бо я свідомо розумію, що не полюблю чоловіка, не буду поруч з ним тою, хто я є і ніколи не буду поруч з ним щаслива.
Які труднощі в житті у гетеросексуальному суспільстві ти відчула на собі?
Насправді я впевнена, що хтось переживав/переживає про свою орієнтацію набагато більше ніж я. Як би це дивно не звучало, але якби мені дали можливість змінити свою орієнтацію, то я б цього не робила. У мене не було труднощів зі сприйняттям себе і я дуже рада цьому. Бо найважливіше не те, якої статі людина яку ти любиш, а те, яка ця людина стосовно тебе і наскільки вона хороша для тебе. Я щиро бажаю усім, сприймати себе такими як є, тоді жити стане в рази легше.
Як відреагували на камін-аут (якщо був), друзі та батьки?
Мій камін-аут був доволі складний для мене. Після нього моя мама перестала розмовляти зі мною на тиждень, вона абсолютно не комунікувала зі мною і це було незвично. Вона одразу розказала все моєму татові, який сказав, що мені “перейде”. В один з днів вона прийшла з роботи та удала ніби нічого не сталося. Пізніше, коли вона почала підозрювати, що та “подруга”, яка дуже часто приходила до мене в гості є насправді моєю дівчиною, почалися дуже сильні сварки. Напевно ніколи не забуду ті репліки, які мої батьки говорили під час сварок. Це було щось типу: “ти з дефектом”, “ти ніколи не торкалась чоловіка між ногами, як ти можеш казати, що не любиш їх”, “сходи до церкви й зміни свій вибір, бо ми ніколи не приймемо таку тебе”. І таких слів було безліч, це справді було важко чути.
Про друзів: коли я знайомлюся з людьми, я одразу даю знати, що я лесбійка. Тому всі ті люди з якими я спілкуюся знають про мою орієнтацію і позитивно до цього ставляться. На щастя, у мене не було в житті досвіду з неприйняттям моєї орієнтації друзями.
На скільки, на твою думку, Калуш є толерантним до ЛГБТК?
В Калуші у мене були випадки з проявом гомофобії зі сторони не знайомих мені людей. Була ситуація, коли я сиділа зі своєю дівчиною на лавочці, ми розмовляли й обіймалися, але не робили нічого, що не варто робити серед інших людей. Було помітно, що неподалік від нас стояв чоловік, який хвилин 15 спостерігав за нами, після цього він підійшов до нас зі словами “ви тут сидите обіймаєтесь, а біля вас ходять діти, які беруть з вас приклад, вони потім стануть такі ж як ви, нащо ви даєте їм не адекватне розуміння стосунків?“, або ситуація, коли нам чоловік якому було років 50 пропонував піти разом у ліжко, бо був до кісток переконаний, що лесбійкам не вистачає чоловіка.
І таких ситуацій було доволі багато. З проявом фізичної агресії зі сторони гомофобів, я не стикалася і сподіваюсь, що такого ніколи не станеться. Про те, не зважаючи на такі випадки, я все ж таки думаю, що наше місто не є надто гомофобним і можливо, що це в більшості завдяки нашим підліткам, які найчастіше є толерантними до ЛГБТК людей.
Є багато хейтерів так званих прайдів. Чому так? Як гадаєш: це проплачено чи свідомо?
Хейтерів прайдів є багато і я думаю, що це тому, що наше суспільство не розуміє який сенс у цих прайдах і скільки їм не пояснюй, вони цього не зрозуміють і не приймуть. Вони не звикли бачити чоловіка в різнокольоровому костюмі, який може танцювати під Леді Гагу, або жінку яка по зовнішності схожу на чоловіка. Наші люди не звикли бачити стільки різноманітних, ЦІКАВИХ людей. Вони не хочуть розуміти той факт, що ці люди можуть бути чудовими й насправді не несуть ніякої небезпеки. Ті люди щасливі у той момент знаходячись в колі людей, які їх розуміють. І коли ти щасливий, коли ти в моменті відчуваєш себе вільним і серед людей, які тебе не осуджують, так, можливо, ти справді захочеш танцювати в різнокольоровому пір‘ї під Леді Гагу і посміхатися! Я точно захотіла б! І ні, я не думаю, що це оплачено, бо, на жаль, є обмежені у світогляді люди, котрі думають, що чоловік ПОВИНЕН бути мисливцем, а жінка ПОВИННА бути берегинею домашнього вогнища, вони ніколи не зрозуміють, що люди різні, вподобання у всіх різні, світогляд також, і далеко не завжди люди хочуть такого ж як і вони. І це норма. І в тому, що на прайдах закликають бути щасливими, різними, цікавими, толерантними, різносторонніми — немає геть нічого поганого, але не всі це розуміють, на жаль.
Чи брала участь і як гадаєш про що вони?
На прайдах мені ще не доводилось побувати, але чула багато дуже позитивних вражень від моїх друзів і знайомих, після яких я мрію колись туди попасти) Прайди насамперед для мене про — свідомість, розуміння, що світ не чорно білий, а дуже різноманітний, що дуже важливо приймати себе такою людиною, якою ти є, постійно вдосконалюючи себе і роблячи себе щасливою людиною, яка бере від життя по максимумі.
Що порадиш людям, які бояться розповісти про свою орієнтацію?
Можу порадити тільки одне — це зрозуміти, що ти в себе один, найкращий і найцінніший, яким би ти не був, потрібно робити з себе найкращу версію себе, не боятися любити того кого любиш, і бути любимим тим, хто любить тебе, тільки тоді ти будеш щасливий. А ті люди, які тебе осуджують будуть завжди. Коли ти будеш щасливий, їх буде ЩЕ більше, і коли ти полюбиш себе і будеш жити у своє задоволення, буде дуже весело обертатись назад і сміятися в обличчя людям, які не можуть повилізати зі своїх печер!)))
Остап Микитюк
