Не втомлюється підтримувати Україну щодня, готує колаборації з українськими брендами та гордо носить вишиванку. . НВ поспілкувався з ним про те, що саме мотивує його не полишати цю справу.
Я почав хвилюватися [щодо повномасштабного вторгнення] вже з кінця січня. У середині лютого для мене було цілком очевидно, що ось-ось станеться щось жахливе. Путін розмістив свої війська навколо кордонів України, а британські та американські спецслужби попереджали про наближення російського вторгнення в Україну. Тож я не здивувався, коли це насправді сталося.
Я працював зі своїм другом Разваном на головному вокзалі Берліна, коли почалася війна, і біженці прибули сюди потягом із Варшави. Ми їх прийняли, допомогли отримати сім-карти для мобільних телефонів, їжу, медичну підтримку, квитки на потяг і житло.
Пізніше ми працювали з агентством ООН у справах біженців над створенням фільму до Всесвітнього дня біженців, підтримуючи проєкт нашою роботою, а також постачанням гардеробу з мого прокату костюмів. Я також працюю з художником по костюмах з України над великим проєктом з німецькою співачкою, знімаючи 4 кліпи. І я підтримую українські компанії, щоб вони просували свою продукцію.
Можливо, моя мотивація підтримувати Україну полягає в тому, що гей мого покоління знає, скільки коштує свобода. У моєму житті це ніколи не давалося просто так, мені доводилося боротися за це, і я все ще маю відстоювати те, щоб мене не лише терпіли, але й приймали. Я підтримую Україну, тому що знаю — ігнорувати війну для мене не вихід. Я вболіваю за Україну, тому що ця країна смілива і красива.
Я роблю цю серію фотографій ліфта більше 10 років. І знаю все про вплив сильного візуального контенту, оскільки працюю в рекламі понад 20 років. Це моя зброя, щоб тримати речі видимими та поширювати меседжі, які вважаю важливими. Коли почалася війна, я поклявся собі не полишати Україну, поки війна не закінчиться і не настане мир. Ми не можемо мовчати перед усім цим жахом.
У мене багато друзів з України. За останні місяці я зустрів багато людей з України і захоплююся їхньою силою, хоробрістю, оптимізмом і любов’ю до життя. Насправді, це мої українські друзі надихають мене на те, як я ставлюся до України, і це відображається на моїх фотографіях, я думаю.
Я інтегрую українських біженців у свої фотографії, як і робив раніше з біженцями з Сирії. Останнім часом я зустрів стільки чудових людей із відкритою душею, і вважаю важливим, щоб ми обмінювалися тим, як бачимо цей світ і спілкуємось один з одним.
Я купив дві вишиванки від київського бренду ETNODIM, які порадив мій український помічник Костя, коли я запитав, де їх купити. Компанія робить чудову роботу: традиційно, але з сучасним підходом. Ношу свою вишиванку з гордістю.
На даний момент я намагаюся носити якомога більше українських брендів, інтегруючи їх у свої фото з ліфта та інстасторіс. І я працюю над проєктом із брендом, який передає весь прибуток Україні, та попросив мене розробити для них спеціальну футболку, яку вони продаватимуть на своєму вебсайті. Поки не можу казати, з яким саме, нехай це буде сюрпризом.
Ми всі втомилися від російської агресії проти України, ми всі втомилися від нескінченних новин про бомбардування лікарень і мирних жителів. Ми всі втомилися від цих постійних страждань і болю. Але яка альтернатива? Дивитися вбік і ігнорувати це? Ні, це не для мене. Моя порада: давайте швидше покінчимо з цим. Озброїти Україну важким озброєнням, перемогти Росію і виграти війну. Миру не буде, якщо Україна складе зброю. Мир буде, якщо Росія виведе свої війська і поверне Україну українцям. Все українське — включаючи Донбас і Крим.
