Як ЛГБТ-активісти протистоять вторгненню Росії в Україну
Як представлені в українському війську, на інформаційному та волонтерському фронтах відкриті ЛГБТ-люди.
«Після початку повномасштабної війни я не чекав дзвінка з військкомату. Став добровольцем і пішов у 72-гу окрему механізовану бригаду імені Чорних Запорожців як оперативний резерв. Зараз я стрілець-санітар», — розповідає відкритий гей Віктор Пилипенко. Раніше він служив у батальйоні «Донбас» із вересня 2014 до літа 2016 року. Потім створив фейсбук-спільноту «Військові ЛГБТ та наші союзники», яка у 2021 році переросла у громадську організацію.
Нині громадська організація «Українські військові ЛГБТ за рівні права» допомагає армії, однак насамперед обробляє запити від ЛГБТ-військових. Організація запустила збір коштів на допомогу захисникам серед українців й іноземців.
«ЛГБТ-спільнота стала брати до рук зброю. У перші дні війни збільшилася на десятки кількість людей у нашому таємному чаті “Ахіллесове братство”, який об’єднав людей негетеросексуальної орієнтації. Хтось пішов у тероборону чи в армію», — додав Віктор Пилипенко.
Віктор зазначив, що зараз усі побратими знають про його сексуальну орієнтацію, і він не зазнає агресії чи зайвого акцентування. За словами військового, коли людина наважується на камінг-аут у війську, це значить, що у підрозділі високий рівень довіри й поваги одне до одного, є командний дух.
Ярина Чорногуз — відкрита бісексуалка. З 2019 року вона була парамедикинею в добровольчому батальйоні «Госпітальєри». Зараз — бойовий медик одного з батальйонів морської піхоти, надає першу домедичну допомогу пораненим бійцям. За відсутності поранених або за наказом командира працює як звичайний боєць. Крім того, організовує медичну евакуацію, а у вільний час допомагає волонтерством своєму підрозділові.
«Пам’ятаю події на початку березня, коли тримали село, яке двічі штурмом пробувала брати російська армія силами, які переважали нас разів так у п’ять. Ми його тримали цілий тиждень. Це якраз той випадок, коли мені як бойовому медику потрібно було працювати як розвідниці», — пригадує Яра.
Також Ярина розповіла про випадок, коли опинилася на дуже короткій дистанції від російського танку. Їй вдалося від нього відійти. «Я підозрюю, що не загасили вогнем, бо планували взяти у полон. У мене є граната, автомат, ніж… Тому почуваюсь бійцем, у якого із собою є засоби для того, щоб не потрапити у полон. Я знаю, на що йшла», — додала вона.
Активісти працюють і на інформаційному фронті. Едвард Різ – небінарна трансгендерна персона — через стан здоров’я виїхав за кордон. Тож як проєктний асистент громадської організації KyivPride допомагає чим може онлайн. Зокрема він координує групи психологічної підтримки чи спілкується з медіа — як місцевими у Європі, так і світовими. За його словами, зараз важливо те, що думають про Україну і знають про неї з перших вуст, а не з іноземних медіа чи російської пропаганди.
«Деякі західні медіа образ України, як дуже негативної для ЛГБТ+ країни. І вони будують це на декількох історіях транс-жінок, які виїхали з України . Декілька разів нам доводилося спростовувати ту інформацію, яку ці люди дають у своїх інтерв’ю, тому що вони брешуть. Це негативно працює на міжнародний імідж країни», — розповів Едвард Різ.
Як зазначає координаторка KyivPride Юлія, волонтерство вчить систематизувати роботу великих команд, тож добровольці можуть використовувати свій досвід саме під час війни. В Україні близько півсотні волонтерів ГО KyivPride приєдналися й до інших волонтерських проєктів. Наприклад, одна з волонтерок у Запоріжжі займається координацією евакуаційного центру для людей з окупованих міст. «Ще у нас є один волонтер-киянин, який зараз у Львові. Він влаштувався працювати у магазин одягу. Домовився, щоб частина речей була безкоштовна для людей-переселенців. Крамниця стала більш толерантною, бо там знають, що до них приходять люди і з ЛГБТ-спільноти», — додає Юля.
Волонтери також забезпечують ліками людей з інвалідністю, похилого віку, ЛГБТ-людей. Добровольці кооперуються з іншими волонтерами. Наприклад, через проблеми з доставкою співпрацювали з тими, хто мають змогу їздити на прифронтову частину, аби возити ліки військовим.
Всеукраїнська організація «Гей-альянс Україна» займається підтримкою ЛГБТ-людей, які залишилися на окупованих територіях або прилеглих до них, або там, де ведуться бойові дії. Забезпечують продуктами, ліками, тимчасовим розміщенням, у деяких випадках евакуюють.
З перших днів наступу окупантів почали шукати у Чернівцях та у Львові місця для шелтерів і волонтери з ГО «Інсайт». Вони займається допомогою ЛГБТ-людям і жінкам. На сторінках організації можна знайти гугл-форми, де є можливість попросити медичні препарати, одяг, їжу.
«Ми всі зараз боремося зі спільним ворогом. Багато ЛГБТ-організацій займаються допомогою. І через такі напади, як на Олену Шевченко, нас намагаються виокремити в іншу групу. Але ми такі ж українці й Українки, які і всі. На різних фронтах боремося за спільну ідею», — прокоментувала інформаційна координаторка «Інсайту» Тая Герасимова.
Раніше повідомляло, що США передали до ООН дані про створення Росією списків українців, «які мають бути вбиті або відправлені до таборів після воєнної окупації». У зазначається, що цілями можуть стати журналісти, активісти, етнічні групи та ЛГБТ-спільнота. Тож зараз українці та українки захищають не тільки територіальну цілісність, а й свободу та самовираження.
Денис Булавін
