ЛГБТК+ і демографія: чому права людини не є причиною народжувальної кризи в Україні
Заяви про те, що ЛГБТК+ рух нібито становить загрозу для демографічного майбутнього України, періодично з’являються в українському політичному просторі. Цього разу дискусію спричинили міського голови Івано-Франківська Руслана Марцінківа, який пов’язав демографічну кризу з поширенням ідей чайлдфрі та діяльністю ЛГБТК+ руху.
Такі висловлювання вкотре порушують питання: чи справді права ЛГБТК+ людей мають стосунок до скорочення населення, чи йдеться про поширений суспільний міф, який не підтверджується фактами?
Демографічна криза має зовсім інші причини
Україна справді переживає одну з найглибших демографічних криз у своїй історії. Однак її головні причини добре відомі.
Передусім це повномасштабна війна, загибель десятків тисяч людей, масова міграція, економічна нестабільність, невизначеність щодо майбутнього, житлова проблема та погіршення соціальної безпеки. Саме ці фактори соціологи та демографи називають ключовими причинами падіння народжуваності.
Натомість немає наукових досліджень, які б доводили зв’язок між визнанням прав ЛГБТК+ людей та демографічним занепадом держави.
Більше того, багато країн із найвищими показниками захисту прав ЛГБТК+ — зокрема Ісландія, Іспанія, Нідерланди чи Швеція — паралельно реалізують успішну сімейну політику та підтримують народжуваність через соціальні програми, а не через обмеження прав окремих груп населення.
Права ЛГБТК+ людей не суперечать сімейним цінностям
Одним із найпоширеніших аргументів противників рівноправ’я є твердження, що ЛГБТК+ люди нібито руйнують інститут сім’ї. Проте сучасна європейська практика демонструє протилежне.
Основна вимога ЛГБТК+ спільноти полягає не у зміні чи скасуванні сім’ї як інституту, а в тому, щоб одностатеві пари також могли отримати юридичний захист своїх стосунків.
Йдеться про право відвідувати партнера в лікарні, успадковувати майно, ухвалювати медичні рішення в критичних ситуаціях, отримувати соціальні гарантії та бути захищеними законом.
Фактично ЛГБТК+ активісти виступають не проти сім’ї, а за можливість створювати власні сім’ї на рівних умовах з іншими громадянами.
Особливо гостро це питання стоїть в Україні під час війни, коли тисячі ЛГБТК+ військових та їхніх партнерів залишаються юридично невидимими для держави.
Коли говорять про «ідеологію»
У своїх коментарях Руслан Марцінків неодноразово наголошував, що критикує не конкретних людей, а «ідеологію». Однак саме такий підхід часто стає підґрунтям для суспільної стигматизації.
На практиці розмови про «шкідливу ЛГБТ-ідеологію» нерідко використовуються для виправдання дискримінації, обмеження видимості спільноти або відмови у базових правах.
При цьому ЛГБТК+ рух не є єдиною політичною чи світоглядною ідеологією. Насамперед це правозахисний рух, який виступає за рівність перед законом та захист від дискримінації.
Саме тому міжнародні правозахисні організації, інституції Європейського Союзу та Європейський суд з прав людини розглядають питання прав ЛГБТК+ людей не як політичну дискусію, а як частину фундаментальних прав людини.
Україна та європейські зобов’язання
Дискусія про права ЛГБТК+ людей має для України не лише внутрішній, а й міжнародний вимір.
Серед вимог Європейського Союзу до України в межах переговорного процесу про вступ є забезпечення рівності та недискримінації, а також виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Маймулахін і Марків проти України».
Суд прямо визнав, що відсутність будь-якої форми юридичного визнання одностатевих пар є дискримінацією.
Крім того, останніми роками українські суди також почали визнавати юридичне значення одностатевих сімейних відносин. Ці рішення вже згадувалися у звітах Європейської комісії як приклад поступового руху України до європейських стандартів захисту прав людини.
Демографія та рівність — не взаємовиключні речі
Підтримка народжуваності та захист прав ЛГБТК+ людей не суперечать одне одному.
Держава може одночасно допомагати сім’ям із дітьми, розширювати соціальні програми, підтримувати молодих батьків і водночас гарантувати рівність усім своїм громадянам.
Більше того, суспільство стає сильнішим саме тоді, коли кожна людина відчуває себе захищеною та має рівні можливості для реалізації свого життя.
Сучасна Україна вже давно складається з різних людей, різних родин і різних життєвих історій. Серед тих, хто захищає країну на фронті, волонтерить, працює в лікарнях чи навчає дітей, є й представники ЛГБТК+ спільноти.
Тому питання сьогодні полягає не в тому, чи впливають ЛГБТК+ люди на демографію. Питання в іншому: чи готова держава визнавати та захищати всіх своїх громадян однаковою мірою — незалежно від того, кого вони кохають.
